Ухвала суду № 45853543, 25.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

25.06.2015

Справа № 910/16003/15

Суддя Борисенко І.І., розглянувши

позовну заяву Київського національного лінгвістичного університету

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "Ліко- Холдінг"

про визнання недійсним інвестиційного договору та зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем в порушення пункту третього частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлена ставка для позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, тобто від 1827 грн. до 73080 грн.

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 01.01.2015р. мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1 218 гривень.

Позивач просить суд:

- визнати недійсним (неукладеним) інвестиційний договір №18 від 20.02.2007р.;

- зобов’язати ТОВ «Територіальне між господарче об’єднання «Ліко-Холдінг» повернути в фактичне користування Київському національному лінгвістичному університету в належному стані земельну ділянку кадастровий номер №8000000000:79:364:0038, площею 0,5809 га, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 50.

У відповідності до п. 2.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна.

Згідно з п. 2.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України чи частиною другою статті 208 Господарського кодексу України, судовий збір сплачується за ставками, передбаченими для позовних заяв немайнового характеру.

Пунктом п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” визначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Згідно п. 2.11 вказаної постанови, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Судом встановлено, що позивачем за подану до суду позовну заяву від 29.05.2015р. №939/01 сплачено судовий збір лише у розмірі 1 218 грн., тобто у меншому розмірі ніж передбачено законодавством за розгляд вказаних вимог, а отже позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Також, суд вказує, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку (стаття 6 Закону України «Про судовий збір»).

Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві визначено наступні банківські реквізити для перерахування судового збору:

Одержувач

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві)

Банк одержувача

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві)

ЄДРПОУ

37993783

МФО

820019

Рахунок

31215206783001

Символ звітності банку

206

Код платежу

22030001

Призначення платежу

Судовий збір за подання заяви про…

(зазначити найменування документа, дії)

в Господарський суд міста Києва

Суд зазначає, що у доданому платіжному дорученні №1224 від 12.06.2015р. на суму 1 218,00 грн. не вірно вказаний рахунок одержувача, а саме №31216206782001, тоді як вірним є №31215206783001.

Відтак, позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 63 ГПК України не подання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до п. 6 ст. 63 ГПК України не подано належних доказів надсилання відповідачу позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, найменування сторін та їх поштові адреси.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до ч. 4 ст. 89 ЦК України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців – це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Одночасно, згідно із ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Таким чином, у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Отже, у позовній заяві має бути вказано місцезнаходження сторони - юридичної особи відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Судом встановлено, що позивачем здійснено направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів за адресою відповідача: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 57/3.

Проте, позивачем жодним чином не підтверджено суду, що вказана адреса є вірним місцезнаходженням відповідача, а рівно суду не доведено виконання позивачем вимог п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України.

З відомостей, які відображенні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка відображається на веб-сайті даного Єдиного державного реєстру (http://usrifno.minjust.gov.ua/edr.html?searchother), адресою місцезнаходження відповідача є: 03191, м. Київ, вул. Маршала Конєва, буд. 8, каб. №71.

За таких обставин, відомості, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо найменування та місцезнаходження відповідача - 03191, м. Київ, вул. Маршала Конєва, буд. 8, каб. №71, суд вважає достовірними.

Таким чином, враховуючи положення статті 56 Господарського процесуального кодексу України, належним та допустимим доказом відправлення відповідачеві за адресою його місцезнаходження копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

Однак, позивачем на надано суду доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів за адресою місцезнаходження відповідача, яка є достовірною: 03191, м. Київ, вул.Маршала Конєва, буд. 8, каб. №71, що визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, листом з описом вкладення та чеком на підтвердження факту надання послуг.

Суд зауважує, що підтвердженням надання послуги зв’язку і належним доказом відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, серед іншого, є розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Проте, такий документ не міститься серед матеріалів, доданих до позовної заяви.

Згідно із пунктом 6 статті 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

За таких обставин вказана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню заявникові без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

Враховуючи викладене, керуючись п.п. 4, 6 ст. 63 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути без розгляду.

Суддя І.І. Борисенко