Ухвала суду № 45851971, 23.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року м. Київ К/800/51397/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 року

у справі № 804/6484/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альтера» доЗахідно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтера» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Альтера») звернулось з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альтера» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток при проведені господарських операцій з ТОВ «Лігран», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Шоковіта» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт від 11.03.2013 року № 74/22/1-31980810.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 138.1.1. п. 138.1 п. 138.2 п. 138.8.1 п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.11, пп. 140.2 - 140.5 ст. 140, ст. 142, ст. 143 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток на загальну суму - 403 684,10 грн., пп. 135.5.4. Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток у розмірі 888 875,75 грн., п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 185.1, ст. 185 Податкового кодексу України, завищено розмір податкового кредиту на 705 456,94 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 28.03.2013року № 000062210, яким ТОВ «Альтера» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 1 292 560,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 646 280,00 грн., № 000042210, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 496 940,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 248 470,00 грн., №000052210, яким ТОВ «Альтера» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 208 517,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Альтера» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта» були здійсненні господарські операції щодо виконання робіт та придбання товарів за договорами від 18.05.2012 року №18/05-12, від 30.07.2012 року №30/07-12, від 01.07.2012 року № ДГ-01/07-12

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Альтера» (підрядник) та ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (замовник) було укладено договір від 29.11.2011 року №11-06/4339-ПД/4, відповідно до умов якого замовник доручає підряднику виконати роботи на власний ризик, з власних матеріалів та власними силами з будівництва автодороги від свердловини №1 - свердловини №2 до прилеглої до автодороги Брагинівка - Розсішки за проектом будівництва Вен свердловини №3 на ПСП «Шахта «Ювілейна» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

30.12.2011 року між ТОВ «Альтера» та ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» укладено договір оренди №12-14/277-А, згідно умов якого позивачу передано у строкове, платне користування об'єкти рухомого майна, а саме - вантажні транспортні засоби, у кількості 16-ти одиниць.

07.02.2012 року між ТОВ «Альтера» (перевізник) та ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (замовник) укладено договір №12-14/467-П, відповідно до умов якого, перевізник взяв на себе зобов'язання з надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом з ПАТ «Павлоградвугілля» «Шахта Терновська», «Шахта «Західно-Донбаська», «Шахта Павлоградська» та інших пунктів.

Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується матеріалами справи, зокрема - актами виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, тощо, які оформлені відповідно до вимог Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між ТОВ «Альтера» та вищевказаними контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта» на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Таким чином, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун