Ухвала суду № 45851801, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/9991/79053/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.08.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012

у справі № 0670/1631/12 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Андріяшівка-Агро»

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.08.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001442301 від 25.11.2011.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов`язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 11.11.2011 № 4250/23-01/36533031, про порушення ТОВ «Андріяшівка-Агро» норм пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (ПК), а саме: завищено податковий кредит на суму 151667,00 грн. в декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року (скороченій), оскільки ця сума ПДВ включена до податкового кредиту за податковою накладною № 12 від 15.08.2011, виписаною ТОВ МТС «Агропростір» на поставку трактора колісного вартістю 910000,00 грн. (в тому числі, ПДВ 151667,00 грн.), яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, в акті перевірки ОДПІ в обґрунтування підстав для виключення цієї суми податку з податкового обліку позивача посилається на отриману в результаті заходів податкового контролю інформацію, згідно із якою стосовно ТОВ МТС «Агропростір» не виявлено складських, виробничих, інших приміщень, транспорту, обладнання, трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності.

За результатами перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2011 № 0001442301 про донарахування ТОВ «Андріяшівка-Агро» грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 116739,00 грн. (у т.ч., 93391,00 грн. - основний платіж та 23348,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між ТОВ «Андріяшівка-Агро» (покупець) та ТОВ МТС «Агропростір» (постачальник) укладено договір від 15.08.2011 № 20811, згідно з умовами якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар (трактор колісний моделі «Fendt 930 Vario»).

За наслідками виконання цього договору ТОВ МТС «Агропростір» виписало на адресу позивача податкову накладну № 12 від 15.08.2011, ПДВ в сумі 151667,00 грн. за якою позивач включив до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацами першим та другим пункту 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 цієї статті).

На підставі досліджених у судовому процесі доказів (копій договору від 25.11.2011 № 0001442301, податкової накладної № 12 від 15.08.2011, видаткової накладної № ЛНА-000009 від 16.08.2011, акту прийому-передачі товару від 15.08.2011, платіжного доручення № 42 від 15.08.2011, інвентарної картки обліку основних засобів) (а.с. 19-26) суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу трактора колісного моделі «Fendt 930 Vario» від ТОВ МТС «Агропростір». Цей факт встановлений з дотриманням судом норми частини другої ст. 71 КАС України, якою встановлено обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доведення правомірності прийнятого ним рішення в разі, якщо він заперечує проти позову. Оцінка судом доказів у справі відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України.

У судовому процесі встановлено, що позивач, дізнавшись, що податкова накладна № 12 від 15.08.2011 не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках» перерахував податок на додану вартість в сумі 93391,00 грн. на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства відповідно до платіжних доручень № 72 від 28.09.2011 на суму 35000,00 грн., № 73 від 28.09.2011 на суму 39000,00 грн., № 74 від 28.09.2011 на суму 9000,00 грн., № 75 від 29.09.2012 на суму 10391,00 грн. (а.с. 28-30), тобто збільшив податкове зобов'язання за скороченою податковою декларацією за серпень 2011 року на 93391,00 грн., з врахуванням чого співвідношення між сумою податковий зобов'язань позивача і сумою податкового кредиту за спеціальною декларацією фактично відповідає тому стану, яким він має бути за результатами перевірки.

З врахуванням цієї обставини, не зважаючи на помилковість висновку суду про правомірне включення позивачем до податкового кредиту в спеціальній декларації за серпень 2011 року 93391,00 грн., оскільки податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК позбавляє платника ПДВ права на податковий кредит, з боку позивача не було занижено податкове зобов'язання за спеціальною декларацією.

Оскільки хибні висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині не призвели до неправильного вирішення спору, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев