Ухвала суду № 45892341, 23.06.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/561/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Жушман О. М.

Категорія 307 (229-1) Доповідач в колегії апеляційного суду Петрова І. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2015 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Петрової І.М.,

суддів: Поступайло Н.І.,Ткаченко Л.Я.,

при секретарі: Сакарі І.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальне провадження № 42015120000000016 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Звенигородка міста Олександрії Кіровоградської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого малолітню дитину, працюючого робітником з комплексного обслуговування шкільних приміщень Новостародубської ЗШ 1-111 ступенів, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винуватим та засуджено:

за ч. 1 ст. 365 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій строком на 3 роки.

за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст.70 КК України остаточно призначено ОСОБА_3 покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій строком на 3 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_3 спеціального звання «старший лейтенант внутрішньої служби».

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку три роки.

Згідно із ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_3 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати по справі в сумі 737 гривень 88 копійок за проведення експертиз.

Вирішено долю речових доказів по справі.

За участю:

прокурора: Черевко Є.М.,

захисника-адвоката: Шляхової Н.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за те, що він вчинив:

перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що завдали істотної шкоди державним інтересам, злочин передбачений ч. 1 ст. 365 КК України;

замах на незаконне придбання та зберігання з метою збуту у місця позбавлення волі особливо небезпечних наркотичних засобів, тобто злочин передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України.

Злочини вчинено за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3, відповідно до наказу виконуючого обов'язки начальника управління Державної пенітенціарної служби (УДПтС) України в Кіровоградській області від 10.08.2012 року за № 57 о/с призначений на посаду старшого інспектора (з організації служби озброєння та спецзасобів) відділу охорони Петрівської виправної колонії (ВК) УДПтС України в Кіровоградській області (№49).

Наказом начальника управління Державної пенітенціарної служби (УДПтС) України в Кіровоградській області № 82 о/с від 28.10.2014 року ОСОБА_3 присвоєно чергове спеціальне звання старший лейтенант внутрішньої служби.

ОСОБА_3, перебуваючи на посаді старшого інспектора (з організації служби озброєння та спецзасобів) відділу охорони Петрівської виправної колонії (ВК) УДПтС України в Кіровоградській області (№49), відповідно до пункту 1 Примітки до статті 364, частини 1-3 статті 18 КК України, пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», статей 1 та 2 Закону України «Про державну службу», статей 6, 14, 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», є працівником правоохоронного органу, службовою особою, що постійно здійснює функції представника органу виконавчої влади, обіймаючи постійно посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

ОСОБА_3, як працівник правоохоронного органу, повинен був неухильно дотримуватись статті 19 Конституції України, якою передбачено, що посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перебуваючи на службі ОСОБА_3 давав присягу бути завжди відданим Українському народові, неухильно додержуватися Конституції та гуманним, сумлінним і дисциплінованим, зберігати державну та іншу охоронювану законом таємницю, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, всіляко сприяти зміцненню правопорядку, та відповідно до Посадової інструкції старшого інспектора з організації служби озброєння та спеціальних засобів відділу охорони Петрівської виправної колонії (№49), затвердженої начальником Петрівської виправної колонії УДПтСУ и Кіровоградській області (№49) 17.09.2014 року у своїй діяльності повинен керуватись чинним законодавством України.

Проте, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді старшого інспектора (з організації служби озброєння та спецзасобів) відділу охорони Петрівської виправної колонії (ВК) УДПтС України в Кіровоградській області (№49), будучи працівником правоохоронного органу, службовою особою, що постійно здійснює функції представника органу виконавчої влади, обіймаючи постійно посаду, пов'язану з виконанням владних та організаційно-розпорядчих функцій, умисно вчинив перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що завдали істотної шкоди державним інтересам при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_3, діючи умисно, вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, перебуваючи на охоронюваній території Петрівської ВК №49, що розташована за адресою: село Новий Стародуб, вулиця Польова 1, перебуваючи на службі, під час виконання своїх службових повноважень, 28.01.2015 року погодився на пропозицію засудженого ОСОБА_5, який відбуває покарання за вчинення злочину в Петрівській ВК №49 щодо придбання, зберігання та подальшого збуту останньому заборонених предметів та речовин (наркотичних засобів) на охоронювану територію закритого типу в місця позбавлення волі, а саме - Петрівську ВК 49, за грошову винагороду в сумі 500 (п'ятсот) гривень.

Діючи умисно, вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень. вступив в позаслужбові відносини із засудженим ОСОБА_5 та домовився зустрітися з невідомим чоловіком 28.01.2015 року з метою отримання пакунку з забороненими предметами та речовинами для подальшого збуту засудженому ОСОБА_5 на охоронювану територію закритого типу в місця позбавлення волі, а саме Петрівську виправну колонію №49 УДПтС Кіровоградській області.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3, перевищуючі владу та службові повноваження, грубо порушуючи вимоги пункту 28 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом голови Державного Департаменту Україні! питань виконання покарань від 25.12.2003 року № 275, статті 18 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», свою Присягу, підриваючи престиж представника влади та дезорганізуючі нормальну роботу кримінально-виконавчої установи, зустрівся невстановленою слідством особою близько 16.30 години 28.01.2015 року в фойє адміністративної будівлі Петрівської виправної колонії Управління ДПтС України в Кіровоградській області (№49). розташованої за адресою: Кіровоградська область, Петрівський район, село Новий Стародуб, вулиця Польова, 1, отримав від нього пакунок, в якому перебував особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, загальна маса якого, в перерахунку на суху речовину становить 1,269 грама, мобільний телефон «Nокіа-112» чорного кольору та 59 капсул пігулок «Неогабін 150», які ОСОБА_3 в подальшому незаконно зберігав в своєму службовому кабінеті, що розташований на 2 поверсі адміністративної будівлі Петрівської виправної колонії Управління ДПтС України в Кіровоградській області (№49), з метою подальшого збуту у місій позбавлення волі.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_3 приблизно о 09 годині 30 хвилин 29.01.2015 року, заздалегідь поклавши пакунок з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, загальна маса якого, в перерахунку на суху речовину становить 1,269 грама, мобільним телефоном «Nокіа-112» чорного кольору та 59 капсулами пігулок «Неогабін 150» до кишені форменої куртки, таємно проніс їх до території Петрівської ВК №49 розташованої за адресою: село Новий Стародуб, вулиця Польова 1, з метою таємного переміщення особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, загальна маса якого, в перерахунку на суху речовину становить 1,269 грама, мобільного телефону «Nокіа-112» чорного кольору та 59 капсул пігулок «Неогабін 150» до охоронюваної території Петрівської ВК №49, перевищуючі владу та службові повноваження, з метою їх подальшого збуту засудженому ОСОБА_5

29.01.2015 року, близько 9.40 години, співробітниками України в Кіровоградській області на охоронюваній території установи, у кімнаті начальника контрольно-пропускного пункту № 3 по пропуску автотранспорту (Петрівський район, село Новий Стародуб, вулиця Польова, 1), проведено особистий огляд старшого інспектора (з організації служби озброєння та спецзасобів) відділу охорони Петрівської виправної колонії (ВК) УДПтС України в Кіровоградській області (№49) ОСОБА_3, за результатами якого у останнього виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, маса якого, згідно висновку експерта від 29.01.2015 року № 109, в перерахунку на суху речовину становить 1,269 грама, мобільний телефон «Nокіа-112» чорного кольору та 59 капсул пігулок «Неогабін 150», які ОСОБА_3, умисно вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, намагався, збути засудженому ОСОБА_5 в місця позбавлення волі на охоронюваній території Петрівської ВК №49, що завдало істотної шкоди державним інтересам у вигляді підриву престижу представника влади, працівника правоохоронного органу установи виконання покарань Державної пенітенціарної служби України - Петрівській ВК №49 Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області.

Крім того, ОСОБА_3 обіймаючи, відповідно до наказу виконуючого обов'язки начальника управління Державної пенітенціарної служби (УДПтС) України в Кіровоградській області від 10.08.2012 року за № 57 о/с посаду старшого інспектора (з організації служби озброєння та спецзасобів) відділу охорони Петрівської виправної колонії (ВК) УДПтС України в Кіровоградській області (№49), діючи умисно, перебуваючи на охоронюваній території Петрівської ВК №49, що розташована за адресою: село Новий Стародуб, вул. Польова, 1, перебуваючи на службі, під час виконання своїх службових повноважень, 28.01.2015 року погодився на пропозицію засудженого ОСОБА_5, який відбуває покарання за вчинення злочину в Петрівській ВК №49, щодо придбання, зберігання та подальшого збуту останньому заборонених предметів та речовин (наркотичних засобів) на охоронювану територію закритого типу в місця позбавлення волі, а саме - Петрівську ВК 49, за грошову винагороду в сумі 500 (п'ятсот) гривень. Діючи умисно, вступив із засудженим ОСОБА_5 в позаслужбові відносини та домовився зустрітися з невідомим чоловіком 28.01.2015 року з метою отримання пакунку з забороненими предметами та речовинами для їх подальшого збуту засудженому ОСОБА_5 на охоронювану територію закритого типу в місця позбавлення волі, а саме Петрівську виправну колонію № 49 УДПтСУ в Кіровоградській області.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3, зустрівся з невстановленою слідством особою близько 16.30 години 28.01.2015 року в фойє адміністративної будівлі Петрівської виправної колонії Управління ДПтС України в Кіровоградській області (№49), розташованої за адресою: Кіровоградська область, Петрівський район, село Новий Стародуб, вулиця Польова, 1, отримав від нього пакунок, в якому перебував особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, загальна маса якого, в перерахунку на суху речовину становить 1,269 грама, яку ОСОБА_3 в подальшому незаконно зберігав в своєму службовому кабінеті, чим скоїв незаконне придбання та зберігання з метою збуту у місця позбавлення волі особливо небезпечний наркотичних засобів.

