Ухвала суду № 45851466, 23.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2015 р. м. Київ К/800/19066/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Черпака Ю.К.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконними дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся доЛьвівського окружного адміністративного суду з позовом до Жидачівської районної міграційної служби Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, третя особа ОСОБА_4, в якому просив: визнати незаконними дії відповідача щодо зняття його з постійної реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача поновити його у постійній реєстрації за даною адресою.

ПостановоюЛьвівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Жидачівської районної міграційної служби Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо зняття ОСОБА_5 з постійної реєстрації за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, третя особа звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач у письмових запереченнях на вказану касаційнускаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач письмових заперечень або доповнень до касаційної скарги третьої особи до суду касаційної інстанції не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.05.2014 року ОСОБА_5 на підставі заяви ОСОБА_4 був знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. Жидачівським районним сектором Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, як такий, який ще у 2006 році втратив право на користування вказаною квартирою (довір купівлі-продажу від 27.04.2006 року (узаконений рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 12.07.2012 р. у справі №1307/2-824/11), укладеного між покійним чоловіком третьої особи та позивачем, яка в подальшому була успадкована третьою особою - 02.04.2014 року).

30 травня 2014 року, згідно договору купівлі-продажу, право власності на вказану квартиру перейшло до нового власника ОСОБА_6.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем доказів наявності втрати позивачами права користування житлом не надано. Заява ОСОБА_4 на зняття з реєстрації місця проживання позивача та доданий до неї договір купівлі-продажу квартири не є належною підставою для зняття позивача з реєстрації місця проживання.

З даними висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується, з огляду на наступне.

Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 року № 1077 (далі - Порядок 1077) розроблений відповідно до Законів України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та визначає процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3.1 Порядку 1077 Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі:

- інших документів, які свідчать про припинення підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства. Інформація територіального органу ДМС України або територіального підрозділу ДМС України, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи посвідки на постійне проживання в Україні;

- підстав для проживання або перебування особи на обліку у закладі/установі (повідомлення про припинення підстав для проживання/перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту) (додаток 13);

- підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Зняття з реєстрації на підставах, визначених в абзацах вісім та дев'ять пункту 3.1 цього розділу, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи закладу/установи або за заявою власника/наймача житла або їх законних представників.

З урахуванням вказаного положення, право користування житловим приміщенням має бути реалізоване, шляхом укладення відповідних договорів оренди, найму чи піднайму житлового приміщення.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 761 Цивільного Кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно із частиною першою статті 810 цього Кодексу за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Договір найму житла укладається у письмовій формі (частини перша статті 811 ЦК України).

З матеріалів справи не вбачається, що позивач у порядку встановленому Цивільним Кодексом України користувався згадуваною квартирою, відчуженою ним ще у 2006 році на користь покійного чоловіка третьої особи.

Таким чином, ще з 2006 року визначальне право проживання (користування) даним майном належним чином не було закріплено за позивачем, а тому вступивши у спадщину третя особа (вдова особи на користь якої у 2006 ріці позивач відчужив кватиру) мала повне право розпоряджатись нею на владний розсуд. Тому, в розумінні вказаних положень Порядку 1077 була наділена правом звернутись до відповідача із вказаною заявою та необхідними правовстановлюючими документами щодо квартири про виселення позивача з неї.

При цьому, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 3.6. пункту 3 Порядку 1077 працівник територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів - адміністратор центру (крім внесення відомостей про зняття з реєстрації місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи):

- перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що ним вчиняється відповідний запис у заяві про реєстрацію місця проживання особи;

- реєструє прийняту заяву у Журналі обліку заяв про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи;

- заповнює три примірники талона зняття з реєстрації місця проживання в Україні, один з яких надсилає до адресно-довідкового підрозділу, другий - до органу державної статистики, а також вносить відомості про зняття з реєстрації особи до картки реєстрації особи та адресної картки, які після зняття з реєстрації протягом доби вміщуються до картотеки територіального підрозділу ДМС України;

- вносить відомості про зняття з реєстрації особи до повідомлення про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання/перебування призовників та військовозобов'язаних, якщо особа є призовником або військовозобов'язаною. Відомості, внесені до цього повідомлення, раз на місяць до 5 числа надсилаються до військового комісаріату;

- вносить відомості про зняття з реєстрації місця проживання до паспортного документа шляхом проставлення в ньому штампа зняття з реєстрації місця проживання;

- повертає особі паспортний документ та третій примірник талона зняття з реєстрації місця проживання в Україні.

Визначені дії відповідача залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, як такого, який скасувавши рішення суду першої інстанції, визнав порушення вимог вказаного законодавства органу, якій наділений повноваженнями, в даному випадку, вчиняти дії по зняття з реєстрації місця проживання особи.

Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У зв'язку із зазначеним колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для з'ясування цих питань в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконними дій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

Ю.К. Черпак