Ухвала суду № 45861849, 24.06.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 310/11856/15-ц Головуючий у 1 інстанції Пустовіт З.П.

Провадження № 22-ц/778/4072/15 Суддя-доповідач Дзярук М.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Дзярука М.П.,

Трофимової Д.А.,

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В позові зазначало, що 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк», та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до якого Банк відступає Фактору своє право вимоги заборгованості по кредитним договорам, укладеним з боржниками. Разом з правами вимоги до Фактора переходять усі пов'язані з ними права, зокрема, право грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісії, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до п.п.2.1,2.2 договору Клієнт - ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступає Фактору - ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі документації.

Внаслідок укладених договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора за договором №0705/0208/45-005 від 03.03.2008 року, позичальником за яким є ОСОБА_3 Відповідно до умов вказаного договору Банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 100000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Відповідач неналежно виконує взяті зобов'язання, в результаті чого станом на 03.05.2013 року має прострочену заборгованість в розмірі 223017,44 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1782578,40 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 98882,71 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 790369,50 грн., заборгованості по відсоткам - 54232,24 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 433478,29 грн. Крім цього у зв'язку з систематичним порушенням боржником зобов'язань зі сплати кредиту, відповідно до кредитного договору та норм чинного законодавства була нарахована пеня в розмірі 69902,49 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 558730,60 грн. З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 уклали іпотечний договір №0705/0208/45-005-Z-l, відповідно до якого останній передав Банку в іпотеку наступне майно: квартиру АДРЕСА_1, що належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Чуєвою Т.Т., приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області 03.03.2008 року, реєстровий №578. Сторони оцінили предмет іпотеки в 577163,69 грн.

ОСОБА_3 було направлено вимогу про усунення порушень основного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка на дату звернення до суду не була виконана. Відповідно до ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

В ході судового розгляду ТОВ «Кредитні ініціативи» надало заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки у спосіб, зазначений в позовній заяві та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки задовольнити вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» у розмірі 1398313 -,41 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 790369,60 грн., заборгованість за відсотками - 433478,29 грн., пеня 174465,52 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 травня 2015 року позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру №8, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з коридору №1=23,7 кв.м., кухні-столової №2=36,7 кв.м., кімнати №3=19,5 кв.м., кімнати №4 =18,8 кв.м., санвузла №5 =9,2 кв.м., що належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Чуєвою Т.Т., приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області 03.03.2008 року, реєстровий №578, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором №0705/0208/45-005 від 03.03.2008 року, яка станом на 03 травня 2013 року складає 1398313,31 грн., в тому числі: за кредитом -790369,50 грн., по відсоткам - 433478,29 грн., пені - 174465,52 грн.

Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначену на підставі оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3441,00 грн.

Рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що набрав чинності 7 червня 2014 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи», виходив з того, що зобов'язання за кредитним договором не виконується, тому останнє має право задовольнити свої позовні вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З таким висновком суду погоджується і апеляційний суд виходячи з наступного.

Згідно зі ст.1054 ЦК України з кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні,

03.03.2008 між ВАТ «Сведбанк» ( правонаступник -ПАТ»Сведбанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 0705/0208/45-005, за умовами якого ОСОБА_3 надано кредит у розмірі 100 000 дол. США зі сплатою 11,9 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 03 березня 2028 року (т.1 а.с. 8-16).

Також на забезпечення виконання зобов'язання за наведеним кредитним договором, між ВАТ «Свдбанк» та ОСОБА_3 03.03.2008р. було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку позивача нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Чуєвою Т.Т. 03.03.2008р., реєстровий номер 578 (т.1 а.с. 17-27).

28.11.2012 між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ПАТ«Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк» було укладено договір факторингу, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором (т.1 а.с. 35-36).

28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу та договір про передачу прав за іпотечним договором. З додатку №1 Договору факторингу від 28 листопада 2012 року вбачається що факторові перейшло право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №0705/0208/45-005, та право вимоги за іпотечним договором (т.1 а.с. 37-48).

У відповідності до ст.512 ЦК України кредитор у зобов»язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов»язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов»язанні не може бути замінений також в інших випадках встановлених законом.

У відповідності зі ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов»язанні обсязі і на умовах , що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов»язанні пов»язана з тим, що попередні учасники зобов»язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов»язки переходять до суб»єктів, які їх замінюють.

Отже, з дня укладення договору про відступлення права вимоги (купівлі - продажу боргових зобов»язань) за кредитним договором, тобто з 28 листопада 2012 року, до нового кредитора ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшли всі права вимоги (замість первісного кредитора- ПАТ «Сведбанк» до позичальника - ОСОБА_3.).

До ТОВ «Кредитні ініціативи» також перейшли в повному обсязі права вимоги за договором іпотеки, який є забезпеченням належного виконання позичальником зобов»язань за кредитним договором.

Таким чином, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/ стягувача за кредитним договором від 03.03.2008р. позичальником згідно з яким є ОСОБА_3

Отже, на даний час усі права кредитора за вищевказаним кредитним договором належать ТОВ «Кредитні ініціативи».

Враховуючи зазначене, є безпідставними доводи апеляційної скарги що іпотекодержатель ПАТ «Сведбанк» не передав права вимоги, що не відбулося зміни іпотекодержателя.

