Ухвала суду № 45851495, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 червня 2015 року м. Київ К/800/26510/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Деснянський районний суд м. Чернігова з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, в якому просив визнати дії протиправними та зобов'язати продовжити виплату адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №505.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано розпорядження №05-15/386 від 6 лютого 2015 року Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про припинення виплати допомоги ОСОБА_1 протиправним та скасовано його.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради відновити виплату ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення анти терористичної операції на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 1 лютого 2015 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради задоволена.

Постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 квітня 2015 року скасована, прийнята нова постанова про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення, залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до пункту 10 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.

Отже, Закон унеможливлює отримання військовослужбовцями та членами їх сімей однакових пільг, гарантій та компенсації з кількох різних підстав.

У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI та частини третьої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (КАС України) Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).

Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки були належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи з викладеного, та керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянути Верховним Судом України у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Єрьомін