Ухвала суду № 45854866, 24.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року м. Київ К/800/63378/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Малиніна В.В.,

Стародуба О.П

секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2,

Міністерства доходів і зборів України - Лимар Л.Б.,

Київської митниці - Падуна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5 до Київської обласної митниці, Міністерства доходів і зборів України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду,

за касаційною скаргою ОСОБА_2, представника ОСОБА_5, на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Державної митної служби України (правонаступник - Міністерство доходів і зборів України) щодо невиплати грошової компенсації за невикористану відпустку та заробітної плати за час вимушеного прогулу, перебування на лікарняному; зобов'язати Київську обласну митницю виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 120416 грн 79 коп, за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 120416 грн 79 коп. (невиплати грошової компенсації за невикористану відпустку) та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами встановлено, що наказом Державної митної служби України №2242-к від 2 грудня 2010 року звільнено ОСОБА_2, заступника начальника Управління міжнародного співробітництва - начальника відділу багатостороннього співробітництва та з питань європейської інтеграції Державної митної служби України, в порядку переведення до Київської обласної митниці на підставі пункту п'ятого частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та зобов'язано провести повний розрахунок відповідно статті 116 КЗпП та перерахувати грошову компенсацію за 17 календарних днів невикористаної відпустки за період роботи з 14 липня 2010 року по 3 грудня 2010 року на розрахунковий рахунок Київської обласної митниці відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

З наказом позивач ознайомлений 20 грудня 2010 року, трудову книжку отримав 21 грудня 2010 року.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП однією з підстав припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Тобто, даний пункт передбачає можливість припинення трудового договору в порядку переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу чи організацію чи у зв'язку з переходом на виборну посаду. Працівник повинен подати заяву власникові підприємства (установи, організації), з якого він звільняється, оскільки закон вимагає згоди власника на припинення трудового договору в порядку переведення на інше підприємство, в іншу установу, організацію.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Таким чином, прийняття на роботу на новому підприємстві здійснюється на підставі заяви працівника з проханням прийняти на роботу в порядку переведення. На новій роботі працівник укладає новий трудовий договір, що оформляється наказом про призначення працівника на відповідну посаду в порядку переведння.

У наказі Державної митної служби України від 2 грудня 2010 року №2242-к вказано, що підставою для видання даного наказу є заява ОСОБА_2

Відповідно до положень пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та частини четвертої статті 24 КЗпП фактичний допуск до роботи працівника вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Матеріали справи не містять письмових доказів щодо допущення ОСОБА_2. на роботу Київської обласної митниці та звернення з заявою про призначення на посаду у зв'язку з переведенням.

Згідно з частиною першою статті 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

При цьому у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи організації, куди перейшов працівник (частина третя статті 83 КЗпП).

Аналогічні положення закріплені у статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96- ВР «Про відпустки».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу від 2 грудня 2010 року №2242-к Державної митної служби України 7 грудня 2010 року перераховано на розрахунковий рахунок Київської обласної митниці грошову компенсацію за невикористану відпустку ОСОБА_2 в розмірі 1708 грн 73 коп за 17 календарних днів невикористаної відпустки.

Посилання позивача на протиправність дій Державної митної служби України щодо невиплати грошової компенсації за невикористану відпустку у зв'язку з відсутністю особистої згоди позивача (заяви на перерахунок грошових коштів) є необгрунтованими, оскільки пункт 2.2 наказу Державної митної служби України від 2 грудня 2010 року №2242-к, яким передбачено проведення перерахунку грошової компенсації за невикористану відпустку на розрахунковий рахунок Київської обласної митниці не оскаржено в судовому порядку.

Крім того, згідно частин першої та другої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

З вказаних норм права можна зробити висновок, що стягнення заробітку за час вимушеного прогулу можливе у випадку встановлення судовим рішенням незаконності звільнення або переведення на іншу роботу.

Враховуючи наведене та те, що позивач не оскаржував дії Державної митної служби України щодо його звільнення та дії Київської обласної митниці щодо неприйняття на нову посаду у зв'язку з переведенням, позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, коштів за затримку розрахунку при звільненні (невиплаті грошової компенсації за невикористану відпустку) та моральної шкоди є безпідставними.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.В. Малинін

О.П.Стародуб