Ухвала суду № 45851403, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/9991/15602/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2009 року

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року

у справі № 2-а-11188/08/1570

за позовом Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Струмок»

до 1. Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації в Одеській області Ожог Ірини Миколаївни,

2. Старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації в Одеській області Погребняка Анатолія Миколайовича,

3. Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області

про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Струмок» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації в Одеській області Ожог І.М. (далі - відповідач-1), Старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації в Одеській області Погребняк А.М. (далі - відповідач-2), Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області (далі - відповідач-3) про: визнання неправомірними дій податкових ревізорів-інспекторів Державної податкової адміністрації в Одеській області Ожог І.М. і Погребняк А.М., які вказані у пункті 3.3.1 акту перевірки, і скасування нарахованого ними штрафу у загальній сумі 129850,00 грн.; скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000982303 від 12 грудня 2007 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2009 року позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Саратської МДПІ в Одеській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000982303 від 12 грудня 2007 року частково - у сумі 2250,00 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року постанову було скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Саратської МДПІ в Одеській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000982303 від 12 грудня 2007 року.

В касаційній скарзі Саратська МДПІ в Одеській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2009 року в частині задоволених позовних вимог та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача-3 - Саратської МДПІ в Одеській області його правонаступником - Саратською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 703246 від 06 червня 2013 року.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Посадовими особами Саратської МДПІ в Одеській області із залученням співробітників ДПА в Одеській області була проведена виїзна планова перевірка Сільськогосподарського ЗАТ «Струмок» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 01 жовтня 2007 року, за результатами якої складений акт від 04 грудня 2007 року № 2334/32/2303/03766323.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали у здійсненні розрахункових операцій з продажу бувших у використанні основних засобів (металобрухту, сейфу, тракторної кабіни, металоконструкції для парників) на загальну суму 25970,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, а із оформленням прибуткових касових ордерів, з урахуванням того, що такі товари не являються товарами власного виробництва.

12 грудня 2007 року Саратська МДПІ в Одеській області на підставі вказаного акту перевірки прийняла рішення №0000982303, яким на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до Сільськогосподарського ЗАТ «Струмок» штрафні (фінансові) санкції у сумі 129850,00 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що законодавством передбачено необхідність застосування реєстраторів розрахункових операцій при продажу товарів за готівкові кошти, з огляду на що податковий орган правомірно застосував до товариства штрафні (фінансові) санкції згідно оспорюваного рішення, проте щодо штрафних (фінансових санкцій у сумі 2250,00 грн., то податковий орган пропустив строк, визначений статтею 250 Господарського кодексу України, для їх застосування. Також, суд виходив з того, що в ході розгляду справи позивачем не було надано доказів будь-яких порушень працівників ДПА в Одеській області при проведенні перевірки, з урахуванням того, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій приймалось не працівниками ДПА в Одеській області, а Саратською МДПІ в Одеській області.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що основні фонди (основні засоби) товариства не можна вважати товаром, призначеним для торгівлі, а відтак, на операції з продажу основних фондів, які належать підприємству, не поширюються вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з урахуванням того, що готівкові розрахунки було здійснено у касі товариства з оформленням прибуткових касових ордерів, а основні засоби видано зі складу позивача лише через чотири дні після оплати, у зв'язку з чим податковий орган неправомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, оплата за реалізовані основні засоби здійснювалася у касі підприємства згідно прибуткових касових ордерів, а видача основних засобів покупцям здійснювалося на складі позивача лише через чотири дні після оплати (арк. справи 10).

Згідно преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Згідно з пунктом 1 статті 3 цього Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 12 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

З огляду на те, що отримання основних засобів здійснювалося покупцями не у місці продажу, а на складі лише через чотири дні після їх оплати, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оскаржуваного рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в решті позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Саратської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна