Ухвала суду № 45852019, 16.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року м. Київ К/800/43332/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чопської митниці Міндоходів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року у справі за позовом Ужгородського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Чопської митниці Міндоходів про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2013 року Ужгородський міський центр зайнятості (надалі - позивач, центр зайнятості) звернувся до суду із позовом до Чопської митниці Міндоходів України (надалі - відповідач, митниця), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача кошти, які виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_2 у сумі 9106,87 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення попередніх інстанції та направити справу на новий розгляд.

До суду позивачем було надіслано клопотання, в якому зазначено, що згідно з випискою по рахунках від 23 вересня 2014 року Митницею перераховано на розрахунковий рахунок позивача кошти, які виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_2 у сумі 5206, 87 грн. А тому центр зайнятості просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 березня 2013 року ОСОБА_2 був звільнений з посади інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Ужгород» Чопської митниці Державної митної служби за порушення присяги державного службовця.

4 квітня 2013 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до центру зайнятості про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, цього ж дня йому надано статус безробітного з призначенням відповідної допомоги.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі №807/3414/13-а ОСОБА_2 був поновлений на займаній посаді.

На підставі вищенаведеного судового рішення, наказом митниці від 12 липня 2013 року за №389 - к «Про особовий склад» ОСОБА_2 поновлений на посаді інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Ужгород» Чопської митниці з 21 березня 2013 року.

11 липня 2013 року ОСОБА_2 знято з обліку як безробітного в центрі зайнятості у зв'язку з наданням копії наказу Чопської митниці від 12 липня 2013 року за №389 - к «По особовому складу», яким його поновлено на посаді інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Ужгород» Чопської митниці з 21 квітня 2013 року.

За період перебування на обліку в Ужгородському міському центрі зайнятості ОСОБА_2 було виплачено допомогу по безробітті у сумі 9 106, 87 грн., що підтверджується розрахунком по виплаті допомоги по безробіттю.

Центр зайнятості листом від 31 липня 2013 року, на підставі наказу Ужгородського міського центру зайнятості від 30 липня 2013 року №168, повідомив митницю про зобов'язання відшкодувати кошти.

Не отримавши згоду від відповідача добровільно сплатити суму заборгованості, центр зайнятості звернувся до суду.

29 жовтня 2013 року Чопська митниця Міндоходів частково погасила заборгованість в сумі 3 900, 00 грн., що підтверджується квитанцію №6 від 28 жовтня 2013 року.

Однак, на день розгляду даної справи судом першої інстанції заборгованість митниці перед центром складала 5 206, 87 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що, враховуючи частину четверту статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі, за рішенням суду утримується саме із роботодавця,а в конкретній ситуації - з Чопської митниці Міндоходів.

Колегія суддів погоджується із даним висновком з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону України N 5067-VI від 5 липня 2012 року «Про зайнятість населення» (надалі - Закон № 5067-VI) кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття. Даним правом скористався ОСОБА_2, отримавши статус безробітного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 45 Закону № 5067-VI реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Як вже зазначалось, ОСОБА_2 був поновлений на посаді Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року N 307 (надалі - Порядок №307) передбачено, що застрахованим особам, на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття, які втратили роботу з не залежних від них обставин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), проходили службу або виконували роботи (надавали послуги) згідно з цивільно-правовими договорами здійснювали підприємницьку або іншу діяльність не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески та/або єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) або середнього грошового забезпечення залежно від страхового стажу.

З матеріалів справи вбачається, що за період перебування на обліку в Ужгородському міському центрі зайнятості ОСОБА_2 виплачено допомогу по безробіттю у сумі 9106,87 грн.

Згідно з частиною четвертою статті 35 Закону України від 2 березня 2000 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку щодо стягнення саме з роботодавця - митниці, суми виплаченої допомоги по безробіттю, виплачену ОСОБА_2, оскільки його поновлено на роботі за рішенням суду.

Необхідно також зазначити, що 29 жовтня 2013 року Митниця частково погасила заборгованість в сумі 3900,00 грн., що підтверджується квитанцією № 6 від 28 жовтня 2013 року.

17 вересня 2014 року Митниця перерахувала на рахунок Ужгородського міського центру зайнятості кошти, виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_2 у сумі 5206,87 грн..

Отже, на момент розгляду даної касаційної скарги, у Митниці відсутня заборгованість перед Ужгородським міським центром зайнятості.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновків, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Чопської митниці Міндоходів відхилити, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.