Ухвала суду № 45855206, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2015 р. м. Київ К/800/12043/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року

у справі № 2а/0470/11637/12

за позовом Колективного підприємства «Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат «Дніпро»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановила:

КП «Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат «Дніпро» звернулося до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27 червня 2012 року № 0104172301, № 0104182301.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 27 червня 2012 року № 0104172301, № 0104182301.

Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «ДПБК «Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по правовідносинам з гр. ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки від 01 червня 2012 року № 2211/22/00382705, в якому встановлено порушення позивачем підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 27 червня 2012 року:

- № 0104172301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 5625 грн., у т.ч. основний платіж - 4500 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1125 грн.;

- № 0104182301, яким до підприємства за ненадання документів під час проведення перевірки застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн.

При цьому, судами попередніх інстанцій досліджено, що 14 січня 2009 року між КП «ДПБК «Дніпро» та гр. ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу туристичної бази «ІНФОРМАЦІЯ_1». В якості оплати за реалізацію туристичної бази за вказаним договором позивачем прийнято від гр. ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 18000,00 грн., що підтверджено прибутковими касовими ордерами від 29 липня 2010 року № 566 та від 30 липня 2010 року № 574.

Разом з тим, з огляду на те, що туристична база «ІНФОРМАЦІЯ_1» є об'єктом соціальної сфери, не підлягає приватизації та позивач володіє базою на правах безоплатного користування та не має законних підстав для її продажу, відповідач дійшов висновку про те, що отримана позивачем, в липні 2010 року, від гр. ОСОБА_1 сума коштів у розмірі 18000 грн. є безповоротною фінансовою допомогою, яка в порушення вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включена позивачем до складу валового доходу ІІІ кварталу 2010 року.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Отже, для віднесення сум до безповоротної фінансової допомоги мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у підпункті 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, підпунктом 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що, з урахуванням особливостей, встановлених цим законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суми доходу, отримані платником податку за договором купівлі-продажу не підпадають під визначення поняття «безповоротної фінансової допомоги» за жодною з визначених в законі підстав.

Поряд з цим, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено норми, за якою б у платника податку виникав обов'язок віднести до складу безповоротної фінансової допомоги суми, отримані платником податку як компенсація за переданий товар, у разі якщо в майбутньому податковому періоді контролюючим органом буде виявлено порушення покупцями вимог законодавства у сфері оподаткування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року № 0104172301.

Стосовно доводів відповідача про нікчемність правочину, вчиненого між позивачем та його контрагентом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за приписами Податкового кодексу України відповідачу, згідно покладених на нього функцій та повноважень, не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Разом з тим, податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року № 0104182301, яким до КП «Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат «Дніпро» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн. згідно пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн.

Згідно пункту 44.5 статі 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

За правилами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, в порушення вимог статті 159 КАС України, судами першої та апеляційної інстанцій з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, не досліджено факту чи повідомляв позивач податковий орган про обставини, що зумовили ненадання ним документів до перевірки, чи реалізовано останнім право на подання документів контролюючому органу протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки, а також, чи дійсно ненадання документів, зазначених в запитах Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 21 травня 2012 року № 1 та від 22 травня 2012 року № 2, було зумовлено їх викраденням у КП «ДПБК «Дніпро».

Враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог щодо оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року № 0104182301, оскільки рішення судів прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи в цій частині, що мають значення для її правильного вирішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для направлення справи, в цій частині, на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року скасувати в повному обсязі.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року № 0104182301.

Прийняти нове рішення, яким справу в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року № 0104182301 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев