Рішення № 45892333, 24.06.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1531/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Бершадська О. В.

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді: Авраменко Т.М.,

суддів: Кіселика С.А.,Суржика М.М.,

секретаря: Кравченко Я.С.

за участю представника позивача та представника ТОВ «Гермес Трейдінг» розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Трейдінг», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Трейдінг» (далі - ТОВ), приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (далі - страхова компанія), товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначав, що 14 вересня 2013 року о 13 год. 40 хв. на 19 км автодороги Південний обхід м. Кіровограда сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1, під його керуванням, та КТС, державний номер НОМЕР_2 з причіпом самоскидом, який належить ТОВ «Гермес Трейдінг» і яким керував ОСОБА_4 Причиною ДТП стало те, що ОСОБА_4 допустив виїзд на регульоване світлофором перехрестя з автодорогою Н-23 Кіровоград-Запоріжжя на червоний сигнал світлофора. Внаслідок ДТП автомобіль «Фольксваген» зазнав механічних пошкоджень, а також водію було завдано тілесних ушкоджень, чим заподіяна моральна шкода.

Просив стягнути на його користь з ТОВ «Гермес Трейдінг» на відшкодування матеріальної шкоди 59000 грн., на відшкодування моральної шкоди 10000 грн., з страхової компанії на відшкодування матеріальної шкоди 51000 грн.

Після проведення судової автотоварознавчої експертизи розмір матеріальної шкоди збільшив до 125624 грн. 26 коп., яку просив стягнути з страхової компанії з урахуванням договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності. Моральну шкоду в сумі 10000 грн. просив стягнути з ТОВ«Гермес Трейдінг», а позовні вимоги до ТОВ «ОТП Лізинг» - залишити без розгляду.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 квітня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з страхової компанії на користь позивача 125624 грн. 26 коп. матеріальної шкоди, 1256 грн. 25 коп. - судового збору, 3198 грн. - витрат на проведення судової експертизи. З ТОВ «Гермес Трейдінг» стягнуто на користь позивача 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 243 грн. 60 коп. судового збору. В решті вимог відмовлено.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 квітня 2015 року позов до ТОВ «ОТП Лізинг» за заявою позивача залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі страхова компанія просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову до неї, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до страхової компанії. Зазначає, що оскільки позивач на протязі року після скоєння ДТП із заявою про виплату страхового відшкодування не звернувся, то правові підстави для її виплати відсутні. Також судом невірно розраховано розмір страхового відшкодування, оскільки ним не враховані працездатні залишки пошкодженого автомобіля.

В засіданні апеляційного суду представник позивача та представник ТОВ просили відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним та справедливим.

Представник страхової компанії про час та місце розгляду справи, повідомлений під розписку (т.2 а.с.92,99), в засідання апеляційного суду не прибув, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 14 вересня 2013 року о 13 год.40 хв. на 19 км автомобільної дороги Південний обхід м.Кіровограда сталася дорожньо-транспортна пригода: зіткнення під керуванням позивача автомобіля «Фольксваген», який рухався по перехрестю на зелений сигнал світлофора з права наліво (свідоцтво про реєстрацію а.с.169), та транспортного засобу КТС номерний знак НОМЕР_3 з причіпом самоскидом КТС PCW 133, номерний знак НОМЕР_4 під керуванням водія ТОВ «Гермес Трейдінг» ОСОБА_4 Внаслідок зіткнення автомобілі дістали механічні пошкодження.

Винним в порушенні Правил дорожнього руху, які стали причиною дорожньо-транспортної пригоди, визнано постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2014 року водія ОСОБА_4, який здійснив виїзд на регульоване світлофором перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора (т.1 а.с.7-9).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля КТС та причіпа застрахована у страховій компанії «Нова» на підставі договору обов'язкового страхування від 10 червня 2013 року, розмір франшизи 0 грн., ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду завдану майну 51000 грн. (т.1 а.с.48,49).

Після встановлення судовим рішенням винної особи в порушенні Правил дорожнього руху позивач 11 квітня 2014 року подав повідомлення в страхову компанію про страховий випадок (т.1 а.с.10).

Доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з неподанням заяви про страхове відшкодування в передбачені законом строки, а саме до 14 вересня 2014 року, є безпідставними.

Відповідно до п.35.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування та відповідні документи, а ст.37.1.4 зазначеного закону передбачено, що неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою у виплаті страхового відшкодування.

Разом з тим, за змістом ст. 979 ЦК України страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування у разі настання страхового випадку. Факт настання страхового випадку страховою компанією не оспорюється.

В пунктах 19 і 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено: «З урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

При цьому суди також повинні мати на увазі, що порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, не є порушенням визначеного договором строку повідомлення про настання страхового випадку.

Строки, передбачені статтею 33 Закону № 1961-IV для звернення до страховика, а у випадку, зазначеному в статті 41 цього Закону, - до МТСБУ, із заявою про дорожньо-транспортну пригоду, не є строками здійснення потерпілим свого права на отримання страхового відшкодування. Тому у разі відмови страховика від прийняття документів на отримання страхового відшкодування з посиланням на пропущення цих строків потерпілий має право звернутися до суду з метою вирішення спору по суті».

