Рішення № 45853591, 24.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2015Справа №910/11940/15

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп», м.Київ, ЄДРПОУ 24175269

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», м.Київ, ЄДРПОУ 20080515

про стягнення 27 396,96 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Стеценко Т.М. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 27 396,96 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Безверхній Марині Іванівні страхового відшкодування на підставі договору №004463 від 17.03.2014р. добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач у судове засідання 24.06.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03057, м.Київ, Шевченківський район, вул.Дегтярівська, буд.33-Б, 2 під'їзд.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, ухвали від 14.05.2015р. та від 03.06.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, про вручення відповідачу ухвали про порушення провадження свідчить поштове повідомлення №0103034082913.

Одночасно, конверт з ухвалою суду за 03.06.2015р. повернувся до господарського суду м.Києва з відміткою «Вибув».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

З приводу неявки відповідача в судові засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Наразі, за висновками суду, з 18.05.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у відповідача було більш ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору.

Судом також враховано, що ухвалою від 03.06.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась та сторонами клопотання про відкладення розгляду справи не заявлялось.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судові засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені до матеріалів справи документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 17.03.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» (страховик) та Безверхньою Мариною Іванівною (страхувальник) було укладено договір №004463 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого відповідно до п.3 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:

марка/модель: Skoda Octavia,

реєстраційний номер: ВВ 2628 СК,

рік випуску: 2010р.

За змістом п.п.6.1, 19.1 договору №004463 від 17.03.2014р. страховим випадком є, в тому числі, дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталась під час руху застрахованого транспортного засобу, внаслідок якої загинули, поранені люди чи завдані матеріальні збитки (зіткнення з іншим транспортним засобом, наїзд на рухомі і нерухомі предмети, перевертання, падіння з мостів, шляхопроводів, тощо).

У пункті 11 договору №004463 від 17.03.2014р. встановлено нульовий розмір франшизи у разі настання означеного вище страхового випадку вперше.

Договір діє з 21.03.2014р. по 20.03.2015р. (п.10.1 договору №004463 від 17.03.2014р.).

За умовами вказаного договору страхування вигодонабувачем є Безверхня Марина Іванівна.

Територією страхування є Україна, Грузія, СНД та Європа (п.11.3 договору №004463 від 17.03.2014р.).

Виходячи зі змісту довідки №9457680 про дорожньо-транспортну пригоду, 01.11.2014р. у м.Вишгород по вул.Набережній відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1.Mazda, державний номер 93146 КН, який належав Кабановій Луізі Рувімівні, керування яким здійснював Кабанов Володимир Федорович, 2. Skoda Octavia, державний номер ВВ 2628 СК, який належав Безверхній Марині Іванівні, що і керувала автомобілем.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За умовами п.11.2 договору №004463 від 17.03.2014р. розмір страхового відшкодування визначається без урахування зносу транспортного засобу.

Пунктом 11.5 договору №004463 від 17.03.2014р. передбачено, що виплата страхового відшкодування може здійснюватись, в тому числі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування - партнера на підставі рахунку.

Як свідчать матеріали справи, 03.11.2014р. Безверхня Марина Іванівна звернулась до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» з заявою про настання події.

05.11.2014р. представниками позивача було проведено огляд транспортного засобу Skoda Octavia, державний номер ВВ 2628 СК та встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 01.11.2014р., наведеному вище автомобілю було завдано наступні пошкодження: стоп задній, панель задня, крило заднє праве, тощо. За наслідками проведення огляду колісного транспортного засобу Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» було складено акт б/н від 05.11.2014р. огляду транспортного засобу (дефектна відомість).

11.11.2014р. Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» було проведено розрахунок вартості відновлювального ремонту автомобіля Skoda Octavia, державний номер ВВ 2628 СК та встановлено, що ціна такого ремонту складає 27 396,96 грн.

На виконання своїх обов'язків за договором №004463 від 17.03.2014р. страховиком було складено страховий акт №140000019312 від 11.11.2014р., зі змісту якого вбачається, що Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» прийнято рішення про виплату Безверхній Марині Іванівні страхового відшкодування в сумі 27 396,96 грн. за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 01.11.2014р.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №ЗР057644 від 12.11.2014р. та відомості №r14F97_20141112 для виплати масових платежів вбачається, що Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» було виплачено страхове відшкодування страхувальнику шляхом перерахування грошових коштів через систему «Приват гроші».

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №004463 від 17.03.2014р. добровільного страхування наземного транспорту.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.

Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 26.11.2014р. Вишгородського районного суду Київської області по справі №363/4770/14-п, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 01.11.2014р. у м.Вишгород по вул.Набережній за участю транспортних засобів 1.Mazda, державний номер 93146 КН та 2. Skoda Octavia, державний номер ВВ 2628 СК, визнано Кабанова Володимира Федоровича.

Доказів оскарження та скасування у передбаченому чинним законодавством України порядку наведеного судового акту матеріали справи не містять.

За приписами ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

З довідки №9457680 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Mazda, державний номер 93146 КН застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» за полісом №АС9992329.

Статтею ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

З наявної в матеріалах справи довідки №7/2-28/14400 від 20.05.2015р. Моторного транспортного страхового бюро України вбачається, що станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 01.11.2014р., цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Mazda, державний номер 93146 КН застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» за полісом №АС9992329. Вказаним полісом встановлено франшизу в розмірі 500 грн. та ліміт відповідальності страховика в сумі 50 000 грн.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності Кабанова Володимира Федоровича, як власника/ водія транспортного засобу Mazda, державний номер 93146 КН на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 01.11.2014р. саме відповідачем.

Таким чином, за висновками суду, звернення Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» є обґрунтованим.

У відповідності до ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як вказувалось вище, полісом №АС9992329, яким застраховано цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Mazda, державний номер 93146 КН, встановлено франшизу в розмірі 500 грн.

Проте, всупереч вимогам ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» означену суму франшизи заявником при визначенні суми страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача, враховано не було.

Отже, з огляду на наведене, з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування в сумі 26 896,96 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позов доведений заявником та обґрунтований наявними в матеріалах справи документами, враховуючи помилки заявника при визначенні суми страхового відшкодування, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення страхового відшкодування в сумі 27 396,96 грн. підлягають задоволенню частково на визначену вище суму.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 27 396,96 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057, м.Київ, Шевченківський район, вул.Дегтярівська, буд.33-Б, 2 під'їзд, ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» (04050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Глибочицька, буд.44, ЄДРПОУ 24175269) страхове відшкодування в сумі 26 896,96 грн. та судовий збір в розмірі 1793,66 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 24.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 25.06.2015р.

Суддя М.О. Любченко