Постанова № 45896948, 06.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/790/297 /14 Суддя районного суду: Слурденко О.І.

Справа № 636/560/14-п Доповідач Цілюрик В.П.

Категорія:ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 червня 2014 року м. Харків

Суддя апеляційного суду Харківської області Цілюрик В.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкова адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який народився в місті Чугуєва Харківської області, громадянина України АДРЕСА_1, на постанову судді Чугуївського районного суду Харківської області від 02.04.2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки та стягнуто з Гришко М,В. судовий збір у розмірі 36, 54 грн.

Судом було встановлено, що 07.02.2014 року о 13 годині 30 хвилин в м. Чугуєві Харківській області по вул. Леонова ОСОБА_1 керував автомобілем DAEWO, державний номер НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння. Він був зупинений працівниками ВДАЇ Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області, які запропонували йому у встановленому порядку пройти медичний огляд на стан наркотичного та алкогольного сп'яніння, але ОСОБА_1 в присутності двох свідків від медичного огляду відмовився, чим порушив вимоги пунктів п. 2.5, 2.9 "а" Правил дорожнього руху України .

Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Чугуївського міського суду Харківської області від 02.04.2014 року та скасувати її, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність події та складу адміністративного правопорушення.

Апелянт зазначає, що судом було розглянуто справу без його присутності, суд направив йому копію рішення 08.04.2014 року, а отримав він її 15.04.2014 року, тому вважає, що строк на оскарження судового рішення був пропущений не з його вини.

Автор апеляційної скарги вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи , так як він не мав можливості давати свідчення, заявляти клопотання, а судом не було враховано відсутності доказів його вини. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, в ньому навіть не викладено конкретних та об'єктивних ознак наркотичного сп'яніння, при цьому апелянт посилається на висновок щодо результатів його медичного огляду від 07.02.2014 року, який спростовує перебування його у стані наркотичного сп'яніння.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, пояснивши, що при розгляді справи в суді 1-ї інстанції він не був присутній так як погано себе відчував, але надати документ, який би підтвердив це, він не зміг. В подальшому апелянт до суду апеляційної інстанції не прибув, причину неявки не повідомив.

Заслухавши ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що вона підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до змісту постанови, яка оскаржується, судове засіданні було проведено у відсутності ОСОБА_1 Копію постанову судду від 02.04.2014 року ОСОБА_1 отримав лише 15.04.2014 року, а апеляційну скаргу подав 18.04.2014 року, тому апеляційний суд вважає, що строк на подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 пропущено з поважних причин і він підлягає поновленню.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи підлягає особа адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приймаючи рішення про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суддя в не повному обсязі врахував вимоги ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП.

Про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення як зазначив суд першої інстанції свідчить зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії АВ2 342403 від 07.02.2014 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 припустив порушення вимог п. п. 2.5, 2.9 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.02.2014 року, ОСОБА_1 пройшов вказане обстеження через час після його затримання працівниками ВДАЇ, і ознаків сп'яніння у нього не виявлено.

ОСОБА_1 при розгляді апеляційної скарги заперечував проти того, що він керував автомобілем в стані наркотичного сп'яніння, свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також не зазначали у своїх поясненнях, що у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння.

Апеляційний суд приходить до висновку, що докази вини ОСОБА_1 про порушення ним вимог п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України не можуть ґрунтуватись лише на припущеннях працівника міліції, який склав протокол про адміністративне правоапрушення, і враховуючи відсутність інших доказів порушення ОСОБА_1 вказаного пункту Правил дорожнього руху України, вважає необхідним постанову суду першої інстанції змінити, виключивши із її мотивувальної частини посилання на порушення ОСОБА_1 вказаного пункту Правил дорожнього руху України.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил Дорожнього руху України ґрунтується на доказах які є в матеріалах справи - а саме протоколі про адміністративне правопорушення серії АВ" № 342403 від 07.02.2014 року, поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, і тому твердження апелянта про відсутність його вини у відмові від проходження медичного огляду на стан наркотичного та алкогольного сп'яніння в передбаченому законом порядку є хибним.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що визначене судом першої інстанції адміністративне стягнення є заве суворим, і можливо, застосувати щодо ОСОБА_1, у відношенні якого немає відомостей про те, що він раніше притягався до адміністративної відповідальності, адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Керуючись ст.. 294 КУпАП, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 02.04.2014 року у відношенні ОСОБА_1 змінити.

З мотивувальної частини постанови від 02.04.2014 року виключити посилання на порушення ОСОБА_1 пункту 2.9 "а" Правил дорожнього руху України.

Пункт 1 резолютивної частини постанови від 02.04.2014 року викласти у наступній редакції - ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.

В іншій частині постанову від 02.04.2014 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Харківської області В.П. Цілюрик