Рішення № 45853701, 25.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2015Справа №910/9919/15

За позовом Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Державного підприємства «Київський бронетанковий завод»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Управління організації і супроводження ремонту озброєння та військової техніки Міністерства оборони України

про стягнення 5 545 258,67 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Мовчан Н.М. за посвідченням № 031321 від 13.01.2015 р.;

від позивача: Півторак Т.О. за довіреністю № 220/д/395 від 02.06.2015 р.;

від відповідача: Чубар С.В. за довіреністю № 057/45 від 10.01.2015 р.;

третя особа: Півторак Т.О. за довіреністю № 294/4858 від 23.06.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) до Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» (далі - відповідач) про стягнення 2 181 733, 67 грн., в тому числі 490 050, 00 грн. штрафних санкцій за порушення строків надання послуг та 1 691 683, 67 грн. за ненадання звітності щодо використання коштів попередньої оплати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував на те, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір про закупівлю послуг за державні послуги, відповідно до умов якого відповідач мав відремонтувати військову техніку, який наразі є виконаним. Проте, оскільки під час виконання Договору відповідач допустив прострочення строків надання послуг, а також не надав своєчасно звітні документи щодо використання коштів авансового платежу, прокурор вирішив звернутись з даним позовом до суду, вимагаючи стягнути з відповідача передбачені Договором штрафні санкції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2015 р. порушено провадження у справі № 910/9919/15, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління організації і супроводження ремонту озброєння та військової техніки Міністерства оборони України, розгляд справи призначено на 06.05.2015 р.

06.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником прокуратури подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої прокурор просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2 294 325, 00 грн., штраф в сумі 1 559 250, 00 грн. за порушення термінів надання послуг, штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день неповернення суми невикористаних коштів попередньої оплати у розмірі 1 204 497, 74 грн., а також клопотання про відкладення розгляду справи.

06.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

06.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також відзив на позовну заяву № 057/1156 від 06.05.2015 р., виходячи зі змісту якого відповідач проти позовних вимог заперечує.

У судовому засіданні 06.05.2015 р. представник прокуратури підтримав подану 06.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про збільшення розміру позовних вимог, а також клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд відклав розгляд питання про прийняття поданої прокурором заяви про збільшення розміру позовних вимог до встановлення фактичних обставин справи.

При цьому, в судовому засіданні представники прокуратури та позивача подали додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 06.05.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.05.2015 р.

12.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача та третьої особи подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

14.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача та третьої особи подано клопотання про залишення позову без розгляду.

14.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником прокуратури подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою прокурор просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2 294 325, 00 грн. та штраф в сумі 1 559 250, 00 грн. за порушення термінів надання послуг, штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день неповернення суми невикористаних коштів попередньої оплати у розмірі 1 435 181, 30 грн. та кошти попередньої оплати, які не використані відповідачем для виконання зобов'язань в сумі 13 176 604,84 грн.

15.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.05.2015 р. представник прокуратури підтримав подану 14.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши в судовому засіданні 19.05.2015 р. вищевказану заяву прокурора про збільшення розміру позовних вимог, суд прийняв її до розгляду лише в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 2 294 325, 00 грн. та штрафу в сумі 1 559 250, 00 грн. за порушення термінів надання послуг, а в частині позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день неповернення суми невикористаних коштів попередньої оплати у розмірі 1 435 181, 30 грн. та коштів попередньої оплати, які не використані відповідачем для виконання зобов'язань в сумі 13 176 604, 84 грн., суд відмовив у прийнятті поданої прокурором заяви до розгляду, оскільки викладені в ній вимоги є фактично заявленням іншого позову. Таким чином, суд розглядає позовні вимоги в редакції, відповідно до якої прокурор просить стягнути з відповідача 2 294 325, 00 грн. пені за порушення терміну надання послуг; 1 559 250, 00 грн. штрафу за порушення терміну надання послуг понад 30 днів; 1 691 683, 67 грн. за ненадання звітності щодо використання коштів попередньої оплати.

22.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником прокуратури подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

03.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 03.06.2015 р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

При цьому, представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.06.2015 р. проти позову заперечив, подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з тих мотивів, що у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/10419/15 між тими ж сторонами та щодо того ж предмету спору.