Матеріалами справи підтверджується, що після отримання від позивача повідомлення про настання ДТП страхова компанія замовила проведення автотоварознавчого дослідження транспортного засобу, висновок якого надано до суду представником страховика (т.1 а.с.82-117).

Позивач пояснив, що після повідомлення про страховий випадок представник страхової компанії повідомив його про виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності, що не відшкодовувало йому заподіяну шкоду, тому він в зв'язку з незгодою з розміром страхового відшкодування 04 червня 2014 року звернувся з позовом до суду, тобто позов про страхове відшкодування позивачем подано до 14 вересня 2014 року (т.1 а.с.3).

Також позивач посилався на те, що тільки під час розгляду справи в суді в лютому 2015 року він дізнався, що крім договору обов'язкового страхування було укладено також і договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності, що свідчить про повне відшкодування заподіяної шкоди страховою компанією, а не в межах ліміту та можливість вирішення спору тільки в судовому порядку.

Крім того, ст. 36.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку, тобто рішення суду є самостійною підставою для здійснення страхового відшкодування.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного та обгрунтованого висновку про виплату страхового відшкодування на користь позивача. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо безпідставного неврахування судом першої інстанції при визначені розміру страхового відшкодування залишків транспортного засобу є обгрунтованими.

Статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця міжвартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди{ Стаття 30 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }.

В пунктах 14 і 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено: «Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди» .

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначені норми матеріального права та роз'яснення не врахував.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що одночасно з договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу також був укладений договір №2328 добровільного страхування цивільної відповідальності від 10 червня 2013 року 16 транспортних засобів на суму 16000000 грн., в тому числі автомобіль КТС з причіпом, зазначені за порядковим номером 4 і 12 додатку до договору страхування, долучені до матеріалів справи 17 лютого 2015 року (т.1 а.с.200-207, т.2 а.с.16-21).

Обидва договори укладалися між страховиком ПрАТ «страхова компанія «Нова» та страхувальником ТОВ «ОТП Лізинг»

Пунктами 8.9 та 8.10 договору №2328 добровільного страхування встановлено, якщо розрахований відповідно до умов розмір страхового відшкодування щодо втраченого (знищеного) або пошкодженого майна потерпілого перевищує ринкову вартість цього майна на момент перед його пошкодженням, то страховик констатує стан повної конструктивної загибелі цього майна. У разі повної конструктивної загибелі майна потерпілого, страховик проводить виплату страхового відшкодування в межах страхової виплати за одним із двох варіантів:

У розмірі ринкової вартості майна на момент його пошкодження, за вирахуванням встановленої франшизи та вартості залишків майна. При цьому пошкоджене майно залишається у потерпілого, розмір вартості залишків пошкодженого майна потерпілого визначається шляхом проведення товарознавчого дослідження (експертизи) або за письмовою угодою страховика і потерпілого; У розмірі ринкової вартості майна на момент його пошкодження, вирахуванням встановленої франшизи за умови передачі потерпілим страховику прав власності на пошкоджене майно.

Висновком судової автотоварознавчої експертизи №100 від 04 лютого 2015 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 265338 грн.42 коп., ринкова вартість автомобіля на момент ДТП в доаварійному стані - 126346 грн.24 коп., що є вартістю матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу, ринкова вартість автомобіля з урахуванням пошкоджень - 28043 грн. 97 коп. (т.1 а.с.161-165). Зазначені у висновку експертизи суми не оспорюються.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з умов договорів обов'язкового та добровільного страхування з урахуванням розміру франшизи 0 грн., позивач має право:

на страхове відшкодування в сумі 126346 грн. 24 коп. за умови передачі ним страховику прав власності на пошкоджений автомобіль

або в розмірі 98302 грн. 27 коп. (126346 грн.24 коп. - 28043 грн. 97 коп.), при цьому пошкоджений автомобіль залишається у нього.

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що визначена судом сума страхового відшкодування є правильною, а позивач згоден повернути залишки автомобіля страховику.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Представник страхової компанії, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, участі в розгляді справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції не приймав, надсилаючи письмові заперечення на позов, в яких не зазначав за яким із двох варіантів договору добровільного страхування вирахувати розмір страхового відшкодування, оскільки наполягав на відмові в позові (т.1 а.с.79-81,133т.2 а.с.32), в апеляційній скарзі представник відповідача також просить відмовити в задоволенні позову (т.2 а.с.65).

За таких обставин виходячи з диспозитивності цивільного судочинства, права сторони розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив розмір страхового відшкодування в межах заявлених позовних вимог та заперечень відповідачів, проте рішення суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки після виплати визначеного судом страхового відшкодування ОСОБА_2 зобов'язаний передати страховику залишки транспортного засобу на суму 28043 грн. 97 коп. відповідно до умов договору добровільного страхування.

Рішення суду щодо задоволення частково позову про відшкодування моральної шкоди в апеляційному порядку не оскаржується.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314,ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» задовольнити частково.

Змінити рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 27 квітня 2015 року, доповнивши резолютивну частину рішення суду першої інстанції наступним:

ОСОБА_2 передати приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Нова» право власності на залишки транспортного засобу на суму 28043 грн.97 коп. після виплати страхового відшкодування.

В іншій частині рішення суду щодо вирішення позову до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя:

судді: