Ухвала суду № 45851407, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2015 р. м. Київ К/800/37865/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року та

постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року

у справі № 804/3014/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Новопавлівський гранітний кар'єр» (далі - ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр») звернулось в суд з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ), в якому просило (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог):

- визнати протиправними дії відповідача щодо визначення податкового боргу ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» у розмірі 89 923,00 грн. за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств за січень 2013 року;

- зобов'язати відповідача зарахувати ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» суму переплати по податку на прибуток у розмірі 89 923, 00 грн. в рахунок авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за січень 2013 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000341501 від 19 лютого 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року адміністративний позов ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року апеляційну скаргу ОДПІ задоволено частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року скасовано в частині визнання протиправними дій щодо визначення податкового боргу у розмірі 89 923,00 грн. за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств за січень 2013 року та зобов'язання зарахувати суму переплати по податку на прибуток у розмірі 89 923, 00 грн. в рахунок авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за січень 2013 року.

В цій частині у задоволенні позову ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» відмовлено.

В частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000341501 від 19 лютого 2013 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року змінити, у задоволенні позову ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» відмовити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Справа розглядається відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 лютого 2013 року відповідачем складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток про несвоєчасну сплату № 411/151.00292304 (далі - акт перевірки), згідно з яким в порушення пункту 57.1 статті 57, пункту 2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачем несвоєчасно сплачено узгоджену суму авансового внеску з податку на прибуток підприємства у січні 2013 року згідно з поданою декларацією за три квартали 2012 року в сумі 89 923,00 грн.

Також судами встановлено, що за позивачем рахується переплата по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 819 470,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000341501 від 19 лютого 2013 року про застосування до ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» відповідно до абзацу 2 пункту 126.1 статті 126 ПК України штрафу у розмірі 10% у сумі 8 992,30 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган повинен був самостійно, без будь-якої заяви позивача здійснити зарахування суми надміру сплаченого податку на прибуток підприємств у рахунок авансового платежу з податку на прибуток підприємств, вказавши, що визначення суми несплаченого авансового платежу як податкового боргу, з урахуванням наявної переплати, є неприпустимим.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу ОДПІ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновку суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача щодо визначення позивачу податкового боргу у розмірі 89 923,00 грн. за авансовим внеском з податку на прибуток за січень 2013 року, зазначивши, що наявна переплата з податку могла бути зарахована в рахунок сплати по авансовим платежам з податку на прибуток виключного на підставі відповідної заяви платника. В той же час, погодився з висновком суду першої інстанції про помилковість застосування до позивача санкцій за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, оскільки позивач не мав можливості сплати авансового платежу 18 січня 2013 року.

Висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, зроблені при неповному з'ясуванні судами обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються податковим законодавством, зокрема ПК України.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України (зі змінами та доповненнями) платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

До 17 січня 2013 року для сплати податку на прибуток застосовувалась бюджетна класифікація, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію», у якій не було виділено окремо код для сплати авансових внесків з податку на прибуток, а був загальний (11021000) - податок на прибуток приватних підприємств.

Наказом Міністерства фінансів України від 17 січня 2013 року № 19 «Про затвердження змін до бюджетної класифікації» був виділений спеціальний код бюджетної класифікації (11024000) - авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств. Для чого Державною казначейською службою України відкритий відповідний рахунок для сплати платниками щомісячних авансових внесків з податку на прибуток.

Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено автоматичне зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок авансових внесків з податку на прибуток, у зв'язку з наявністю різних рахунків, однак, таке зарахування можливе на підставі поданої платником податків заяви про таке зарахування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з заявою від 25 січня 2013 року №129, в якій просив переплату по податку на прибуток у сумі 89 924,00 грн., зараховану на код платежу 11021011, перекинути на код 11024011.

Матеріали справи також містять лист відповідача від 29 січня 2013 року №2566, наданий у відповідь на вищевказану заяву, в якому йдеться про непогодження прохання позивача.

Проте, судами попередніх інстанцій не досліджено вищевказані докази і не з'ясовано обставини справи щодо звернення позивача до податкового органу з заявою про зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок авансових внесків з податку на прибуток та розгляду такої заяви відповідачем.

Суд апеляційної інстанції зазначає про помилковість зобов'язання зарахувати суму переплати з податку на прибуток у розмірі 89 924,00 грн. в рахунок авансового внеску з податку на прибуток за січень 2013 року в силу того, що суму податкового боргу фактично сплачено платіжними дорученнями №№173, 179. Однак, матеріали справи не містять вказаних платіжних документів.

Не з'ясувавши також причин несплати позивачем узгодженої суми зобов'язання у період з 18 січня 2013 року до моменту його сплати, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким застосовано до платника податків штраф.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частинами четвертою та п'ятою статті 11 КАС України.

Відповідно до статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно із статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 220 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставною для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд.

Згідно зі статтею 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін, з'ясувати обставини справи щодо звернення позивача до податкового органу з заявою про зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок авансового внеску з податку на прибуток та розгляду такої заяви відповідачем, сплати позивачем податкового боргу згідно з платіжними дорученнями №№173,179, причини несвоєчасної сплати позивачем авансового платежу, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог статті 86 КАС України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній

М.П. Зайцев