Суд відклав розгляд означеного клопотання представника відповідача до встановлення фактичних обставин у справі.

Представник третьої особи в судовому засіданні 03.06.2015 р. надав пояснення по суті спору, зазначивши, що позовні вимоги прокурора вважає обґрунтованими.

В судовому засіданні 03.06.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.06.2015 р.

11.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником прокуратури подано пояснення, в яких прокурор уточнив позовні вимоги в частині того, що стягнення штрафних санкцій має здійснюватися на розрахунковий рахунок Міністерства оборони України, а саме: р/р 35226207018611 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172, код 00034022.

Представник прокуратури в судове засідання 17.06.2015 р. не з'явився, проте через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав заяву про відкладення розгляду справи.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 17.06.2015 р. просили суд залишити позов без розгляду.

Представник третьої особи в судове засідання 17.06.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, в судовому засіданні 17.06.2015 р. представниками позивача та відповідача подано клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2015 р. на підставі клопотання представників позивача та відповідача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 23.06.2015 р.

23.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %, мотивоване складним фінансовим становищем, а також виконанням термінових замовлень по виготовленню та ремонту бронетехніки для потреб Міністерства оборони України, Національної гвардії України, яка застосовується при проведенні антитерористичної операції на сході України. Як зазначає відповідач, стягнення в повному обсязі штрафних санкції може призвести до погіршення стану підприємства та поставити під загрозу обороноздатність держави.

У судовому засіданні 23.06.2015 р. суд оголосив перерву до 25.06.2015 р.

24.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли письмові пояснення, в яких зазначається, що вона не заперечує та погоджується з тим, щоб зменшити штрафні санкції відносно відповідача.

25.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення проти клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

У судовому засіданні 25.06.2015 р. судом було розглянуто клопотання позивача. Відповідача та третьої особи про залишення позову без розгляду та вирішено в його задоволенні відмовити, оскільки судом встановлено, що у справі № 910/10419/15, на яку вони посилаються в обґрунтування такого клопотання, провадження було порушено пізніше від даної.

У судовому засіданні 25.06.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2014 між Міністерством оборони України (замовник) та Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» (виконавець) було укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти № 294/14/110 (далі - Договір), у відповідності до умов якого виконавець зобов'язався у 2014 році надати послуги замовникові ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (33.12.2) (заводський ремонт за технічним станом з доробкою Т-64Б (Б1) до виду Т-64БВ (Б1В) за номенклатурою, у кількості, і терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (Додаток 1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги.

Заводський ремонт за технічним станом згідно ДСТУ В 3576-97 «Експлуатація та ремонт військової техніки» - Ремонт під час якого контроль технічного стану виконується з періодичністю та в обсязі, встановленими в нормативній документації, а обсяг і момент початку ремонту визначаються технічним станом виробів військового призначення. (п. 1.1 Договору).

За цим Договором ремонту підлягають 15 од. виробів (15 од. танків Т-64Б (Б1) (п. 1.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 10.12.2014 до Договору).

У відповідності до п. 1.4 Договору, вироби (вузли, блоки, агрегати, комплектуючі), які отримані виконавцем для їх ремонту, є військовим майном та власністю держави. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність визначену законодавством України, за передане йому військове майно до моменту належної передачі його замовнику.

Сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання (п. 1.5 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 10.12.2014 до Договору),, його ціна становить 22 275 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 3 712 500, 00 грн. з них:

Пунктом 3.3 Договору було встановлено, що обсяги закупівлі зазначені в Календарному плані наданих послуг (Додаток 1 до Договору) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника, з відповідним зменшенням суми договору. Замовник у 10-ти денний термін письмово повідомляє виконавця про зменшення обсягів, на підставі цього сторони вносять відповідні зміни до Договору, підписуючи додаткову угоду, в якій визначаються порядок та строки відшкодування фактично понесених виконавцем витрат.

Ціна договору не може бути перевищена виконавцем. Таке перевищення оплаті не підлягає. (п. 3.4 Договору).

У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що замовник здійснює розрахунки з виконавцем за фактично надані послуги протягом 30 банківських днів з дати підписання замовником Акту приймання наданих послуг, який є невід`ємною частиною цього Договору, відповідно до наданих виконавцем рахунків, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 4.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 10.12.2014 до Договору), за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого Рішення Міністра оборони України, замовник має право здійснювати попередню оплату в розмірі 90 відсотків від суми договору на строк до 28 грудня 2014 року згідно абзацу 2 пункту 2 постанови КМУ від 23.04.2014 р. № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами).

Виконавець у строк до 28 грудня 2014 року, після отримання попередньої оплати, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника.

Згідно п. 5.1 Договору, термін надання послуг: до 28.12.2014. Дострокове надання послуг дозволяється за письмовою згодою сторін.

Передбачені за цим Договором послуги надаються у відповідності до вимог діючої документації визначеної в п. 2.1 цього Договору.

Термін проведення ремонту виробів встановлюється календарним планом надання послуг (додаток 1 до Договору) (п. 5.2 Договору).

У відповідності до п. 5.16 Договору було визначено, що приймання наданих послуг замовником здійснюється спільною комісією замовника, військової частини (отримувача виробів) та виконавця на території виконавця. При прийманні наданих послуг комісія керується вимогами документації визначеної в п. 2.1 Договору і умовами цього Договору. За результатами приймання наданих послуг комісія складає та підписує Акт приймання наданих послуг (додаток 4 до Договору), який надається на адресу замовника та виконавця для затвердження. Зобов'язання виконавця по наданню послуг за Договором вважається виконаним в повному обсязі після підписання комісією Акту приймання наданих послуг (додаток 4 до Договору)

Згідно п. 6.3.1 Договору, виконавець зобов'язаний, забезпечити надання послуг у терміни згідно з Календарним планом надання послуг (додаток 1 до Договору), якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору. Нести всі ризики та витрати під час надання послуг, забезпечити збереження виробів та усунення несправності у разі оформлення рекламаційного акту (п. 6.3.2 Договору).

Відповідно до п. 6.3.5 Договору, виконавець зобов'язаний забезпечити своєчасне надання звітних документів, що підтверджують факт надання послуг на суму отриманої попередньої оплати.

Як зазначає прокурор та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було здійснено попередню оплату у розмірі 20 047 500, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 294/174 від 12.12.2014 р.

Водночас, в строк до 28.12.2014 р. відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, документів, що засвідчують фактичне надання послуг не надав, як і отримані від позивача кошти в порядку п. 4.4. Договору не повернув.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2015 р. відповідачем було передано у відповідну військову частину перші 4 військові машини, що пройшли ремонт та технічне обслуговування, що підтверджується прийомо-здаточним актом на машини, відправлені в військову частину від 06.02.2015 р.

25.03.2015 р відповідач передав у відповідну військову частину решту 11 військових машин, що пройшли ремонт та технічне обслуговування, що підтверджується прийомо-здаточним актом на машини, відправлені в військову частину від 25.03.2015 р.

23.04.2015 р. сторони підписали Акт приймання послуг з заводського ремонту за технічним станом виробів відносно 11 військових машин на суму 5 222 393, 84 грн.

24.04.2015 р. сторони підписали Акт приймання послуг з заводського ремонту за технічним станом виробів відносно 11 військових машин на суму 1 648 501, 32 грн.

14.05.2015 р. сторони підписали Акт звіряння розрахунків, відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 12.05.2015 р. складає 13 176 604, 84 грн., розраховане як різниця між сумою попередньої оплати в розмірі 20 047 500, 00 грн. та вартістю виконаних робіт та наданих послуг в розмірі 6 870 894, 16 грн.

З огляду на те, що фактична передача військової техніки відбулась з порушенням строків виконання робіт, визначених Договором, а також не надання у строк звітності про використання коштів, прокурор в інтересах держави вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки договору про надання послуг та договору підряду.

Так, згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу, поняття неустойки охоплює поняття штрафу та пені, як її різновидів, однак ними не обмежується.

Умовами пункту 7.2. Договору сторони визначили, що за порушення терміну виконання зобов'язання з виконавця стягується пеня в розмірі 0, 1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів.

Приписи вказаного пункту узгоджуються з ч. 2 ст. 231 ГК України, якою встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Так, в даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що виконання зобов'язання за Договором фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Прокурор нарахував відповідачу 2 294 325, 00 грн. пені за порушення терміну надання послуг; 1 559 250, 00 грн. штрафу за порушення терміну надання послуг понад 30 днів; 1 691 683, 67 грн. за ненадання звітності щодо використання коштів попередньої оплати.

Слід враховувати, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - всі вони є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. № 3-88гс11 та є обов'язковою відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено розрахунок вказаних штрафних санкцій та встановлено, що він є помилковим, оскільки прокурор їх рахує не від простроченої суми вартості послуг та не враховує, що послуги на суму 5 222 393, 84 грн. були прийняті - 23.04.2015 р., а на суму 1 648 501, 32 грн. були прийняті 24.04.2015 р.

Відповідно до вірного розрахунку пеня за порушення терміну надання послуг має складати 791 801,44 грн., штраф за порушення терміну надання послуг 480 962,65 грн., пеня за ненадання звітності щодо використання коштів попередньої оплати 1 435 181, 30 грн.

Таким чином, суд визнає заявлені позовні вимоги обґрунтованими у відповідності з вищевказаним вірним розрахунком штрафних санкцій.

У свою чергу, розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає за необхідне задовольнити, враховуючи наступне.

Частиною 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення закріплені також у ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Як зазначено в п. 3.17.4. Постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій судом враховано, що відповідач наразі виконує термінові замовлення по ремонту та обслуговуванню бронетехніки для потреб Збройних Сил України та Національної гвардії України в час, коли останні задіяні в антитерористичній операції, і стягнення штрафних санкцій в повному обсязі може призвести до погіршення фінансового становища та наступного прострочення виконання ним своїх зобов'язань за іншими державними замовленнями, а відповідно й завдання шкоди обороноздатності країни.

Згідно з правовою позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 11.12.2014 р. у справі № 908/1583/14, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. ч. 1-2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За таких обставин, беручи до уваги особливий статус та роль відповідача у забезпеченні Збройних Сил України та Національної гвардії України справною бронетехнікою для виконання ними покладених на них завдань щодо захисту територіальної цілісності України, правопорядку і безпеки громадян, а також враховуючи те, що відповідач повністю виконав взяті на себе за Договором зобов'язання з ремонту військової технічки, а прокурор та позивач не вказав, що останнім було отримано які-небудь збитки внаслідок наявності відповідного прострочення, суд, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 90 % від визначеної судом за вірним розрахунком до стягнення суми, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню у наступному розмірі: пеня за порушення терміну надання послуг - 791 801,44 грн. х 10 % = 79 180,14 грн., штраф за порушення терміну надання послуг 480 962,65 грн. х 10 % = 48 096,27 грн., пеня за ненадання звітності щодо використання коштів попередньої оплати 1 435 181, 30 грн. х 10 % = 143 518,13 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню частково.

При вирішенні питання щодо розподілу судового збору судом враховані роз'яснення, викладені у п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у яких зазначено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відтак, судовий збір відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача у повному обсязі пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог, а в іншій частині підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» (02093, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 34-А; код ЄДРПОУ 14302667) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; код ЄДРПОУ 00034022) 79 180 (сімдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят) грн. 14 коп. пені за порушення терміну надання послуг, 48 096 (сорок вісім тисяч дев'яносто шість) грн. 27 коп. штрафу за порушення терміну надання послуг, 143 518 (сто сорок три тисячі п'ятсот вісімнадцять) грн. 13 коп. пені за ненадання звітності щодо використання коштів попередньої оплати.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» (02093, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 34-А; код ЄДРПОУ 14302667) на користь Державного бюджету України 35 687 (тридцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 54 коп. судового збору.

5. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; код ЄДРПОУ 00034022) на користь Державного бюджету України 37 392 (тридцять сім тисяч триста дев'яносто дві) грн. 46 коп. судового збору.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.06.2015 р.

Суддя В.С. Ломака