Продовжуючи свій єдиний злочинний умисел ОСОБА_3 приблизно о 09 годині 30 хвилин 29.01.2015 року, заздалегідь поклавши пакунок з особливо небезпечним наркотичним засобом - опій ацетильований, загальна маса якого, в перерахунку на суху речовину становить 1,269 грама до кишені форменої куртки, таємно проніс його до території Петрівської ВК №49 розташованої за адресою: село Новий Стародуб, вулиця Польова 1, з метою таємного переміщення особливо небезпечного наркотичного засобу до охоронюваної території Петрівської ВК №49. з метою його подальшого збуту засудженому ОСОБА_5

29.01.2015 року, близько 9.40 години, співробітниками Петрівської ВК №49 УДПтС України в Кіровоградській області на охоронюваній території установи, у кімнаті начальника контрольно-пропускного пункту № 3 по пропуску автотранспорту (Петрівський район, село Новий Стародуб, вулиця Польова, 1), проведено особистий огляд старшого інспектора (з організації України в Кіровоградській області (№49) ОСОБА_3, за результатами якого у останнього виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, маса якого, згідно висновку експерта від 29.01.2015 року № 109, в перерахунку на суху речовину становить 1,269 грама, який ОСОБА_3, намагався збути засудженому ОСОБА_5 в місця позбавлення волі на охоронюваній території Петрівської ВК №49, що розташована за адресою: село Новий Стародуб, вулиця Польова, 1, при цьому ОСОБА_3 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 365 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Згідно ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки з конфіскацією майна. На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_3 спеціального звання молодшого сержанта внутрішньої служби.

Обгрунтовує свої вимоги тим, що судом без достатніх на те підстав, в порушення ст. 374 КПК України, ОСОБА_3 призначено занадто м'яке покарання, тим самим залишено поза увагою вимоги п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.03 «Про практику призначення судами кримінального покарання» де передбачено, що суди при призначенні особі покарання, у кожному конкретному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до абзацу другого п. 1 вищезазначеної Постанови, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Враховуючи особу засудженого та обставини вчинення кримінальних правопорушень, у даному випадку мета виправлення та попередження вчинення ним та іншими особами нових злочинів (ч. 2 ст. 50 КК України) не може бути досягнута у зв'язку із м'якістю призначеного судом покарання.

Застосовуючи до ОСОБА_3 ст. 69 КК України суд своє рішення мотивував тим, що останній щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, зізнався зі щирим каяттям, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину та вагітну дружину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив незакінчений злочин, тому визнав можливим призначення покарання не пов'язаного з ізоляцією від суспільства і не призначати додаткового покарання у виді конфіскації майна.

У резолютивній частині вироку судом крім застосування ст. 69 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. У вироку взагалі не мотивовано застосування до ОСОБА_3 ст. 75 КК України.

При призначенні покарання судом фактично не враховано, що ОСОБА_3 вчинено тяжкий, умисний, закінчений злочин, який представляє собою підвищену суспільну небезпеку, створює реальну загрозу для життя, здоров'я та благополуччя людей. Суд, застосовуючи до ОСОБА_3 вимоги ст. 69 КК України, посилається на ті ж самі обставини, на підставі яких ним застосовано ст. 75 КК України, в той же час майже взагалі не мотивуючи таке рішення та не наводячи обставини, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Відповідно до ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначаються рішення щодо речових доказів і документів. Проте, у оскаржуваному вироку доля речових доказів і документів взагалі не вирішена.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника-адвоката Шляхову Н.В. в його інтересах, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, за таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказах, які є взаємоузгодженими між собою, відповідають фактичним обставинам справи, яким суд першої інстанції дав правильну та об'єктивну оцінку, через що досліджувався у порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України і ніким з учасників судового розгляду не оскаржуються.

Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 365 КК України, як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що завдали істотної шкоди державним інтересам та за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України, як замах на незаконне придбання та зберігання з метою збуту у місця позбавлення волі особливо небезпечних наркотичних засобів.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України, є середньої тяжкості та тяжким злочином; як особа ОСОБА_3 позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи, за місцем роботи має подяку та нагороди; має постійне місце проживання; одружений, має на утриманні малолітню дитину та вагітну дружину; до кримінальної відповідальності притягується вперше, до адміністративної відповідальності не притягувався; щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, вчинив незакінчений злочин.

Обставинами, що пом'якшують призначення покарання ОСОБА_3 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину суд правильно визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та зізнання зі щирим каяттям.

Обставини, що обтяжують призначення покарання обвинуваченому відсутні.

Із врахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, який вперше вчинив злочини, працює, має на утриманні неповнолітню дитину та вагітну дружину, суд першої інстанції правильно призначив ОСОБА_3, із застосуванням ст. 69 КК України, основне покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі та не призначив додаткового покарання, передбаченого санкцією статті 307 ч.2 КК України, у виді конфіскації майна, призначив додаткове покарання, передбачене санкцією статті 365 ч.1 КК України, у виді позбавлення права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій, звільнивши ОСОБА_3 від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України із встановленням йому строку на випробування та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, відповідно до положень ст. 54 КК України, позбавивши ОСОБА_3 спеціального звання «старший лейтенант внутрішньої служби».

Доводи наведені в апеляційній скарзі прокурора відносно того, що ОСОБА_3 призначене занадто м'яке покарання, оскільки при призначенні покарання обвинуваченому судом фактично не враховано, що останній вчинив тяжкий, умисний, закінчений злочин, який представляє собою підвищену суспільну небезпеку, створює реальну загрозу для життя, здоров'я та благополуччя людей, суд, застосовуючи до ОСОБА_3 вимоги ст. 69 КК України, посилається на ті ж самі обставини, на підставі яких ним застосовано ст. 75 КК України, в той же час не мотивуючи таке рішення та не наводячи обставини, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи із наступного.

Так, згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Положеннями ст. 65 КК України визначені загальні засади призначення покарання, зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Так, суд першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_3 із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі передбаченої ч. 2 ст. 307 КК України, правильно вказав, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України, є середньої тяжкості та тяжким злочином; як особа ОСОБА_3 позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи, за місцем роботи має подяку та нагороди; має постійне місце проживання; одружений та має на утриманні малолітню дитину та вагітну дружину; до кримінальної відповідальності притягується вперше, до адміністративної відповідальності не притягувався; щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, вчинив незакінчений злочин.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому суд ухвалює звільнити засудженого від відбування покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Абзацом 2 п. 2 вищевказаної постанови визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Як встановлено матеріалами справи, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин середньої тяжкості та тяжкий злочин; як особа за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, за місцем роботи має подяку та нагороди, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні малолітню дитину та вагітну дружину, до кримінальної та адміністративної відповідальності притягається вперше, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, вчинив незакінчений злочин.

У зв'язку з наведеним, з урахуванням принципу індивідуалізації покарання та враховуючи особу обвинуваченого, конкретні обставини злочину, з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, які перелічені вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, та призначив покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, на підставі яких обвинуваченого від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням і встановлено іспитовий строк та відповідні обмеження. Вказане покарання на переконання колегії суду є достатнім, необхідним для виправлення, перевиховання ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів.

Також, колегія суддів не погоджується із доводами апеляції прокурора відносно того, що суд у вироку не вирішив долю речових доказів по справі, оскільки у резолютивній частині вироку, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 374 КПК України вирішив знищити речові докази, а саме: наркотичний засіб - опій ацетильований масою 1,269 грама, мобільний телефон «Nокіа-112» та 59 капсул пігулок лікарського засобу «Неогабін», тобто долю речових доказів судом вирішено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли стати підставою для скасування вироку, колегією суддів не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора, а вирок суду першої інстанції як законний та обґрунтований слід залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2015 року, стосовно ОСОБА_3 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді:

І.М. Петрова Н.І. Поступайло Л.Я. Ткаченко