Ухвала суду № 45891699, 24.06.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19926/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1266/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Горблянського Я.Д., Матківського Р.Й.,

секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики грошових коштів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 21 квітня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по відсотках за договором позики грошових коштів від 27.12.2011 року в розмірі 676,23 доларів США, 3% річних 224,8 доларів США, стягнення різниці заборгованості з урахуванням підвищення курсу долара 18 606 грн.

21.04.2015 року позивач збільшив останню вимогу та просив стягнути різницю заборгованості з урахуванням підвищення курсу долара 58 086 грн. (а.с.27).

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість по відсотках за користування коштами в розмірі 676, 23 долари США, що в гривневому еквіваленті становить 15 049, 08 грн. та три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 224, 80 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 5 002, 79 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243, 60 грн.

У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення різниці заборгованості з урахуванням підвищеного курсу іноземної валюти, представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права в цій частині, що привело до незаконності рішення суду.

Апелянт вказав, що з моменту набрання рішення Івано-Франківського міського суду від 13.08.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики офіційний курс іноземної валюти змінився. Договором позики визначено повернення коштів в іноземній валюті. Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобовязальних правовідносин. На даний час правовідносини, що виникли з договору позики не припинені.

Також зазначив, що суду було надані докази невиконання рішення суду від 13 серпня 2014 року. Сума боргу в розмірі 6 000 доларів США не погашена.

Просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення різниці заборгованості з урахуванням підвищеного курсу іноземної влюти, а саме 58 086 грн. та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Оскільки рішення суду оскаржує позивач лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо валютно-курсової різниці, тому перегляд судового рішення, відповідно до ст. 303 ЦПК України, здійснюється апеляційним судом лише у зазначений частині.

Судом встановлено, що заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.08.2014 року, яке набрало законної сили 15.09.2014 року, з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 27.12.2011 року в сумі 75 414 грн., що еквівалентно 6 000 доларів США (а.с.3-6).

Позика на час розгляду справи не повернута, що підтверджується довідкою Відділу Державної виконачої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (а.с.28).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення валютно-курсової різниці, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 15, 16 та 533 ЦК України, зробивши висновок про необгрунтованість позову.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Поняття договору позики наведене у ст. 1046 ЦК України, відповідно до ч.1 якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлений обовязок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

А ч. 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, законом визначений момент повернення позики день платежу.

Із матеріалів справи виходить, що рішення Івано-Франківського міського суду від 13.08.2014р. про стягнення суми позики не виконане, отже день платежу не настав.

Ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даній справі позовні вимоги ОСОБА_2 фактично полягають у стягненні курсової різниці валют, яка утворилася після ухвалення вказаного судового рішення у зв'язку із знеціненням гривні відносно долара США.

У Наказі Міністерства фінансів від 10.08.2000 року № 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Вплив змін валютних курсів» зазначено, що валютний курс це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Пунктом 4 цього Наказу встановлено, що курсова різниця це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений ч. 2 ст. 16 ЦК України. До таких способів віднесено: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Частиною другою цієї статті передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Ставлячи питання про стягнення курсової різниці, позивач посилається ст. 625 ЦК України, що не є належним способом захисту порушеного права у даному випадку.

Позивач не позбавлений можливості захистити порушене право шляхом предявлення позову відповідно до ст. 623 ЦК України, якою передбачено відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання.

Отже, судом першої інстанції по суті спору вірно відмовлено у позові у звязку з необґрунтованістю.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 -315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 21 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у двадцятиденний строк з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_5

ОСОБА_6