Ухвала суду № 45855286, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року м. Київ К/800/7395/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Державної інспекції сільського господарства України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди,

за касаційною скаргою Державної інспекції сільського господарства України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року,

встановив:

У вересні 2014 року ОСОБА_4 пред'явила позов до Державної інспекції сільського господарства України (далі - Держсільгоспінспекція України) про визнання незаконним і скасування наказу від 29.08.2014 р. № 171-кт про звільнення її з посади першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області, поновлення на займаній посаді та стягнення моральної шкоди в розмірі подвійного посадового окладу за місцем роботи.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, позов задоволено частково: визнано незаконним і скасовано наказ Держсільгоспінспекції України від 29.08.2014 р. № 171-кт про звільнення ОСОБА_4 з посади першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області; поновлено ОСОБА_4 на займаній посаді з 30 серпня 2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Держсільгоспінспекція України, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає про правомірність звільнення позивача у зв'язку з нез'явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, що підтверджується табелем обліку робочого часу, оскільки листки непрацездатності позивач на роботу не надавала.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що наказом Держсільгоспінспекції України від 23.11.2012 р. № 135-кт ОСОБА_4 призначено на посаду першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства України в Кіровоградській області.

Наказом Держсільгоспінспекції України від 29.08.2014 р. № 171-кт ОСОБА_4 звільнено із займаної посади 29.08.2014 р. за пунктом 5 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв'язку з нез'явленням на роботі протягом більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. Підставою видачі наказу зазначено табель обліку робочого часу працівників Державної інспекції сільського господарства України в Кіровоградській області за квітень-серпень 2014 року та погодження Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.08.2014 р. № 37-25-4-7/13243.

Звільненню позивача передували наступні обставини.

Наказом Держсільгоспінспекції України від 24.04.2014 р. № 43-кт ОСОБА_4 з 25 квітня 2014 року по 16 травня 2014 року відсторонено від виконання повноважень першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області із збереженням заробітної плати на час проведення службового розслідування.

Наказом Держсільгоспінспекції України від 15.05.2014 р. № 71-кт позивач повторно відсторонена від виконання повноважень з 19 травня 2014 року по 25 червня 2014 року, а наказами від 19.06.2014 р. № 99-кт, від 25.07.2014 р. № 137-кт, від 26.08.2014 р. № 166-кт строк відсторонення був продовжений, відповідно, до 25 липня 2014 року, до 25 серпня 2014 року та до 25 вересня 2014 року.

Отже, сумарно ОСОБА_4 не виконувала свої повноваження у зв'язку з відстороненням з 25 квітня 2014 року по 25 вересня 2014 року.

Листками непрацездатності серії АГВ № 083490, АГБ № 243528, АГН № 249428 підтверджується перебування позивача на стаціонарному і амбулаторному лікуванні у Центральній міській лікарні м. Кіровограда з 13 квітня 2014 року по 23 травня 2014 року включно.

Про свою тимчасову непрацездатність позивач повідомила відповідача телеграмами 29.04.2014 р. і 16.05.2014 р., що останнім не заперечується.

Згідно з пунктом 5 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що відсутність позивача на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд не була пов'язана з її тимчасовою непрацездатністю, що є обов'язковою умовою для звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП.

При цьому, як правильно зауважили суди, в наказі Держсільгоспінспекції України від 24.04.2014 р. № 138 про проведення службового розслідування відносно ОСОБА_4 не зазначено жодної з підстав для його проведення, перелік яких визначений у статті 22 Закону України "Про державну службу" і в Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. № 950, акт службового розслідування не складений, тобто правомірність рішення про відсторонення позивача від виконання повноважень за посадою не підтверджується результатами службового розслідування.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком судів про незаконність звільнення позивача за пунктом 5 статті 40 КЗпП і поновлення її на займаній посаді.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суди мотивовано відмовили в її задоволенні, зважаючи на недоведеність факту заподіяння шкоди і відсутності обґрунтування її розміру.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.