Рішення № 45853420, 24.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.06.15р. Справа № 904/4350/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Імпульс", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаг", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у сумі 42 854,34 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Бабак В.В., довіреність від 16.09.2014 року, представник

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Імпульс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаг" на свою користь основний борг у розмірі 24 163,10 грн., пеню у розмірі 7 376,04 грн., 30 % річних у розмірі 2 343,50 грн., втрати від інфляції у розмірі 8 971,70 грн., загалом на суму 42854,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу пального № 03/01/13-92 від 03.01.2013 року, щодо оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції, 30 % річних та втрати від інфляції у загальному розмірі 42 854,34 грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

04.06.2015 року до господарського суду повернулося поштове повідомлення про вручення поштової кореспонденції відповідачу 02.06.2015 року, про що свідчить підпис працівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаг" Шепелява.

Також, відповідач повідомлений телефонограмою від 15.06.2015 року та про місце і час розгляду справи, яку отримала працівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаг" Морозова.

Також згідно п. 3.9.1-1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 у випадках коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв'язку з обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відзиву на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмаг" до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розгляд справи був відкладений з 10.06.2015 року на 24.06.2015 року.

У судовому засіданні 24.06.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Імпульс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмаг" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу пального № 03/01/13-92 (далі - Договір) за умовами п. 2.1. якого продавець зобов'язується передати певну кількість товару (нафтопродукти (дизельне паливо, всі марки бензинів), інші товари (супутні товари тощо) у власність покупця в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в Договорі, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну суму на умовах цього Договору.

Згідно п.п. 11.1.-11.2. договору даний Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та є чинним до 03.01.2014 року. У випадку, якщо жодна із сторін за 20 календарних днів до моменту закінчення дії даного Договору не заявляє про його припинення, Договір вважається автоматично пролонгованим на той же період і на попередніх умовах.

Відповідно до п. 2.2. Договору передача (відпуск) пального продавцем та його приймання (заправка) покупцем здійснюються партіями відповідно до обраного покупцем згідно до умов Договору способу отримання товару за Бланками-дозволу або за електронною карткою (ЕК). Передача та приймання пального здійснюється при пред'явленні покупцем, або уповноваженим ним держателем ЕК або карток, або бланку-дозволу на автозаправних станціях (далі - АЗС), що входять у систему безготівк5ових розрахунків, список яких повідомляється продавцем.

ЕК є документом на носії електронної інформації у вигляді пластикової картки, на якій обліковується кількість придбаного та ще не отриманого покупцем пального, що надає можливість покупцю отримати таке пальне одноразово або частками на розсуд покупця або держателя ЕК. ЕК присвоюється персональний ідентифікаційний номер та персональний код доступу (далі - код доступу), що надає можливість покупцеві отримувати пальне за ЕК, Для отримання пального на АЗС покупець або держатель ЕК зобов'язаний надати ЕК оператору та вказати персональний код доступу (п.п. 6.1.-6.2. Договору).

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що ЕК є власністю продавця і передається за Актом приймання-передачі покупцю в користування протягом терміну дії Договору і на його умовах.

Право власності на певну кількість пального і ризик його випадкової загибелі переходить до покупця в момент передачі пального. Момент передачі пального підтверджується видатковими документами, чеками терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного тримання пального з АЗС; бланками-дозволами, що передані АЗС при одержанні палива; у випадку відсутності вище перелічених документів - Операційним звітом електронної системи обробки та обліку даних про здійснення операцій із використанням ЕК та розрахунків за такими операціями (далі - Звіт процесингового центру або Операційний Звіт) (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна на товар є договірною, встановлюється в національній валюті України за 1 (один) літр, включає податок на додану вартість і визначається наступним чином:

- для товару, що продається покупцю за бланками-дозволу виходячи з поточної ціни продавця на момент оформлення витратної накладної;

- для товару, що продається покупцю за ЕК ціна формується на момент відпуску покупцю пального по ЕК і дорівнює поточній роздрібній ціні товару на АЗС на відповідну марку палива, на якому проводиться відпуск товару. Ціни на види та марки товару установлюються та привселюдно оголошуються на ціновому табло АЗС.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що ціна, асортимент та загальна ваті усть товару зазначається у рахунках, що надаються продавцем покупцю, а також відображаються у видаткових документах та товар (витратні накладні).

За умовами п. 7.1. Договору розрахунки за Договором відбуваються наступним чином:

(а) рахунок на частину Звітного (розрахункового) періоду продавець направляє, а покупець отримує щотижня, кожного вівторка, за допомогою факсу або електронною поштою. У разі не отримання покупцем щотижневого рахунку у порядку передбаченому цим пунктом, покупець зобов'язаний письмово звернутися до продавця, до закінчення тижня відповідно до 7-го, 14-го, 21-го та 28-го числа поточного місяця з листом, у якому він повідомляє про відсутність щотижневого рахунку, та прохання надати суми, які належать до сплати за отриманий товар, та примірник рахунку;

(b) сторони дійшли згоди, що за відсутності письмового звернення покупця з приводу отримання щотижневого рахунку, днем отримання щотижневого рахунку вважається відповідно 7-ме,14-те, 21-ше та 28-ме число поточного місяця;

(с) у разі якщо покупець не виконає вимоги п.п. (а) п. 7.1. цього Договору, стосовно письмового звернення до продавця, то він (покупець) позбавляється права, у разі несвоєчасної сплати, або неповної сплати, посилатися на неотримання ним рахунку продавця. Неотримання рахунку не є підставою для несплати за поставлений товар.

Датою виконання покупцем своїх грошових зобов'язань за цим Договором - є дата зарахування грошових коштів, сплачених покупцем на поточний рахунок продавця (п. 7.8. Договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар (бензин та дизельне паливо у старт-картках) на загальну суму 24 163,10 грн.

На підтвердження наведеного факту позивач надав до суду копію видаткової накладної № РН-0000070 від 31.01.2015 року на суму 24 163,10 грн. та Акт прийому передачі смарт-карт № 48 від 14.05.2012 року.

Наведені документи підписані з боку позивача та з боку відповідача, відповідно скріплені печатками підприємств.

Також, позивач надав до суду копію рахунку фактури № 01/01-57 від 01.01.2015 року на суму 24 163,10 грн.

Позивач посилається на неоплату відповідачем поставленого позивачем товару, невиконанням зобов'язань за спірним договором, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у загальній сумі 24 163,10 грн., що і причиною виникнення спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Позивач зазначає, що відповідач отримав спірний рахунок на оплату товару 06.01.2015 року, тому, враховуючи умови Договору (п. 7.1. (b), відповідно строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого позивачем товару відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 24 163,10 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Згідно п. 9.1. Договору у разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього Договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період часу, за який нараховується пеня від несвоєчасно сплаченої або несплаченої суми - вартості товару, що зазначена у відповідних рахунках та видаткових накладних, або від суми, що встановлюється на підставі квитанцій терміналів та чеків АЗС, що формуються безпосередньо в момент фактичного тримання товару з АЗС, або вказані в Операційному звіті (вирахувані на підставі Операційного звіту), за кожний день такої не своє чесно ї оплати або несплати по дату виконання грошових обов'язків (згідно п.п 7.8. Договору) включно. Пеня нараховується від дати наступної після закінчення строку, протягом якого покупець мав сплатити за поставлений товар (п.п. (d) п. 7.1. Договору) по дату повного погашення заборгованості.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню на суму 24 163,10 грн. за період прострочення оплати з 09.01.2015 року по 07.05.2015 року у сумі 7 376,04 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені судом виявлені арифметичні помилки, тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у сумі 3 772,09 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.3. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього Договору покупець зобов'язаний сплатити 30% річних від суми заборгованості, починаючи від дати виникнення заборгованості по дату її погашення включно з урахуванням особливостей, передбачених п. 7.8. Договору.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 30% річних на суму 24 163,10 грн. за період прострочення оплати з 09.01.2015 року по 07.05.2015 року у сумі 2 343,50 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено арифметичну помилку, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 30% річних підлягає задоволенню частково у сумі 2 343,49 грн.

Також, п. 9.2. Договору визначено, що у разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього Договору покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь термін прострочення платежу.

Позивач просить стягнути на свою користь інфляційні втрати, розраховані від суми боргу за товар поставлений із застосуванням індексу інфляції на суму 24 163,10 грн. за період з 09.01.2015 року по 07.05.2015 року у сумі 8 971,70 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що на суму 24 163,10 грн. втрати від інфляції можуть бути нараховані за період з лютого 2015 року по квітень 2015 року, так як зобов'язання щодо оплати відповідач повинен був виконати у січні, відповідно наступним місяцем, у якому мав бути здійснений платіж є лютий, а також позивач зазначає кінцем періоду нарахування втрат від інфляції 07.05.2015 року, тому втрати від інфляції за травень не можуть бути нараховані, так як місяць травень обмежений вказаною позивачем датою, у той час як найменший період визначення індексу інфляції складає місяць (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015 року у справі 917/1667/14).

За наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню частково у сумі 7 975,40 грн.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню 38 254,08 грн. (основний борг у розмірі 24 163,10 грн., пеня у розмірі 3 772,09 грн., 30% річних у розмірі 2 343,49 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7 975,40 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 630,88 грн.

Керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаг" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, буд. 5, ідентифікаційний код 30325166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Імпульс" (49040, м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, буд. 38, прим. 9, ідентифікаційний код 32122603) заборгованість у розмірі 24 163,10 грн., пеню у розмірі 3 772,09 грн., 30% річних у розмірі 2 343,49 грн., втрати від інфляції у розмірі 7 975,40 грн. та судовий збір у розмірі 1 630,88 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 24.06.2015 року.

Суддя О.М. Крижний