Ухвала суду № 45854518, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/36630/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Вербицької О.В.,розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.02.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013

у справі № 2а-3218/09/1770

за позовом Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області

Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-

торгівельне підприємство «Волиньагропродукт»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос»

про стягнення кошів, отриманих за нікчемними правочинами, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.02.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Відповідачі не надали письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її касаційному розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

У зв"язку із неподанням клопотань особами, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "УкрТехноФос" з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт 06.10.2008 року № 1393/23-400/30946915.

Перевіркою встановлено, що укладені між ТОВ «УкрТехноФос» та TOB "ВТП "Волиньагропродукт" договори купівлі - продажу амофосу від 24 червня 2008 року №24/06-08 та від 23.06.2008 року №23/06-08 укладені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки умисел цих двох сторін був спрямований на ухилення від сплати податків, оскільки внаслідок вчинення зазначених зобов'язань ТОВ «УкрТехноФос» сформувало валові витрати, тим самим занизило податкові зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 208 ГК України визначено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між TOB "ВТП "Волиньагропродукт" та TOB "УкрТехноФос" укладено договори купівлі-продажу амофосу № 23/06-08 від 23.06.2008 року та № 24/06-08 від 24.06.2008 року. На виконання умов зазначених договорів TOB "ВТП Волиньагропродукт" виставлено рахунки-фактури від 26.06.2008 року на суми 8000000,00 грн. та 4800000,00 грн., які оплачено TOB "УкрТехноФос" 27.06.2008 року платіжними дорученнями №296444 та №293500.

Листом № 90 від 01.07.2008 року TOB "ВТП "Волиньагропродукт" повідомило TOB "УкрТехноФос" про неможливість виконати договірні зобов'язання та здійснити продаж амофосу в кількості, передбаченому договорами купівлі-продажу.

У зв'язку з тим, що договірні зобов'язання між контрагентами припинилися, TOB "ВТП "Волиньагропродукт" 15.07.2008 року повернуло TOB "УкрТехноФос" отримані за договорами купівлі-продажу кошти у загальній сумі 12800000,00 грн. Факт повернення відповідних коштів податковим органом не заперечується.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що договори між відповідачами укладені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки умисел контрагентів спрямований на ухилення від сплати податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи те, що укладені між відповідачами договори розірвані за домовленістю сторін, а сплачені на їх виконання кошти повернуто контрагенту, колегія суддів вважає безпідставними доводи податкового органу про нікчемність зазначених правочинів.

При цьому, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі № 2а-3218/09/1770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) О.В. Вербицька