Ухвала суду № 45851421, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2015 р. м. Київ К/9991/22289/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Фонд Страхових Гарантій» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 по справі №2-а-1039/11/2070 за позовом Акціонерного товариства «Фонд Страхових Гарантій» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 позовні вимоги Акціонерного товариства «Фонд Страхових Гарантій» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.06.2010 №0002582305/0, від 06.09.2010 №0002582305/1, від 29.11.2010 №0002582305/2.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Акціонерне товариство «Фонд Страхових Гарантій» 22.03.2012 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.03.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.6.3, 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статей 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 2, частини першої статті 11, частини другої статті 71, абзацу першого пункту 3 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова проведена планова документальна виїзна перевірка Акціонерного товариства «Фонд страхових гарантій» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010.

За висновками, викладеними у зазначеному акті перевірки, позивачем були допущені порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.6.3, 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижень податок на прибуток в сумі 268975,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова складено акт від 17.06.2010 №6578/2305/24275018 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010 №0002582305/0, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 403462,50грн., у тому числі за основним платежем 268975,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 134487,50грн.

За результатами адміністративного оскарження спірного рішення скарги позивача були відхилені у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.09.2010 №0002582305/1, від 29.11.2010 №0002582305/2.

Щодо висновку податкового органу про безпідставне віднесення позивачем операції з придбання та відчуження акцій до витрат та доходів від операцій з цінними паперами відповідно, оскільки Розпорядженнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку скасовано випуски акцій емітентів, які були об'єктами договорів купівлі-продажу цінних паперів, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Згідно з підпунктом 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості чи суму будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Згідно з підпунктом 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відобразив у складі витрат від операцій з акціями окремого податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами та включив до рядка 1.2 додатку К-3 («Розрахунок фінансових операцій з цінними паперами та деривативами) до декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2007 року суму у розмірі 5576,00грн., яка була сплачена позивачем 07.08.2007 за придбання акцій Відкритого акціонерного товариства «Укрспецточмаш» згідно договору від 25.06.2007 №Д25/06-15, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «АТН-Інвест».

В подальшому, позивач відобразив у складі доходів від операцій з акціями окремого податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами та включив до рядка 1.1 додатку К-3 («Розрахунок фінансових операцій з цінними паперами та деривативами) до декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2007 року суму у розмірі 697000,00грн., яка була отримана позивачем за продаж акцій Відкритого акціонерного товариства «Укрспецточмаш» згідно договору від 25.06.2007 №Д 375/07, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквізит-інвест».

Розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27.12.2007 на підставі постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2007 у справі №А8/176-07 скасовано випуск акцій Відкритого акціонерного товариства «Укрспецточмаш».

Окрім того, позивач відніс до складу витрат від операцій з акціями окремого податкового обліку операцій з цінними паперами та включив до рядка 1.2 додатку К-3 («Розрахунок фінансових операцій з цінними паперами та деривативами) до декларації з податку на прибуток за перший квартал 2009 року суму 44000,00грн., яка була сплачена 12.06.2007 за придбання акцій Відкритого акціонерного товариства «Київтехпроект» згідно договору від 12.06.2007 №Д12/06-1, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «АТН-Інвест».

Розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.01.2009 №16-КУ-С скасовано випуск акцій Відкритого акціонерного товариства «Київтехпроект».

Згідно пункту 1 розділу І Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 №222 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.03.1999 за №180/3473, зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюються уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів (далі - реєструвальний орган) відповідно до цього Порядку.

Відповідно до пункту 1.5 розділу ІІ зазначеного Порядку починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено.

Враховуючи викладене, вчинення цивільно-правових угод з акціями Відкритого акціонерного товариства «Укрспецточмаш» та Відкритого акціонерного товариства «Київтехпроект» на момент проведення позивачем операцій купівлі-продажу акцій зазначених підприємств не було заборонено.

Таким чином, Акціонерним товариством «Фонд Страхових Гарантій» в періоді, що перевірявся, здійснено господарські операції із цінними паперами Відкритого акціонерного товариства «Укрспецточмаш» та Відкритого акціонерного товариства «Київтехпроект» у відповідності до вимог законодавства.

Щодо висновку податкового органу про безпідставне віднесення позивачем операції з придбання векселів до витрат від операцій з цінними паперами, оскільки відповідні векселі визнано недійсними, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач відніс до складу витрат від операцій з векселями окремого податкового обліку операцій з цінними паперами та включив до рядка 3.2 додатку К-3 («Розрахунок фінансових операцій з цінними паперами та деривативами) до декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2008 року та за три квартали 2008 року суму 378900,00грн. за придбання векселів АТЗТ «Укртехнобуд»:

а) векселя АА0974266, придбаного за договірною ціною 100000,00грн. згідно договору від 30.09.2008 №Д1050/08, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквізит-інвест», акт прийому-передачі від 30.09.2008 б/н;

б) векселя АА0974267, придбаного за договірною ціною 92200,00грн. згідно договору від 27.06.2008 №Б215, укладеного з Закритим акціонерним товариством «Сервер Сіті», акт прийому-передачі від 27.06.2008 б/н;

в) векселя АА0974208, придбаного за договірною ціною 186700,00грн. згідно договору від 27.06.2008 №Б217, укладеного з Відкритим акціонерним товариством «Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва», акт прийому-передачі від 27.06.2008 б/н.

Зазначені векселі станом на 31.03.2010 не реалізовані.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.02.2009 по справі №8/221пн векселі АА0974266, АА0974267, АА0974208 були визнані недійсними.

Задовольняючи в цій частині позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки векселі не відповідали вимогам законодавства, то вони не могли вважатися об'єктом цивільних прав, а тому витрати позивача по операціям з векселями окремого податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами підлягають зменшенню, але взяв до уваги посилання позивача, що таке коригування не призведе до позитивного загального фінансового результату товариства від операцій з векселями за перше півріччя 2008 року та за три квартали 2008 року, а тому у відповідача не було правових підстав для нарахування зобов'язання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позовних вимог в цій частині суд апеляційної інстанції виходив з того, що у зв'язку із визнанням векселів недійсними правочини позивача щодо їх придбання є такими, що суперечать законодавству та не можуть бути спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів та вважати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, без перевірки їх належними та допустимими доказами, що має значення для правильного вирішення справи.

Так, виходячи з положень податкового законодавства формування платником податків будь-яких витрат вимагає наявності зв'язку таких витрат, зокрема, на придбання цінних паперів, з його господарською діяльністю, тобто витрати платника податків мають бути спрямовані на отримання в майбутньому доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Податковий орган в обґрунтування неправомірності відображення позивачем витрат на придбання векселів у складі витрат від операцій з цінними паперами посилався на нікчемність правочинів з придбання векселів позивачем з огляду на суперечність цих правочинів інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також що відповідні правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними.

Разом з тим, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Таким чином, для кваліфікації правочинів позивача із придбання векселів як нікчемних необхідним є встановлення умислу сторін порушити публічний порядок або їх обізнаність щодо ненастання правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами, зокрема обізнаність позивача або його можливість бути обізнаним, що цінні папери, які ним придбаваються, втратять ознаки цінного паперу.

Зазначені обставини є предметом доказування і підлягають обов'язковому встановленню, оскільки мають значення для вирішення справи, що судами першої та апеляційної інстанцій було залишено поза увагою.

При цьому, судам слід врахувати, що лише у випадку встановлення за результатами розгляду справи на підставі належних і допустимих доказів наявність умислу сторін правочинів порушити публічний порядок, обізнаність позивача або його можливість бути обізнаним, що векселі, які ним придбаваються, втратять ознаки цінного паперу, відображення витрат на їх придбання в окремому обліку операцій з цінними паперами буде неправомірним.

В іншому випадку, визнання придбаних позивачем векселів недійсними можна вважати зміною ситуації, яка об'єктивно не залежала від позивача, та господарським ризиком товариства, який не впливає на правомірність відображення витрат на придбання векселів, які на той момент мали всі ознаки цінних паперів, в окремому обліку операцій з цінними паперами.

Так, сам по собі факт визнання векселів недійсними у судовому порядку після операції купівлі-продажу не впливає на право платників податків на віднесення витрат на придбання таких векселів до витрат обліку операцій з цінними паперами.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначене залишено поза увагою, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Фонд Страхових Гарантій» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 по справі №2-а-1039/11/2070 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв