Ухвала суду № 45854681, 24.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2015 р. м. Київ К/800/57265/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Борисенко І.В. Шипуліної Т.М.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 року

у справі № 804/6178/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіста"

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014, позов задоволено в повному обсязі, скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.03.2014 року № 0001151501.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "УХД-Воля" і ТОВ "Суми Імпекс" за жовтень 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 1265732,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 18.02.2014 року №783/2203/37070576 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001151501 від 05.03.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 1204002,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 602001,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено договори поставки товару з ТОВ "УХД-Воля" №83 від 01.10.2013 року і ТОВ "Суми Імпекс" №1Т від 15.10.2013 року. На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати. Придбаний у контрагентів товар використаний позивачем у власній господарській діяльності для виробництва косметично-гігієнічних засобів, які ним в подальшому реалізовано метою отриманням прибутку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що здійснені позивачем господарські операції не мали реального характеру, при цьому, жодних доводів на підтвердження зазначеного ним не наводиться, а зміст касаційної скарги зводиться до цитування висновків акта перевірки.

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, які надійшли до суду касаційної скарги, а саме: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18 грудня 2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвіста" припинено 17 грудня 2014 року за судовим рішенням.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року №755-ІV, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Частина 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Частиною 2 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про задоволення позову у повному обсязі, а припинення юридичної особи - позивача є підставою для визнання судових рішень такими, що втратили законну силу, і закриття провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 228, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 у справі № 804/6178/14 визнати такими, що втратили законну силу.

2. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіста" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)І.В. Борисенко (підпис) Т.М. Шипуліна