Рішення № 45889444, 20.05.2015, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/259/15-ц

Провадження №2/173/340/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді Трофимової Н.А.

при секретареві Зубачевській О.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» третя особа: публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про заборону звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

11.02.2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект», третя особа: приватне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про заборону звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона, 26 вересня 2007 р. уклала Кредитний договір про надання споживчого кредиту № 11217380000 з акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який згодом був перейменований на приватне акціонерне товариство «УкрСиббанк». Предметом договору є надання третьою особою позивачу кредитних коштів в загальному розмірі 25 000,00 дол. США, що на момент укладання договору за курсом НБУ відповідало сумі в розмірі 126 250,00 грн. на строк до 26 вересня 2022 р. Крім цього, позивач згідно Кредитного договору - 1 зобов'язалася сплатити третій особі проценти за користування кредитними коштами у розмірі 10,5% річних та комісію за видачу кредитних коштів у розмірі 20 дол. США, що на день укладення цього договору складало 101 гр. ОСОБА_2 позивач уклала з третьою особою Кредитний договір про надання споживчого кредиту № 11218070000/ 11218070001 від 26 вересня 2007 р. Предметом даного договору є надання третьою особою позивачу кредитних коштів в загальному розмірі 2 535 грн. на строк до 26 вересня 2022 р. За вказаним Кредитним договором - 2 позивач зобов'язалася сплатити третій особі проценти за користування кредитом у розмірі 14,5% річних. 26 вересня 2007р. з метою забезпечення виконання зобов»язань за кредитними договорами 1,2, між позивачем та третьою особою було укладено Договір іпотеки нерухомого майна № 11217380000/11218070000/11218070001/3 від 26.09.2007р. Відповідно п.п. 1 п. 1 предметом Договору Іпотеки є передання в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, а саме: домоволодіння, що знаходиться у м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, по вул. Упорній, буд. 13, загальною площею 137,7 кв.м., який розташований на земельній ділянці 657 кв.м. Підпунктом 2.1. п.1 вказаного договору встановлено, що ринкова вартість предмету іпотеки згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності складає 222 368,00 грн. 28 січня 2014 р. вона отримала поштою від ТОВ «Кей - Колект» лист - повідомлення за № 734926/Б - 947 від 15.01.2015 р. Зі змісту вказаного листа вона дізналася, що на підставі договору факторингу № 2 від 13.02.2012 р. ТОВ «Кей - Колект» придбало право вимоги заборгованості по Кредитному договору № 11217380000 віл 26.09.2007 р. укладеному нею з ПАТ «УкрСиббанк». Наразі відповідач є іпотекодержателем нерухомого майна, що є предметом Договору Іпотеки від 26.09.2007р., яким забезпечено виконання зобов'язань по Кредитному договору № 11217380000 від 26.09.2007 р. Також відповідач повідомив її, що борг за Кредитним договором - 1 станом на 15.01.2015 р. нібито складає у сукупності - 37100,76 дол. США з яких: 24062,73 дол. США - заборгованість за тілом кредиту; 13038,03 дол. США - заборгованість за відсотками. Відповідач безпідставно вважає про наявність неіснуючої заборгованості за кредитом. Вимоги відповідача про сплату боргу за кредитом в сумі 37100,76 дол. США, а також наміри останнього набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його від власного імені будь - якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу незаконними, остільки вони не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, прийняті на підставі неправомірних висновків ТОВ «Кей-Колект», тому є протиправними, на підставі чого просить заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект», код ЄДРПОУ 37825968, протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" вчиняти будь - які дії пов'язані з процедурою звернення стягнення на предмет іпотеки домоволодіння, загальною площею 137.70 кв.м., яке знаходиться за адресою: 51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Упорна 13, що належить ОСОБА_1, і.п.н. НОМЕР_1, в тому числі шляхом набуття на нього відповідачем права власності в рахунок виконання основного зобов'язання за одержаним кредитом чи продажу відповідачем предмету іпотеки від власного імені будь - якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позивач в судове засідання не зявився, про день, час та місце повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, вказаних в позовній заяві. Додатково суду пояснив, що не існує на цей час рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, але вважає, що дії відповідача порушують право власності позивача, зокрема право на володіння та користування домоволодінням.

Представник відповідача в судове засідання зявився, позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Суду пояснив, що направлення письмових вимог на адресу позивача, здійснено з метою спонукання останнього виконувати умови кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредиту. Дійсно, Рішенням Верхньодніпровського районного суду з позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором, проте цім рішенням не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, на день розгляду цієї справи, ТОВ «Кей-Колект» навіть не отримувало виконавчий лист про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором та не предявляло його для примусового виконання.

Представник третьої особи - публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», в судове засідання не зявився, про час, день та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності та взаємозвязку, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26 вересня 2007 року між позивачкою (позичальник) та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Договір про надання споживчого кредиту №11217380000, відповідно до умов якого банк зобовязується надати Позичальнику однією сумою, а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит в іноземній валюті в сумі 25000 доларів США та сплатити проценти за його користування. Кредит надається на строк 15 років з 26.09.2007р. по 26.09.2022р. Кредит надається на споживчі потреби (а.с.48-59).

В той же день - 26 вересня 2007 року позивачка придбала жилий будинок загальною площею 137,7 кв.м., що знаходиться у м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, по вул. Упорній, буд. 13, на підставі Договору купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі №4007.

26 вересня 2007 року в порядку забезпечення виконання зобовязань за договором про надання споживчого кредиту №11217380000 між позивачкою (позичальник) та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Договір іпотеки 11217380000/11218070000/11218070001/3, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку нерухоме майно: домоволодіння загальною площею 137,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Упорній, буд. 13 (а.с. 5-8).

Рішенням Верхньодніпровського районного суду від 08.08.2013р. позовні вимоги товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором №11217380000 від 26.09.2007 року, яка складається з: 191844 грн.93 коп.- заборгованість за тілом кредиту; 53187 грн. 16 коп. - заборгованість за відсотками за кредитним договором; 8858 грн., 94 коп. пеня за кредитним договором. Також зазначеним рішенням суду встановлено укладання договору факторингу №2 від 13.02.2012р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей Колект», відповідно до умов якого до ТОВ «Кей Колект» перейшло право вимоги за договором №11217380000 від 26 вересня 2007 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (а.с. 79-81).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже Рішенням Верхньодніпровського районного суду від 08.08.2013р. встановлена заміна кредитора з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей Колект» в зобовязанні, що виникло на підставі Договору про надання споживчого кредиту №11217380000 від 26 вересня 2007 року та наявність боргу позивачки перед ТОВ «Кей Колект», який виник внаслідок невиконання Договору про надання споживчого кредиту, і зазначені обставини не підлягають доведенню в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Рішення суду не виконано, заборгованість за кредитним договором не погашена, що визнається сторонами та не підлягає доведенню в силу ч.1 ст. 61 ЦПК України.

Листом від 15.01.2015р. ТОВ «Кей Колект» повідомило ОСОБА_1 про намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у звязку з невиконанням умов кредитного договору. Також зазначено про намір набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання або звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені (а.с. 29).

Також на адресу позивачки відповідачем була направлена Вимога про виселення від 16 лютого 2015 року, відповідно до якої ТОВ «Кей Колект» повідомляло про наявність у нього права на звернення стягнення на предмет іпотеки та вимагало звільнити житлове приміщення (а.с. 32).

Одночасно з цим 7 червня 2014 р. набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого протягом його дії: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що в позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 м 2 для квартири та 250 м 2 для житлового будинку.

Як убачається із матеріалів справи позивачці на праві власності належить одне нерухоме житлове майно предмет іпотеки (а.с. 63-67), яке використовується як місце постійного проживання, що підтверджується відомостями про реєстрацію позивачки та членів її сімї (а.с. 62; 82-83), а також площа зазначеного домоволодіння не перевищує 250 кв.м.

Отже положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», розповсюджуються на правовідносини, які виникли із Договору про надання споживчого кредиту №11217380000 та продовжують існувати між сторонами по справі.

ОСОБА_5 від 15.01.2015р. та Вимогу про виселення від 16.02.2015 р., які відповідач направив на адресу позивача, суд погоджується з позивачем, що зазначені документи за змістом не відповідають положенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки мораторій діяв на день направлення цих документів та продовжує дію на час розгляду справи, тому у відповідача відсутнє право на примусове звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення позивача та членів його сімї із домоволодіння.

Проте невідповідність зазначених документів положенням закону ні є підставою для задоволення позову, з огляду на наступне.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем не доведено здійснення відповідачем дій, спрямованих на примусове звернення стягнення на домоволодіння позивача.

А самі по собі ОСОБА_5 від 15.01.2015р. та Вимога про виселення від 16.02.2015 р. не є обовязковими для виконання позивачем та не підлягають примусовому виконанню, тому не порушують права позивача на володіння та користування домоволодіння, а тому відсутні підстави для судового захисту.

Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що відповідач має можливість звернути стягнення на предмет іпотеки в примусовому порядку через виконавчу службу або шляхом вчинення нотаріусом певних нотаріальних дій, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За Рішенням Верхньодніпровського районного суду від 08.08.2013р. підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором, при цьому не передбачається звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, як зазначали сторони по справі, виконавчий лист за Рішенням Верхньодніпровського районного суду від 08.08.2013р. ТОВ «Кей-Колект» не отримувало та не предявляло для примусового виконання у виконавчу службу. Ця обставина визнана сторонами та не підлягає доведенню в силу ч.1 ст. 61 ЦПК України.

Наявність інших рішень або судових проваджень про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок існуючої заборгованості за кредитним договором, сторонами не доведено та судом не встановлено.

Таким чином, відсутні докази можливості звернення стягнення на домоволодіння, що належить позивачеві, державним виконавцем на підставі Рішення суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про нотаріат», правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.

Пунктом 1.3 ОСОБА_3 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5, передбачено, що нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Отже дія мораторію на стягнення нерухомого майна, введеного Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» виключає можливість вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Існування виконавчого напису про звернення стягнення на домоволодіння позивачки, який був вчинений до набрання чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», сторонами по справі не доведено.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Розділом 5 Договору іпотеки №11217380000/11218070000/11218070001/З від 26.09.2007р., передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється одним із наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (п.5.2.1 Договору); отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (п. 5.2.2 Договору).

Таким чином, сторони у договорі іпотеки передбачили можливість позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки виключно на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотеко держателя.

Але під час розгляду справи судом не встановлено та сторонами не доведено укладання окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця.

Відповідно до ч.2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Враховуючи, що позивачем не доведено існування рішення суду або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також укладеного окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя (відповідача) з передачею права власності на предмет іпотеки або укладання договору купівлі-продажу, то відсутні обґрунтовані підстави передбачати можливість порушення права власності позивача на предмет іпотеки, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» третя особа: публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про заборону звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05.03.2015р. про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37825968; п/р №26506359049000 в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005) та іншим особам відчужувати домоволодіння будь-яким способом, що належить ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Упорна, буд. 13), загальною площею 137.70 кв.м., яке знаходиться за адресою: 51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Упорна, буд. 13.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 20.05.2015р., повний текст рішення буде виготовлений 25.05.2015р.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.А. Трофимова