Ухвала суду № 45886108, 30.06.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

30 червня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді : Єремейчука С.В., суддів : Баглика С.П., Піскунова В.М.,

з участю секретаря : Степанюк В.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у суді першої інстанції Дрожжин М.В. на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 23 квітня 2015 року у кримінальному провадженні №12014180200001217 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Біляївка Чкаловської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

з участю:

прокурора : Бернадської -Ісаєвої С.П.,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 23 квітня 2015 року ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та навчання; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу ______________

Справа № 11 кп/787/310/2015 Головуючий у І-й інстанції : Довгий І.І. Категорія : ч.2 ст.286 КК України Доповідач : Єремейчук С.В. кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь бюджету Рівненської міської ради 243 грн. 36 копійок, витрачених на лікування потерпілого.

Як встановлено судом, 15 вересня 2014 року приблизно о 18 год.10 хв., в світлу пору доби, ОСОБА_2,, керуючи автомобілем марки «OPEL COMBO», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись автодорогою сполученням Городище-Рівне-Старокостянтинів, на 61 км+ 200 м вказаної автодороги, за межами населеного пункту, маючи намір виконати поворот ліворуч в напрямку другорядної дороги поблизу річки Хвощувата, в порушення п.п.10.1,16.13 Правил дорожнього руху України перед початком виконання даного маневру не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, не надав дорогу автомобілю марки «ВАЗ- 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який рухався в зустрічному напрямку прямо, виїхав на смугу його руху, де допустив зіткнення з вказаним транспортним засобом, в результаті чого пасажир автомобіля марки ВАЗ-21099 ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

В поданій апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у суді першої інстанції Дрожжин М.В. не оспорюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності винуватості , вид та розмір призначеного покарання, звільнення від відбування покарання з випробуванням просить вирок суду змінити в частині часткового задоволення цивільного позову. На обґрунтування своїх вимог прокурор покликається на те, що судом при вирішенні цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі Центральної міської лікарні м.Рівне про стягнення з ОСОБА_2 2651, 35 гривень витрат на лікування потерпілого від злочину не дотримано вимог п.3 постанови ПВСУ №11 від 07.07.1995 року « Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМ України №545 від 16 липня 1993 року. Прокурор покликається на те, що суд задовольняючи позов частково, взяв до уваги лише вартість витрат на засоби медичного призначення в сумі 243,36 гривень, при цьому не врахував вартість витрат на заробітну плату, харчування та інші витрати згідно розрахунку Рівненської міської лікарні. Просить вирок змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь бюджету Рівненської міської ради витрати на лікування потерпілого в сумі 2651, 35 гривень.

Від інших учасників судового провадження апеляційні скарги не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора Бернадської-Ісаєвої С.П. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України за обставин, викладених у вироку, про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, у тому числі і ОСОБА_2, в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України.

При цьому, суд першої інстанції, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками провадження змісту фактичних обставин справи за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і обвинуваченого, який повністю визнав себе винуватим у інкримінованому йому злочину, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини.

Будь-яких порушень при вирішенні судом першої інстанції цих питань колегією суддів не встановлено, а тому фактичні обставини кримінального провадження, доведеність винуватості ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині та юридична кваліфікація його дій не є предметом апеляційного розгляду, оскільки фактично не оспорюються будь-ким із учасників процесу, у тому числі і обвинуваченим. Відтак суд не проводить їх детальний аналіз та відповідно до ст.404 КПК України перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вид та розмір призначеного обвинуваченому покарання, звільнення від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, не оспорюються в апеляційній скарзі прокурора, а тому і не є предметом апеляційного розгляду.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги в частині неправильно вирішеного судом цивільного позову, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги прокурора з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхіжної оборони абюо у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Ухвалюючи рішення за позовом прокурора про стягнення на користь бюджету Рівненської міської ради, утримувача КЗ « Центральна міська лікарня», витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4, суд стягнув з ОСОБА_2 243 гривень 36 копійок, до яких входять лише витрати на засоби медичного призначення, рішення суду не вмотивоване.

Проте, як вбачається з розрахунку лікувального закладу №1-9/3574 від 03.12.2014 року (а.с.17 т.2), потерпілий ОСОБА_4 перебував на лікуванні в Центральній міській лікарні м.Рівне з 16.09.2014 р. по 29.09.2014 року, що складає 13 ліжко -днів, сума витрат на його лікування склала 2 651, 35 грн., а саме: витрати на засоби медичного призначення- 243,36 грн., заробітна плата-2218,45 грн., витрати на харчування- 39,26 грн., інші витрати (комунальні, господарські і енергоносії) 150,28 грн.

Частково задовольняючи позов прокурора в сумі 243,36 грн., тобто в сумі, яка складається з витрат на засоби медичного призначення, суд не врахував дані, що містяться у розрахунку бухгалтерiї лікувального закладу, та не в повному обсязі стягнув усі понесені закладом витрати.

Суд не врахував, що відповідно до «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого Постановою КМУ N 545 від 16 липня 1993 р. (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ N 868 від 19.09.2012 року), а також до роз'яснень, що містяться в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 вiд 07.07.1995 року «Про вiдшкодування витрат на стацiонарне лiкування особи, яка потерпiла вiд злочину, та судових витрат», сума коштiв, що пiдлягає вiдшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лiкуваннi потерпiлий, з урахуванням кiлькостi лiжко-днiв, проведених ним у стацiонарi, та вартостi витрат на його лікування в день. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Термiн i обгрунтованiсть перебування потерпiлого вiд злочину на стацiонарному лiкуваннi визначається на пiдставi даних лiкувального закладу, де вiн перебував на лiкуваннi. До справи має бути приєднана довiдка - розрахунок бухгалтерiї цього закладу iз записом про вартiсть одного лiжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лiкування потерпiлого.

Витраченi на стацiонарне лiкування кошти пiдлягають вiдшкодуванню у повному обсязi i зараховуються до вiдповiдного бюджету залежно вiд джерел фiнансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якiй належить останнiй.

За таких обставин, сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2, а саме, витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_4, підлягає збільшенню до 2 651, 35 грн., тобто в сумі, визначеній закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лiкуваннi потерпiлий.

За таких обставин, відповідно до п.3 ч.1 ст.408 КПК України, вирок суду першої інстанції підлягає зміні внаслідок неправильно застосованого закону України про кримінальну відповідальність, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 408, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 23 квітня 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, в частині вирішення цивільного позову- змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь бюджету Рівненської міської ради ( р/р 31418544700002 в ГУДКУ у Рівненській області, МФО 833017, код 38012714) витрати на лікування потерпілого в сумі 2651 (двох тисяч шістсот п'ятдесяти однієї) гривень 35 копійок.

В решті вирок суду - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С У Д Д І :

______ ______ _______

Єремейчук С.В. Баглик С.П. Піскунов В.М.