Ухвала суду № 45856148, 25.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6039/15 Справа № 202/7747/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шклярук Д. С. Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

25 червня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої - судді Кочкової Н.О.,

суддів - Каратаєвої Л.О., Григорченка Е.І.

при секретарі - Левцунову І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробничий центр №1308" в особі арбітражного керуючого Багно Юрія Володимировича, про стягнення заробітної плати та зобов'язання вчинити певні дії, - за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Багна Юрія Володимировича на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого (з урахуванням уточнень) посилалась на те, що з 1992 року працює у відповідача кухарем 4 розряду. Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2008 року ТОВ «Торговельно-виробничий центр № 1308» визнано банкрутом та була відкрита ліквідаційна процедура підприємства. 12.03.2009 року припинено повноваження ліквідатора Андросової В.С. та призначено ліквідатором Багно Юрія Володимировича. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2009 року встановлено, що її трудові відносини з підприємством тривають, однак, відповідач не виплачує їй заробітну плату. Тому позивачка просила стягнути з ТОВ «ТВЦ № 1308» заборгованість із заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2009 року по 01 грудня 2014 року в розмірі 63573,31 грн.; зобов'язати арбітражного керуючого Багно Ю.В. звільнити її з займаної посади та видати трудову книжку з записом роботи у ТОВ «ТВЦ № 1308»; зобов'язати арбітражного керуючого Багно Ю.В. подати звіт до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по рішенню Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2008 року у справі № 2-196/09 по утриманих і нарахованих страхових внесках помісячно згідно чинного законодавства України; зобов'язати ліквідатора Багно Ю.В. розрахуватися з нею за вимушений прогул з 01.01.2009 року по 01.12.2014 року та сплатити 63573,31 грн., утримані та нараховані страхові внески перерахувати до територіального Управління Пенсійного фонду України, помісячно та подати відповідні звіти до Пенсійного фонду України відповідно до чинного законодавства України (а.с.2-4, 31-35).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково: з ТОВ «Торговельно-виробничий центр № 1308» на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість із заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2009 року по 01 грудня 2014 року в загальному розмірі 63573, 31грн.; зобов'язано ТОВ «Торговельно-виробничий центр № 1308» в особі арбітражного керуючого Багно Юрія Володимировича вчинити дії в порядку, визначеному ст. 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та КЗпП України щодо звільнення працівника боржника - ОСОБА_2, та здійснити усі належні працівникові виплати при звільненні; зобов'язано ТОВ «Торговельно-виробничий центр № 1308» в особі арбітражного керуючого Багно Юрія Володимировича після звільнення працівника боржника ОСОБА_2 видати їй трудову книжку. В іншій частині позовних вимог судом відмовлено (а.с.58-61).

В апеляційній скарзі арбітражний керуючий Багно Ю.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та просить постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.69-72).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що З 24.07.1992 року ОСОБА_2 працює в кафе ТОВ «ТВЦ № 1308» кухарем 4 розряду. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.02.2009 року з ТОВ «ТВЦ № 1308» на користь ОСОБА_2 стягнута заборгованість по заробітній платі за період з 01.04.2004 року по 01.01.2009 року в сумі 21502 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2008 року у справі № Б40/94-08 ТОВ «Торговельно-виробничий центр № 1308» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо цього підприємства, а ухвалою цього ж суду від 12.03.2009 року ліквідатором ТОВ «ТВЦ № 1308» призначено арбітражного керуючого Багно Ю.В.

Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська у листі від 14.01.2009 року повідомляла ліквідатора по те, що згідно з даними офіційної податкової звітності ТОВ «ТВЦ № 1308», яка подавалася до Лівобережної ОДПІ, в період з 2004 року по 2007 рік на ТОВ «ТВЦ № 1308» були працевлаштовані 11 осіб, в т.ч. ОСОБА_2 (а.с. 8).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 року відхилено звіт арбітражного керуючого Багна Ю.В., зобов'язано його у 2-місячний строк (до 15.12.1013р) вжити додаткових заходів ліквідаційної процедури, що стосуються формування ліквідаційної маси, звільнити працівників банкрута.

У подальшому строк ліквідаційної процедури неодноразово продовжувався.

Після 01.01.2009 року позивачка неодноразово зверталась до арбітражного керуючого Багна Ю.В. і просила звільнити її та видати трудову книжку, що не заперечувалося відповідачем при розгляді справи у суді 1 інстанції, але таке звільнення не відбулося, при цьому ліквідатор посилався на те, що у нього відсутні документи щодо трудових відносин позивачки з підприємством.

Відповідно до ч.1 ст. 47 Закону України від 14.05.1992, № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звільнення працівників боржника може здійснюватися після порушення провадження у справі про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна відповідно до вимог законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Статтями 40, 43-1 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом в т.ч. й без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, серед іншого й у разі ліквідації, банкрутства підприємства, установи, організації.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку, зокрема власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці» та ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

У статті 3 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Отже, за встановлених судом 1 інстанції обставин, рішення суду у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 є правильним, а посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка не надала суду доказів, про те, що вона працює, - не заслуговують на увагу, оскільки відповідач, будучи арбітражним керуючим, не заперечував у судовому засіданні апеляційного суду, що ним наказ про звільнення ОСОБА_2 - не видавався. Посилання апелянта на те, що господарська діяльність підприємством-банкрутом фактично не ведеться, - не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у який беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому висновок суду про те, що трудові відносини між сторонами не припинені, є правильним.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачкою строку позовної давності - протирічать ч.2 ст. 233 КЗпП України, а посилання на те, що судом неправильно застосовані норми ст. 116, 117 КЗпП України, - не являється підставою для скасування рішення суду, оскільки не призвело до неправильного вирішення спору, а згідно із ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Правильність стягнутої судом суми апелянтом не оскаржується, як і рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не спростовують правильність висновків суду 1 інстанції, який у досить повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, дав належну правову оцінку наданим сторонами доказам. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення - не встановлено, підстав для виходу за межі апеляційної скарги - не вбачається, тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Багна Юрія Володимировича - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2015 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: