Постанова № 4585834, 25.02.2009, Одеський окружний адміністративний суд

                                                                                             Справа №2-а-4577/08/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

             25 лютого  2009 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванова Е.А.

при секретарі - Мезнер О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі адміністративну справу за позовом заступника прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах Держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю  «АЛЬТАІР» про стягнення заборгованості по внескам,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Малиновського району м. Одеси звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАІР» в якому просить стягнути з відповідача на користь УПФ України в Малиновському районі м. Одеси заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 2230,16грн.    

У судовому засіданні представник Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси підтримав позов та просив суд задовольнити його, мотивуючи це тим, що ТОВ «Альтаїр» зареєстровано платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в управлінні. Відповідачем з грудня 2005р. по березень 2006р. щомісяця надавалися розрахунки до управління в строки, проте страхові внески своєчасно не сплачені у передбачені строки та вважаються простроченою заборгованістю. Відповідачем в грудні 2005р. були нараховані страхові внески в сумі 480,20грн, в січні 2006р. – 493,48грн., в лютому 2006р. – 493,48грн., в березні  2006р. – 763грн., проте у добровільному порядку не сплачені  у зв’язку з чим станом на сьогоднішній день у відповідача існує заборгованість у сумі 2230,16грн.

Представник прокуратури у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити його з підстав зазначених у позовній заяві та з підстав викладених представником  Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси.  

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином відповідно до приписів ч.8 ст.35КАС України та своєчасно, причини неявки суду не повідомлені, відгук не наданий.

Вислухавши представника позивача, та прокуратури, дослідивши матеріали, справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

         Ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N2181-III, передбачено, що установи Пенсійного фонду України є контролюючими органами стосовно внесків до Пенсійного фонду України, які здійснюють перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції. У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України, отже, спір за участю управління Пенсійного фонду та суб'єкта господарювання про стягнення заборгованості за платежами до Пенсійного фонду є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, а саме - органу виконавчої влади, що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо контролю надходження страхових внесків та інших платежів до фонду, та відповідає вищенаведеному нормативному визначенню адміністративної справи.

           Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

      Абзацом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV(далі –Закон № 1058-ІV) встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

       Статтею 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

       Відповідно до вказаної статті страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

        Згідно з ч. 1 статті 15 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

        Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.

          Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи (а.с.46), відповідач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України тазнаходиться на обліку у позивача з 24.04.2001р.

          Станом на 04.03.2008р. за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті страхових внесків на суму 2230,16грн.за період з грудня 2005р. по березень 2006 року.  

          Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Інструкції розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» за ставкою 33,2 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".

        Частиною 6 статті 19 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

        Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

         Відповідно до пп. 5.1.4 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

        Судом встановлено, що самостійно розрахована відповідачем сума страхових внесківза період грудень 2005р.-березень 2006р., несплачена відповідачем та складає 2230,16грн., про що свідчать копії картки особового рахунку страхувальника (а.с.34-45) та копіїрозрахунків суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з грудня2005року по березень2006року складені відповідачем (а.с.20-31).

        Розрахунки позивача (а.с.19) відповідають положенням законодавства, фактичним обставинам справи та відповідачем не спростовані.

         Абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

        Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

         Згідно п.15 ст.106  Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

       04.05.2007 року позивачем виставлено на відповідача вимогу №Ю-1811 на суму 2230,16грн. (а.с.32), яка була спрямована на адресу відповідача про що свідчить копія поштового повідомлення (а.с.33).

       До цього часу вимогавідповідачем не оскаржувалась та не скасовувалась.

       Беручи до уваги те, що суму заборгованості по страховим внескам 2230,16грн. відповідач у встановлені законодавством строки до Пенсійного фонду України не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується копієюоблікової картки платника страхових внесків до Пенсійного фонду України; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

     Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

      Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

     Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

     Керуючись ст.ст.7-9,158,160,163КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

     Позов прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах Держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Малиновському  районі м.Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю  «АЛЬТАІР» задовольнити.

     Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «АЛЬТАІР» (код ЄДРПОУ 31431832 місцезнаходження м.Одеса, вул.Космонавтів 32) на користь Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси заборгованість по страховим внескам на суму 2230,16грн.

      Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарженя. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду  через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

         Постанова виготовлена у повному обсязі 02 березня 2009 року.

 Суддя                                                                                         Е.А.Іванов