Ухвала суду № 45851899, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2015 р. м. Київ К/800/15848/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги прокуратури Донецької області та державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013

у справі № 2а/1270/5187/2012

за позовом державного підприємства "Антрацит" (далі - Підприємство)

до Інспекції,

за участю прокуратури Донецької області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2012 № 0000042200, згідно з яким Підприємству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 2 964 748,75 грн. (у тому числі 2 371 799 грн. за основним платежем та 592 949,75 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд послався, зокрема, на обставини, установлені у рамках проведення слідчих заходів щодо неможливості виконання заявленими контрагентами поставок в адресу Товариства, а також на фіктивність складених від імені таких постачальників первинних документів.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюване податкове повідомлення-рішення скасовано. Зазначену постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Інспекцією не доведено належними засобами доказування безтоварності господарських операцій між позивачем та задекларованими контрагентами.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційними скаргами Інспекції та прокуратури Донецької області, в яких вони просять скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду у справі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Як встановили суди, на виконання постанови слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 07.07.2011 у кримінальній справі № 41/11/8016, порушеній відносно директора Підприємства ОСОБА_1, контролюючим органом було проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Лугапорт», приватним підприємством «Леком-Рудмет», приватним підприємством «Міромаркет-07», приватним підприємством «Союз-Трейд-В» за період з 01.06.2008 по 31.03.2010.

Результати цієї перевірки викладені в акті від 02.08.2011 № 9/35-35562599, в якому відображено висновок податкового органу про фіктивність господарських операцій з поставки товарів між позивачем та названими контрагентами, що виключає правомірність формування Підприємством податкового кредиту за цими операціями.

Наведене стало підставою для донарахування позивачеві оспорюваної суми грошового зобов'язання з ПДВ.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК) документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК, встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пунктом 86.9 статті 86 ПК (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

В силу пункту 58.4 статті 58 ПК у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

У справі, що переглядається, перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону за фактом порушення кримінальної справи відносно директора Підприємства ОСОБА_1; постановою Свердловського районного суду Луганської області від 03.02.2012 у справі № 1-П-35 кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за статтею 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість) припинено у зв'язку з амністією (тобто з нереабілітуючих підстав). При цьому у цій постанові зазначено, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків при формуванні податкового кредиту за господарськими операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Лугапорт» ним було допущено порушення податкового законодавства, що призвело до ненадходження до Державного бюджету України коштів у сумі 126 610,50 грн.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про дотримання Інспекцією порядку прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками проведення податкової перевірки, призначеної у рамках кримінальної справи.

Також судом першої інстанції надана об'єктивна правова оцінка обставинам, покладеним в основу прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, а також її учасників.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці господарських операцій з поставки товарів позивачеві у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Лугапорт», приватним підприємством «Леком-Рудмет», приватним підприємством «Міромаркет-07», приватним підприємством «Союз-Трейд-В», суд першої інстанції встановив, що виявлені у ході проведення оперативних заходів факти свідчать про неможливість виконання цими постачальниками поставок в адресу Підприємства.

При цьому судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та документально не спростовано позивачем, що на порушення вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкові накладні та інші первинні документи, представлені позивачем на підтвердження права на податковий кредит, містять недостовірні відомості та підписані від імені контрагентів невстановленими особами, а тому не можуть виступати підставою для одержання податкової вигоди за рахунок бюджетних коштів. Товариством не представлено підтверджувальних документів про наявність у контрагентів необхідних трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, необхідної для виконання поставок товарів, передбачених договорами, не надано доводів на обґрунтування вибору контрагентів з урахуванням того, що за звичаями ділового обороту при виконанні господарських операцій на значні суми поставок оцінюється ділова репутація та платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та гарантії їх виконання, наявність у контрагента достатніх ресурсів; позивачем не проявлено розумної обережності при виборі контрагентів за наявності можливості це зробити, враховуючи, що усі контрагенти Підприємства зареєстровані у м. Луганську.

Судом першої інстанції також встановлено, що транспортування товарів у процесі виконання усіх поставок зі спірними контрагентами нібито здійснювалося товариством з обмеженою відповідальністю «Ровеньківська нафтобаза 2004» з оформленням товарно-транспортних накладних; однак названий перевізник не підтвердив наявність договірних правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Лугапорт», приватним підприємством «Леком-Рудмет», приватним підприємством «Міромаркет-07», приватним підприємством «Союз-Трейд-В»; зазначені у товарно-транспортних накладних автомобілі не належать названому перевізникові; водії, чиї прізвища вказані у товарно-супровідних документів, також заперечили факт транспортування товару від названих постачальників до позивача.

Оцінивши усі перелічені обставини у сукупності та взаємозв'язку, суд першої інстанції цілком об'єктивно зазначив про непідтвердженість руху активів у процесі виконання розглядуваних поставок, у зв'язку з чим в отриманні податкової вигоди, на яку претендує платник, має бути відмовлено.

Між тим, апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення позову, послався на те, що реальність виконання спірних господарських операцій підтверджена документально. При цьому апеляційним судом не було встановлено нових обставин, як і не було досліджено будь-яких нових доказів. Фактично апеляційний суд надав іншу юридичну оцінку обставинам справи, встановленим судом першої інстанцій, без належного мотивування причин цього.

В силу вимог частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінка судом доказів на своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення, без зазначення причин для цього. Така оцінка обставин справи не може бути визнана об'єктивною. У даному разі зі змісту постанови суду апеляційної інстанції не вбачаються мотиви, що давали йому законні підстави для іншої оцінки фактичних обставин зі спору у порівнянні із судом першої інстанції.

В силу статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вправі скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги прокуратури Донецької області та державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 у справі № 2а/1270/5187/2012 скасувати.

3. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 у справі № 2а/1270/5187/2012 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько