Ухвала суду № 45854851, 24.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року м. Київ К/800/14666/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Борисенко І.В.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Орджоковський В.О.

відповідача Донцов Є.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 рокута ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 рокуу справі№2а/0470/13134/11за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембл Україна» доНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Орджонікідзенської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту - Нікопольська ОДПІ Дніпропетровської області) про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення - рішення від 25 липня 2011 року №0000642301.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року, адміністративний позов задоволено.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, Нікопольська ОДПІ Дніпропетровської області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» надало письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких у її задоволенні просило відмовити.

У судовому засіданні за результатами розгляду клопотань представників сторін, проведено заміну позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембл Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Проктер енд Гембл Україна»), а відповідача Нікопольської об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби на Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, Нікопольська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 27 грудня 2010 року по 19 квітня 2011 року Орджонікідзевською ОДПІ Дніпропетровської області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січні 2009 року по 30 вересня 2010 року.

За результатами перевірки 27 квітня 2011 року складено акт № 58/23-124-4/32509841, в якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, пункту 5.9 статті 5, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7, підпункту 8.4.1 пункту 8.4, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі висновків акта перевірки 25 липня 2011 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000642301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 38137591,25грн., у тому числі за основним платежем - 28525629 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9611962,25грн.

Переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток стали помилкові висновки податкового органу про заниження позивачем суми приросту балансової вартості запасів на 27519666 грн.

Підставою для такого висновку стало виявлення під час перевірки наявності розбіжностей з даними бухгалтерського обліку в частині формування залишків запасів та використання запасів не у господарській діяльності.

Проте, у зв'язку з непроведенням податковим органом під час перевірки дослідження первинних документів, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності своїх висновків.

Під час перевірки позивача податковим органом виявлено, що у періоді, який перевірявся, на формування показників декларації «інші доходи» мало вплив здійснення операцій з включення до інших доходів реалізації іноземної валюти, операційної оренди, курсових різниць при формуванні заборгованості, надлишків сировини, матеріалів та пакування, інших доходів, цінових різниць, одержаних відсотків.

За результатами дослідження переліку регістрів та масивів первинних документів перевіркою достовірності відображених показників у рядку 01.6 Декларації «інші доходи» у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року встановлено:

- завищення валових доходів у рядку 01.6 Декларації про прибуток в частині відображення в складі валових доходів за 1 квартал 2009 року курсових різниць при формуванні заборгованості постачальників та покупців в сумі 1 535 905,15 грн.;

- заниження валових доходів у рядку 01.6 Декларації про прибуток: не віднесено до складу валових доходів доходи від курсових різниць по перерахунку вартості монетарних статей балансу на рахунках № 71480-71482.

Так, згідно бухгалтерської довідки по рахункам прибутків і збитків від курсової різниці від 23 лютого 2012 року, наданої позивачем до матеріалів справи, 12 липня 2010 року в систему САП був невірно занесений курс НБУ валюти ЄВРО. Повинен бути 9,988032грн. за 1 євро, внесено 99,88032 за 1 євро. Через дану помилку в курсі, виникли помилки при автоматичному розрахунку курсової різниці по валютним операціям, в результаті чого в бухгалтерському обліку був завищений дохід від курсової різниці на суму 19728822,94грн. та завищений збиток від курсової різниці на суму 19728822,94грн. Під час перевірки виявлено проведення позивачем корегуючої проводки тільки на суму 10314416,19 грн. В результаті того, що не була зроблена друга корегуюча проводка на суму 9414406,75грн., на переконання податкового органу, це привело як до завищення доходів, так і до завищення витрат в бухгалтерському обліку. Даний дохід і витрата ніяким чином не пов'язані з перерахунком залишків валюти на валютних розрахункових рахунках з метою податкового обліку.

Проте, такі висновки відповідача зроблені за результатами дослідження масиву первинних документів (без визначення їх призначення в господарській діяльності підприємства - Д-т рахунків обліку запасів, витрат, тощо), які потребують систематизації за їх ознаками та призначенням, тобто формування бухгалтерського обліку по всім видам витрат.

При цьому, згідно наданих позивачем до матеріалів справи витягів з програми САП - обороти по рахунку 94582 «Збиток від курсової різниці» за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року, обороти по рахунку 94581 «Збиток від курсової різниці» за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року, обороти по рахунку 94581 «збиток від курсової різниці» за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року, обороти по рахунку 94562 «Збиток від курсової різниці» за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року невірно занесений курс НБУ валюти ЄВРО, не пов'язаний з перерахунком залишків валюти на валютних розрахункових рахунках з метою податкового обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про недоведення відповідачем допущення позивачем порушень вимог підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо висновків податкового органу, згідно акту перевірки, за результатами перевірки повноти визначення валових витрат за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року, про завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 04.11» в сумі 116674722 грн., в тому числі за рахунок включення до складу витрат вартості послуг по договору надання послуг №2008-Р02 Україна від 01 січня 2009 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції, яка була чинна на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлює, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в пункті 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (частина 2 статті 3 Господарського кодексу України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та компанією «Проктер енд Гембл Інтернешнл Оперейшнс СА» (Швейцарія) 01 січня 2009 року було укладено договір надання послуг №2008-Р02 Україна.

На підтвердження товарності та реальності виконання зазначеного договору, в матеріалах справи містяться копії належних первинних документів, зокрема: актів про надані послуги, Звітів/калькуляцій витрат до Актів про надані послуги, платіжних доручень в іноземній валюті та банківських виписок.

Отже, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу про завищення позивачем задекларованої у рядку 04.12 Декларацій «Суми витрат із страхування (крім витрат з довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, зазначених у рядку 04.5 декларації) за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року у розмірі 94133.0 грн., колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про їх помилковість.

Так, під час проведення перевірки встановлено включення позивачем до складу валових витрат протягом перевіряємого періоду сум страхування по АТ «Українська пожежно-страхова компанія», а саме по об'єктах страхування: будівельних та монтажних робіт по реконструкції складу тимчасового зберігання арбітражних проб; будівельних та монтажних робіт по будівництву дільниці по виробництву рідкого скла; і т.і., що, на переконання податкового органу, є порушенням вимог підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України №334/94-ВР.

Згідно з підпунктом 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 названого Закону, у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Підпунктом 5.4.6. пункту 5.4 статті 5 Закону України №334/94-ВР передбачено, що будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб підлягають включенню до складу валових витрат.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

За результатами дослідження судами першої та апеляційної інстанції Генерального договору страхування об'єктів будівництва та реконструкції №БМ-003/10 від 01 лютого 2010 року, укладеного між Акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (Страховик) та ТОВ «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» (Страхувальник), встановлено, що предметом договору є страхування об'єктів будівництва та реконструкції, що передбачено ГК України, ЦК України, Державними будівельними нормами.

Відповідно до умов договору, страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату Страхувальнику в межах страхової суми, визначеної окремим Договором страхування (Додаток №1), а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові внески в розмірі та в термін, визначені окремим Договором страхування. Страхуванню за цим договором підлягають: об'єкти будівництва та реконструкції; будівельні машини устаткування, будівельні матеріали на будівельному майданчику (за згодою Страхувальника); за додатковою угодою сторін може бути застрахована цивільна відповідальність замовника будівництва та реконструкції або виконавця будівельних робіт перед третіми особами.

У зв'язку з наданням позивачем належним чином оформлених первинних документів на підтвердження виконання умов названого договору, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про правомірність включення позивачем сум, сплачених на підставі договору страхування, до складу витрат.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, які зумовили задоволення позову, а також не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року у справі №2а/0470/13134/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: І.В. Борисенко

Т.М. Шипуліна