Ухвала суду № 45851358, 15.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року м. Київ К/800/9838/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 року

у справі № 822/4249/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року у справі № 822/4249/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, повноти та правильності подання податкового розрахунку за формою № 1ДФ за період з 01.07.2010 року по 10.11.2012 року, відповідачем складено акт від 17.07.2013 року № 7/172-НОМЕР_1, яким встановлено порушення пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, внаслідок чого додатково нараховано податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників в сумі 3 249, 75 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.2013 року № 0004501702, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників у загальному розмірі 4 572, 19 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджується порушення позивачем пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно частини першої п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно із п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Пунктом 171.1 ст.171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позаплановою виїзною документальною перевіркою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 встановлено використання найманої праці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без документального їх оформлення, що призвело до виплати заробітної плати без нарахування і перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

При цьому судами встановлено, що матеріалами справи підтверджується висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що при виплаті заробітної плати не нараховано та не перераховано податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період, а саме: протоколом допиту ОСОБА_6, заявою ОСОБА_5, актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування Територіальної державної інспекції з питань праці у Хмельницькій області, будь-яких зауважень та заперечень до якого позивач не мала, про що зроблено запис особисто, копією зошиту із записами про нараховану і отриману заробітну плату відповідних осіб.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач як податковий агент зобов'язаний був проводити нарахування, утримання та сплату податку з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку - фізичної особи резидента чи нерезидента, яка є найманою особою.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що оскільки позивач, являючись податковим агентом, не провів сплату (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету, прийняття податкового повідомлення-рішення є правомірним.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 року у справі № 822/4249/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук