Ухвала суду № 45851549, 23.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року м. Київ К/800/31559/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року у справі № 826/12632/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-Груп» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0005622260, № 0005632260 від 15.07.2013 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

19 серпня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0005622260, № 0005632260 від 15.07.2013 року визнані протиправними та скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 12.06.2013 року до 18.06.2013 року, з 19.06.2013 року до 26.06.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за господарськими операціями з ТОВ «Універсальні системи», за наслідками якої 26.06.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 59 073,00 грн., а також у порушення п.,п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.,п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 56 260,00 грн.

15 липня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0005622260 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 73 841,00 грн., № 0005632260 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 70 325,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до акту перевірки підставою для донарахування Товариству зобов'язань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість був висновок податкового органу щодо безпідставного віднесення Товариством до складу податкового кредиту та валових витрат, коштів сплачених при господарських операціях з ТОВ «Універсальні системи», оскільки правочини, укладені між Товариством та його контрагентом, укладено без мети настання реальних наслідків, а тому вони є нікчемними.

Висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених з ТОВ «Універсальні системи», ґрунтуються на обставинах, викладених у акті перевірки, складеному працівниками ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС № 474/23-60/24362653 від 27.07.2012 року щодо неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Універсальні системи» за його господарськими операціями з ТОВ «Сіті-Груп» за період діяльності у квітні 2011 року, червні 2012 року, відповідно до якого зустрічну звірку ТОВ «Універсальні системи» здійснити не можливо, оскільки товариство відсутнє за місцезнаходженням.

Крім того, зазначеним актом встановлено, що у ТОВ «Універсальні системи» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та встановлено відсутність у даного контрагента реальної можливості здійснювати господарську діяльність та виконувати свої зобов'язання за укладеними правочинами, в тому числі із Товариством.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 4.05.2011 року, 1.07.2011 року між Товариством та ТОВ «Універсальні системи» були укладені договори № 8, № 9 щодо надання послуг, на підтвердження виконання яких Товариство надало акти виконаних робіт; податкові накладні.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року щодо судової практики розгляду цивільних справ «Про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що податковим органом при розгляді даної адміністративної справи не були доведені обставини, які були покладені ним в основу висновків про заниження Товариством податкових зобов'язань як з податку на додану вартість, так і з прибутку підприємств.

Товариством були надані всі передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом, які відображають реальність наслідків, що наступили за такими правочинами.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.