Ухвала суду № 45854545, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/27700/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Вербицької О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постановуЖитомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 рокуухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 рокуу справі2а-1614/07за позовомЗакритого акціонерного товариства «Молодіжна мода» доДержавної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової службипровизнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Молодіжна мода» (далі по тексту - позивач, ЗАТ «Молодіжна мода») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Житомирі) про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14 серпня 2007 року №0004422303. В решті позовних вимог відмовлено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ у м. Житомирі звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 09 по 20 липня 2007 року посадовими особами ДПІ у м. Житомирі була проведена виїзна планова перевірка ЗАТ «Молодіжна мода» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 31 березня 2007 року. Результати перевірки оформлені актом № 4369/23-1/04592760/0110 від 01 серпня 2007 року.

Відповідно до висновків зазначеного Акта позивачем, зокрема, порушено підпункти 3.2, 7.41, 7.43 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320) в результаті чого бухгалтерією товариства проведено готівкові розрахунки на суму 950,40 грн. без подання підтверджуючих документів підзвітною особою (касового фіскального чека встановленої форми).

Виявлення зазначеного порушення стало підставою для винесення ДПІ у м. Житомирі 14 серпня 2007 року рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004422303, яким згідно зі статтею 1 указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95 до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 950,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004422303від 14 серпня 2007 року, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки відповідача про допущення позивачем порушень вимог підпунктів 3.2, 7.41 та 7.43 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, що в свою чергу свідчить про неправомірність оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів з наступних підстав.

Перевіркою встановлено, що позивачем проведено готівкові розрахунки без наявності платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, саме такі документи не додано до авансових звітів.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №265/95-ВР) розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №637), касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Проаналізувавши дані норми, дослідивши надані позивачем письмові докази, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що касові операції можуть підтверджуватися будь-якими розрахунковими або касовими документами, які підтверджують факт продажу, надання послуг, а також отримання готівкових коштів, що і було здійснено позивачем за спірними розрахунковими операціями.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до статті 1 указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95 фінансові санкції у вигляді штрафу застосовуються, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів. Таким чином, штраф застосовується при порушенні порядку проведення готівкових розрахунків.

Відповідно до пункту 1.2 Положення № 637 готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

У спірних правовідносинах має місце видача готівки працівнику під звіт, що не є платежем підприємства і не є готівковим розрахунком в розумінні норм даного Положення.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що податковий орган при застосуванні штрафу вийшов за межі строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених нормами Господарського кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ГК України).

Так, відповідно до статті 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлено статтею 250 ГК України, згідно положень якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог Положення №637, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим мав право прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 ГК України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 липня 2012 у справі № 21-147а12.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано постановлено рішення про часткове задоволення позову, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 236, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у справі №2а-1614/07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

О.В. Вербицька