Тому що, внаслідок правочину до ТОВ «Кредитні ініціативи» (цесіонарію) перейшли усі ті права за обсягом які належали первісному кредиторові ПАТ «Сведбанк», в т.ч. і право іпотекодержателя, який в разі невиконання боржником зобов»язання, забезпеченого іпотекою, набуває права отримати задоволення за рахунок заставного майна.

ОСОБА_3 не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що зазначені договори факторингу укладені з порушенням вимог чинного законодавства, або права по них не були фактично передані. Натомість, позивач надав суду достатні докази належного укладення договорів факторингу.

Згідно з ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов»язанні здійснюється без згоди боржника якщо інше не встановлено договором або законом. Така ж норма міститься і в ст.24 Закону України «Про іпотеку».

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов»язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником обов»язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те що, оскільки відсутні дані про повідомлення відповідача щодо заміни кредитора у зобов»язанні, тому у Фактора ( позивача) відсутнє право вимоги до боржника.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 цінним листом було направлено повідомлення про відступлення права грошової вимоги та повідомлено про необхідність належного виконання зобов»язань з виплати кредиту, та що в разі їх невиконання ТОВ «Кредитні ініціативи» розпочне звернення на предмет іпотеки шляхом подачі до суду позову.(т.1 а.с.32).

Неповідомлення про заміну кредитора не є підставою для невиконання зобов»язань за кредитним договором і тягне наслідки для боржника лише у вигляді виконання зобов»язання не новому, а колишньому кредитору. Крім того, боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст.124 Конституції України.

Відповідно до кредитного договору ОСОБА_3 зобов»язався здійснювати погашення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі та строки передбачені договором.

Відповідно до ч.1ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 неналежно виконує взяті на себе зобов»язання, чим грубо порушує істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 03.05.2013 року має прострочену заборгованість;

- За кредитом- 98 882,71 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає -790 369,50 грн.

- По відсотках - 54 232,24 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 433 478,29 грн.

- Пеня (за останній рік) - 21 827,29 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 174 465,52 грн.

Як передбачено ст..ст. 572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника якщо інше не встановлено законом. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом як передбачено ст. 590 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання боржником основного зобов»язання іптекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і на підставі ст.ст.12,33,38,39,40 зазначеного Закону.

Статтями 12,19 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі порушення іпотекодавцем( відповідачем) зобов»язань, встановлених іпотечним договором, іпотеко держатель має право вимагати дострокового виконання зобов»язань боржником, а в разі невиконання вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки ОСОБА_3 не виконував своїх зобов'язань з погашення кредиту у необхідний строк, ТОВ «Кредитні ініціативи» правомірно звернулось із позовом до суду про погашення кредитного боргу за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.11 Іпотечного договору від 03.03.2008р., у разі невиконання позичальником умов основного зобов»язання та іпотекодавцями умов цього договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі.

Таким чином, у зв»язку з невиконанням ОСОБА_3 як боржником свого основного зобов»язання перед новим кредитором ТОВ «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції обґрунтовано застосував звернення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що не суперечить загальному змісту та призначенню права та загальним засадам цивільного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновків суду першої інстанції вони не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, про відмову ТОВ «Кредитні ініціативи» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Так, не заслуговують на увагу доводи апелянта на те, що в спірній квартирі проживає неповнолітній син відповідача і рішенням суду порушуються його житлові права. Як вбачається з матеріалів справи під час укладення договору іпотеки неповнолітній син відповідача не був в ній зареєстрований та не є співвласником зазначеної квартири, а тому згода Органу опіки та піклування на укладення іпотечного договору не була потрібна.

Крім того, договір іпотеки спірної квартири іпотекодавцем та іншими заінтересованими сторонами не оскаржувався у встановленому законом порядку, а тому є дійсним, і підлягає виконанню.

Доводи апеляції щодо незастосування строку позовної давності, колегією суддів відхиляються, оскільки їм судом першої інстанції дана вірна оцінка щодо відсутності підстав застосування строку позовної давності, наявність переривання строку позовної давності, з якою колегія суддів погоджується, оскільки вона відповідає нормам матеріального права. Крім цього, позивачем вимога щодо стягнення пені розрахована, виходячи з річної давності, що відповідає строку позовної давності для цієї вимоги.

Посилання апелянта на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії якого не може бути примусово стягнуте нерухоме майно, яке вважається предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань за споживчими кредитами наданими в іноземній валюті, не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорення саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення або про відмову в їх задоволенні.

Позивач, як іпотекодержатель має право на підставі частин 2 і 3 ст. 16 ЦК України, статей 36,37 Закону України «Про іпотеку» захистити свої майнові права, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки договором іпотеки від 03.03.2008 року сторонами передбачено, що іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання передбачені кредитним договором та договором іпотеки.

Щодо згаданого вище Закону, то відповідно до нього у відповідача виникає право відстрочки виконання рішення в частині звернення стягнення на квартиру до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.

При ухваленні судом першої інстанції рішення дотримані вимоги ст.39 Закону України «Про іпотеку» та п.42 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, щодо змісту резолютивної частини рішення, в якому зазначено чіткі висновки по суті розглянутих вимог, і дано відповідь на необхідні за законом питання.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, колегія суддів вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 травня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: