Рішення № 45853531, 22.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015№910/12254/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/12254/15

за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, м. Київ,

до Державної інспекції ядерного регулювання України, м. Київ,

про стягнення 14 855,97 грн.,

за участю представників:

позивача - Турченка Д.Л. (довіреність від 05.01.2015 №47-5);

відповідача - Малощак С.В. (довіреність від 27.10.2014 №09-10/6980).

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - Комунальне підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державної інспекції ядерного регулювання України (далі - Державна інспекція) 10 033,56 грн. заборгованості, що виникла в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 06.08.2013 №772 (далі - Договір); 4 312,76 грн. втрат від інфляції та 509,65 грн. 3% річних, а всього 14 855,97 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2015 порушено провадження у справі.

02.06.2015 від Державної інспекції надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке:

у додатку №2 до Договору наведений перелік послуг, які мали надаватися за Договором Державній інспекції, з усіх видів послуг якого позивач значну кількість не надавав відповідачу взагалі (дератизація та дезинсекція, обслуговування димовентиляційних каналів, освітлення місць загального користування, підвалів та підкачування води, прибирання прибудинкової території); відповідач користується нежилим приміщення загальною площею 1185,90 кв.м у житловому будинку № 3, розташованому на бульварі Верховної Ради в місті Києві; дане приміщення облаштоване окремими входами і виходами; мешканці будинку жодним чином не користуються вищевказаним приміщенням, входами і виходами, а тому послуги з дезинсекції, дератизації, освітлення місць загального користування, підвалів та підкачування води повинні були надаватися відповідачу виокремлено згідно з умовами Договору;

позивач надав суду платіжні вимоги-доручення, а саме: від 12.08.2013 №87 на суму 13 378,08 грн.; від 09.09.2013 №108 на суму 1 672,26 грн.; від 09.10.2013 №160 на суму 1 672,26 грн.; від 12.11.2013 №617 на суму 1 672,26 грн.; від 09.12.13 №177 на суму 1 672,26 грн., але Комунальне підприємство не надано жодного доказу в обґрунтування виставлених платіжних документів, не надані підтвердження надання вказаних послуг та їх обґрунтованості; при цьому, позивачем не доведено, яка саме діяльність ним здійснювалась на виконання умов Договору в період з 01.08.2013 по 31.12.2013;

оскільки Державна інспекція є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету України, то погашення зобов'язань, які виникли у державних органах, у тому числі із завданням збитків, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету; затвердженим на 2015 рік обсягом бюджетних призначень Державною інспекцією не передбачено видатків на оплату будь-яких штрафних санкцій та відшкодування судового збору, можливості їх сплати в 2015 році немає.

09.06.2015 від Комунального підприємства надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначив, що відсутність додаткової угоди про визначення загальної вартості послуг за період з 01.08.2013 по 31.12.2013 як на підставу для відмови оплатити надані послуги є таким, що не ґрунтується на умовах Договору та нормах чинного законодавства України; відсутність у відповідача необхідних грошових коштів (в тому числі бюджетних асигнувань) на оплату послуг з утримання та експлуатаційного обслуговування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасну оплату послуг; Комунальне підприємство протягом дії Договору претензій щодо якості або кількості послуг від відповідача не отримувало; крім того, твердження відповідача про те, що позивач надавав послуги за Договором не в повному обсязі та неналежної якості є безпідставними та не підтверджується належними та допустимими доказами; Державна інспекція погодила перелік послуг, який повинен їй надаватися Комунальним підприємством протягом 2013 року; будь-яких пропозицій щодо виключення окремої послуги з Договору від Державної інспекції не надходило; відповідач оплатив послуги в повному обсязі за перші 6 (шість) місяців 2013 року без будь-яких зауважень щодо кількості та якості робіт; приміщення Державної інспекції знаходиться на першому поверсі житлового будинку (бульвар Верховної Ради, 3) та має підвальне приміщення, вартість обробки якого (дератизації) і входить до структури тарифу, що зазначений в додатку № 2 до Договору; оскільки Комунальне підприємство самостійно не виконувало роботи з дератизації, позивачем було укладено договір від 02.01.2013 №2 (далі - Договір від 02.01.2013) на проведення таких робіт; дератизація відповідно до умов вказаного договору проводилась саме в підвальних приміщеннях будинків (в тому числі будинку на бульварі Верховної Ради, 3); протягом 2013 року підрядна організація належним чином виконувала роботи з дератизації, про що були складені акти виконаних робіт; вартість робіт з дератизації, що входить до структури тарифу, не включено вартість робіт з обробки приміщень, де безпосередньо знаходяться споживачі (квартири, офіси); відповідачем від 18.01.2013 укладено договір №04-6671 (далі - Договір від 18.01.2013), відповідно умов якого підрядна організація виконувала дератизацію території та будівлі замовника; таким чином, укладений відповідачем Договір від 18.01.2013 на дератизацію орендованих ним приміщень не може будь-яким чином впливати на обов'язок відповідача щодо належної плати за надані послуги з утримання та експлуатаційного обслуговування за Договором.

У судовому засіданні 22.06.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням письмових додаткових пояснень, поданих 09.06.2015; представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив наголошуючи на доводах, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.08.2013 Комунальним підприємством (виконавець) та Державною інспекцією (споживач) укладено Договір, за умовами якого:

- предметом Договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території (послуги) у житловому будинку №3 на бульварі Верховної Ради м. Києва, в якому знаходиться нежитлове приміщення загальною площею 1185,90 кв.м. та яке займає споживач, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати послуг за встановленим тарифом, у строк та на умовах, що передбачені Договором (пункт 1.1 Договору);

- виконавець надає послуги відповідно до затвердженого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, згідно з додатком №2 до Договору, який є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.2 Договору);

- позивач сплачує плату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ на розрахунковий рахунок виконавця пропорційно займаній площі згідно з додатком №1 до Договору, який є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.3 Договору);

- виконавець своєчасно нараховує плату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ пропорційно займаній площі та до 10 (десятого) місяця, що настає за розрахунковим, надає споживачу платіжну вимогу-доручення та акт приймання-передачі наданих послуг за попередній місяць (пункт 2.1 Договору);

- плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ перераховується споживачем в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання платіжної вимоги-доручення та акта приймання-передачі наданих послуг (пункт 2.2 Договору);

- споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений Договором строк (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 Договору);

- Договір поширюється на відносини, які виникли між сторонами з того самого предмету Договору, починаючи з 01.01.2013 до 31.12.2013, відповідно до пункту 3 статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). У разі, коли за місяць до закінчення дії Договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання Договору або необхідність його перегляду, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах (пункт 6.1 Договору).

Разом з тим, сторонами було укладено додаток №1 до Договору «Розрахунок вартості послуг з утримання будинку та прибудинкової території з 01.01.2013 за нежиле приміщення, що займає Державна інспекція», відповідно до якого плата за послуги з утримання будинку та прибудинкової території з 01.01.2013 складає 1 393,55 грн. в місяць без ПДВ.

Крім того, 06.08.2013 сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, за приписами якої вартість послуг з утримання будинку та прибудинкової території з 01.01.2013 по 30.06.2013 складає 10 033,56 грн., в тому числі ПДВ 1 672,26 грн.

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Комунальним підприємством було надано послуги Державній інспекції на загальну суму 20 067,12 грн., що підтверджується такими платіжними вимогами-дорученнями: від 12.08.2013 №87 на суму 13 378,08 грн.; від 09.09.2013 №108 на суму 1 672,26 грн.; від 09.10.2013 №160 на суму 1 672,26 грн.; від 12.11.2013 №617 на суму 1 672,26 грн.; від 09.12.2013 №177 на суму 1 672,26 грн.

Однак, відповідачем було оплачено послуги позивача лише у сумі 10 033,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.09.2013 №U168218.

Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.01.2014 становить 10 033,08 грн. Вказаний акт підписано та скріплено печатками лише Комунального підприємства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань у Державної інспекції виникла заборгованість перед Комунальним підприємством у сумі 10 033,56 грн. (20 067,12 грн. - 10 033,56 грн.).

При цьому, судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що позивач надав відповідачу не всі послуги, визначені додатком №2 до Договору.

Так, ваідповідно до пункту 6 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

За приписами частин першої - четвертої статті 18 вказаного Закону у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Відповідач будь-яких зауважень та претензій до позивача щодо наданих послуг на підставі Договору не висував, що неодноразово підтверджувалося представником відповідача у судових засіданнях.

Комунальне підприємство звернулося до Державної інспекції із претензією від 09.04.2015 №47-1335, в якій вимагалося в семиденний термін з дня отримання даної претензії сплатити борг на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідач, в свою чергу, надіслав позивачу лист-відповідь від 14.05.2015 №11-12/3034, в якому зазначалося про відсутність додаткових бюджетних призначень у 2013 році.

Судом також встановлено, що Комунальним підприємством (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сильван» (виконавець) укладено Договір від 02.01.2013, за умовами якого:

- замовник доручає, а виконавець зобов'язується нести профілактичний нагляд та проводити своєю робочою силою такі роботи у 2013 році: дератизація у житлових будинках ЖРЕО 401, 402, 414, 416, 417; розмір площі, що обробляється - 163 913,76 кв.м. (пункт 1.1 Договору від 02.01.2013);

- виконавець проводить дератизацію в підвальних приміщеннях та сміттєкамерах житлових будинків на всій площі один раз на місяць (підпункт 2.1.4 пункту 2.1 Договору від 02.01.2013);

- Договір від 02.01.2013 набирає чинності з дати підписання його обома сторонами і діє по березень 2013 року до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором від 02.01.2013 (пункт 5.1 Договору від 02.01.2013).

Крім того, міським медично-виробничим підприємством «Профілактична дезінфекція» (виконавець) та Державною інспекцією (замовник) укладено Договір від 18.01.2013, за умовами якого:

- замовник доручає, а виконавець зобов'язується проводити захист від шкідників та комплекс протиепідемічних заходів на території та в будівлях замовника (дератизація) своїми силами та засобами в залежності від санітарно-технічного стану згідно з встановленими цінами, обсягами та видами робіт/послуг; ціна договору на рік становить 921,60 грн. (1/12 річної суми з ПДВ становить 76,80 грн.) (пункт 1.1 Договору від 18.01.2013);

- Договір від 18.01.2013 набирає чинності з 01.012013 та діє до 31.12.2013, а в частині проведення взаєморозрахунків - до повного їх завершення (пункт 9.1 Договору від 18.01.2013).

На підтвердження виконання умов Договору від 18.01.2013 відповідачем подано платіжні доручення, а саме: від 22.08.2013 №292 на суму 76,80 грн.; від 25.02.2013 №52 на суму 76,80 грн.; від 28.02.2013 №71 на суму 76,80 грн.; від 18.03.2013 №87 на суму 76,80 грн.; від 18.04.2013 №117 на суму 76,80 грн.;від 16.05.2013 №149 на суму 76,80 грн.; від 21.06.2013 №190 на суму 76,80 грн.;від 17.07.2013 №239 на суму 76,80 грн.; від 03.12.2013 №430 на суму 76,80 грн.; від 18.10.2013 №365 на суму 76,80 грн.; від 26.09.2013 №333 на суму 76,80 грн. та від 24.12.2013 №455 на суму 76,80 грн.

Отже, Договір від 18.01.2013 не впливає на обов'язок Державної інспекції щодо неналежної оплати за надані послуги з утримання та експлуатаційного обслуговування, надані на підставі Договору.

Крім того, пунктом 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

А отже, посилання відповідача на те, що Державна інспекція є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету України, а затвердженим на 2015 рік обсягом бюджетних призначень Державною інспекцією не передбачено видатків на оплату будь-яких штрафних санкцій та відшкодування судового збору, також не беруться судом до уваги.

Таким чином, оскільки сума заборгованості за Договором сплачена не була, то позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10 033,56 грн. боргу є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 4 312,76 грн. втрат від інфляції та 509,65 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та втрати від інфляції за такі періоди: з 01.08.2013 по 31.08.2013 у сумі 0,00 грн. втрати від інфляції та 34,09 грн. 3% річних; з 01.09.2013 по 30.09.2013 у сумі 53,51 грн. втрати від інфляції та 12,37 грн. 3% річних; з 01.10.2013 по 31.10.2013 у сумі 20,07 грн. втрати від інфляції та 17,04 грн. 3 % річних; з 01.11.2013 по 30.11.2013 у сумі 13,38 грн. втрати від інфляції та 20,62 грн. 3 % річних; з 01.12.2013 по 31.12.2013 у сумі 41,81 грн. втрати від інфляції та 25,56 грн. 3 % річних; з 01.01.2014 по 31.01.2014 у сумі 20,07 грн. втрати від інфляції та 25,56 грн. 3 % річних; з 01.02.2014 по 28.02.2014 у сумі 60,20 грн. втрати від інфляції та 23,09 грн. 3 % річних; з 01.03.2014 по 31.03.2014 у сумі 220,74 грн. втрати від інфляції та 25,56 грн. 3 % річних; з 01.04.2014 по 30.04.2014 у сумі 331,11 грн. втрати від інфляції та 24,74 грн. 3 % річних; з 01.05.2014 по 31.05.2014 у сумі 381,28 грн. втрати від інфляції та 25,56 грн. 3 % річних; з 01.06.2014 по 30.06.2014 у сумі 100,34 грн. втрати від інфляції та 24,74 грн. 3 % річних; з 01.07.2014 по 31.07.2014 у сумі 40,13 грн. втрати від інфляції та 25,56 грн. 3 % річних; з 01.08.2014 по 31.08.2014 у сумі 80,27 грн. втрати від інфляції та 25,56 грн. 3 % річних; з 01.09.2014 по 30.09.2014 у сумі 290,97 грн. втрати від інфляції та 24,74 грн. 3 % річних; з 01.10.2014 по 31.10.2014 у сумі 240,81 грн. втрати від інфляції та 25,56 грн. 3 % річних; з 01.11.2014 по 30.11.2014 у сумі 190,64 грн. втрати від інфляції та 24,74 грн. 3 % річних; з 01.12.2014 по 31.12.2014 у сумі 301,01 грн. втрати від інфляції та 25,56 грн. 3 % річних; з 01.01.2015 по 31.01.2015 у сумі 311,04 грн. втрати від інфляції та 25,56 грн. 3 % річних; з 01.02.2015 по 28.02.2015 у сумі 531,78 грн. втрати від інфляції та 23,09 грн. 3 % річних; з 01.03.2015 по 31.03.2015 у сумі 1 083,62 грн. втрати від інфляції та 25,56 грн. 3 % річних; з 01.04.2015 по 30.04.2015 у сумі 24,74 грн. 3 % річних.

Однак, господарський суд вважає, що позивачем неправильно визначено періоди нарахування, оскільки відповідно до пункту 2.2 Договору плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ перераховується споживачем в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання платіжної вимоги-доручення та акта приймання-передачі наданих послуг.

Як було встановлено судом, Комунальним підприємством було надано послуги Державній інспекції на загальну суму 20 067,12 грн., що підтверджується платіжними вимогами-дорученнями: від 12.08.2013 №87 на суму 13 378,08 грн.; від 09.09.2013 №108 на суму 1 672,26 грн.; від 09.10.2013 №160 на суму 1 672,26 грн.; від 12.11.2013 №617 на суму 1 672,26 грн.; від 09.12.2013 №177 на суму 1 672,26 грн.

У зв'язку з цим суд вважає, що вірними періодами нарахування є саме такі:

з 16.08.2013 по 03.09.2013 (сума заборгованості 13 378,08 грн.) 0,00 грн. втрат від інфляції та 20,89 грн. 3% річних;

з 04.09.2013 (дата часткового погашення заборгованості у сумі 10 033,56 грн.) по 12.09.2013 (сума заборгованості 3 344,52 грн.) 0,00 грн. втрат від інфляції та 2,47 грн. 3% річних;

з 13.09.2013 по 13.10.2013 (сума заборгованості 5 016,78 грн.) 0,00 грн. втрат від інфляції та 12,78 грн. 3% річних;

з 14.10.2013 по 15.11.2013 (сума заборгованості 6 689,04 грн.) 26,76 грн. втрат від інфляції та 18,14 грн. 3% річних;

з 16.11.2013 по 13.12.2013 (сума заборгованості 8 361,30 грн.) 0,00 грн. втрат від інфляції та 19,24 грн. 3% річних;

з 14.12.2013 по 30.04.2015 (сума заборгованості 10 033,56 грн.) 7 233,14 грн. втрат від інфляції та 414,81 грн. 3% річних.

Таким чином, за розрахунком суду сума 3% річних становить 488,33 грн. та підлягає задоволенню; у стягненні ж 21,32 грн. слід відмовити.

Проте, за перерахунком суду сума втрат від інфляції становить 7 259,90 грн., однак такий розрахунок може призвести до виходу суду за межі позовних вимог.

Пунктом 2 частини першої статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення втрат від інфляції, а тому стягненню з відповідача підлягає 4 312,76 грн. відповідних втрат за розрахунком позивача.

У розподілі судових витрат господарським судом враховується, що за приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної інспекції ядерного регулювання України (01001, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11; ідентифікаційний код 21721086) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-г; ідентифікаційний код 03366612): 10 033 (десять тисяч тридцять три) грн. 56 коп. основного боргу; 4 312 (чотири тисячі триста дванадцять) грн. 76 коп. втрат від інфляції; 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 33 коп. 3 % річних та 1 824 (одну тисячу вісімсот двадцять чотири) грн. 38 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.06.2015.

Суддя О. Марченко