Рішення № 45865642, 23.06.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 677/72/14-ц

Провадження № 22-ц/792/1211/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Гринчука Р.С.,

суддів: Грох Л.М., Костенка А.М.,

при секретарі Гриньовій А.М.,

з участю представника позивача - адвоката Киричука С.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Довіра", про визнання недійними договорів оренди земельної ділянки та скасування їх державної реєстрації з апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Довіра" на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 30 квітня 2015 року, -

встановила:

В січні 2014 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до СТОВ „Довіра" (далі - товариство) з уточненими під час судового розгляду позовними вимогами про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та скасування їх державної реєстрації вказавши, що спірних договорів від 4 березня 2014 року вона не підписувала, повноважень на їх укладення іншим особам не надавала.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 30 квітня 2015 року позов було задоволено. Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок площею 2,1399 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 7,4951 га, кадастровий номер НОМЕР_2 від 4 березня 2013 року, укладені між ОСОБА_3 та СТОВ „Довіра". Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2192491 від 11.05.2013 року, на підставі якого за №897563 зареєстровано договір оренди земельної ділянки без номера, площею 2,1399 га, кадастровий номер НОМЕР_1, від 4 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та СТОВ „Довіра" та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2192378 від 11.05.2013 року, на підставі якого за №897516 зареєстровано договір оренди земельної ділянки без номера, площею 7,4951 га, кадастровий номер НОМЕР_2, від 4 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та СТОВ „Довіра". Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді 487,20 грн. судового збору та 1230 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.

Суд виходив з того, що відповідно до висновку почеркознавчої експертизи підпис на оспорюваних правочинах вчинено не позивачем, а іншою особою.

В апеляційній скарзі товариство просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

На обґрунтування доводів скарги апелянт зазначив, що суд неповно провів оцінку доказів, оскільки не врахував, що ОСОБА_3 була обізнана з існуванням договорів, тривалий час отримувала кошти від оренди земельних ділянок, погоджуючись таким чином з його умовами; підтвердженням укладення договорів є їх державна реєстрація. Судом також було допущено порушення норм матеріального права, оскільки за встановлених судом обставин спірні правочини слід визнати такими, що неукладені, а не недійсними.

В суді представник товариства підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в суді заперечив проти апеляційної скарги та повністю підтримав рішення суду.

Заслухавши сторін та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд допустився помилки, тому в цій частині рішення суду підлягає зміні.

Встановлено, що ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку належить на праві власності земельна ділянка площею 2,1399 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та земельна ділянка площею 7,4951 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Антонінської селищної ради Красилівського району.

На підставі договорів від 04.03.2013 року вказані земельні ділянки передані в оренду товариству.

03.05.2013 року реєстраційною службою Красилівського районного управління юстиції Хмельницької області вказані договори були зареєстровані і внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Підставою внесення записів до Державного реєстру є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.05.2013 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд правильно виходив з того, що висновком судової почеркознавчої та технічної експертизи документів №2070/2071/14-21 від 20.02.2015 року, який не був спростований в суді відповідачем, було встановлено, що підписи на спірних правочинах вчинені не позивачем, а іншою особою, тому у відповідності до вимог ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України оспорюваний договір є недійсним.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи докази в їх сукупності суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що спірний правочин не був підписаний позивачем.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином судом було об'єктивно встановлено, що волевиявлення ОСОБА_3 на укладення спірних договорів оренди земельної ділянки не було і дій по їх укладенню остання не вчиняла.

Заперечуючи проти позову відповідач не спростував доводів та доказів позивача.

Доводи апелянта висновків суду не спростовують, оскільки об'єктивних даних існування між сторонами договірних відносин з приводу оренди спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.

Та обставина, що ОСОБА_3 знала про існування договорів оренди земельних ділянок, деякий час отримувала орендну плату від товариства за користування земельними ділянками не дає підстав для висновку про дійсність правочинів, оскільки на дату їх укладення, 4 березня 2013 року у позивача було відсутнє волевиявлення на вчинення спірних договорів, що підтверджується відсутністю її підпису на них.

Підпис обох договорів був вчинений іншою особою, яка не мала передбачених законом повноважень на вчинення такої дії від імені ОСОБА_3

За таких обставин в даному випадку має місце саме недійсність оспорюваних правочинів. Вони не можуть бути визнані неукладеними, оскільки їх форма та зміст відповідають вимогам ЦК України та Закону України „Про оренду землі", вони містять підписи від імені обох сторін, однак, як встановив суд, підпис від імені позивача вчинено поза її волею іншою особою.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині.

В той же час, вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами судом було порушено вимоги ст. 88 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_3 при поданні позовної заяви сплатила 243,60 грн. судового збору, решта судового збору була сплачена ОСОБА_4, позов якого був залишений без розгляду на підставі ухвали суду від 11.06.2014 року, яка набрала законної сили.

Об'єктивних даних на підтвердження інших витрат по сплаті судового збору в даній справі не встановлено.

За таких обставин розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивач підлягає зменшенню з 487,20 грн. до 243,60 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Довіра" задовольнити частково.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 30 квітня 2015 року в частині стягнення судових витрат змінити, зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню з СТОВ „Довіра" на користь ОСОБА_3 з 487,20 грн. до 243,60 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук

_____________

Головуючий у першій інстанції - Красняк В.І. Доповідач - Гринчук Р.С.

Категорія № 47