Ухвала суду № 45851280, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/9991/31802/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 по справі №2а-0870/733/11 за позовом Приватного підприємства «ММП-Рембуд» до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012, позовні вимоги Приватного підприємства «ММП-Рембуд» (далі - ПП «ММП-Рембуд», позивач) до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яка є правонаступником Державної податкової інспекцій у місті Енергодар Запорізької області (далі - ДПІ у м. Енергодар Запорізької області, відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Енергодар Запорізької області від 23.06.2010 №0000392301/0 та №0000382301/0, від 03.09.2010 №0000392301/1 та №0000382301/1.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що висновок податкового органу щодо нікчемності укладених правочинів є неправомірним, оскільки первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 04.05.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.06.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Енергодар Запорізької області було проведено планову виїзну перевірку ПП «ММП-Рембуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010.

За результатом проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №112/23-0/33561813 від 10.06.2010 та встановлено порушення ПП «ММП-Рембуд» пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 100496,00грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 80397,00грн.

Фактично висновок податкового органу про порушення ПП «ММП-Рембуд» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями з TOB «TКОльвія», TOB «Таврія Будпостач» та ТОВ «Буделектроіндустрія» з огляду на нікчемність укладених правочинів, що свідчить про укладання угод без настання реальних правових наслідків. Крім того, відповідач зазначає, що відносно директора ТОВ «Буделектроіндустрія» ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу, оскільки останнім, з метою отримання доходу злочинним шляхом, було здійснено документування удаваних (безтоварних) операцій по виконанню будівельно-монтажних послуг підприємствам-замовникам.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.06.2010 №0000392301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 120594,00грн., у тому числі 80396,00грн. - основний платіж та 40198,00грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0000382301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 150744,00грн. у тому числі 100496,00грн. - основний платіж та 50248,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідком адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а визначені суми податкових зобов'язань - без змін та прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.09.2010 №0000392301/1 та №0000382301/1.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, на підставі належних та допустимих доказів судами встановлено, що на підтвердження реальності фінансово-господарських правовідносин з TOB «TКОльвія», TOB «Таврія Будпостач» та ТОВ «Буделектроіндустрія» позивачем надано договори поставки, підряду, субпідряду, видаткові накладні, рахунки, податкові накладні, які було об'єктивно розцінено судами першої та апеляційної інстанцій як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.

Судами також встановлено, що товари та послуги, придбані у TOB «TКОльвія», TOB «Таврія Будпостач» та ТОВ «Буделектроіндустрія», було використано позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, зокрема, в подальшому реалізовано КП «ЕДРП», відділу культури Енергодарської міської ради, ТОВ «Європа Спорт», що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентами.

Посилання податкового органу на вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 12.05.2010 по справі №1-287/2010 щодо директора ТОВ «Буделектроіндустрія» ОСОБА_1, якого визнано винним у скоєні злочинів, передбачених статтями 205, 209, 358, 366 Кримінального кодексу України, як на підтвердження нікчемності укладених правочинів між позивачем та ТОВ «Буделектроіндустрія» є необґрунтованим, оскільки вказаним вироком не встановлено фіктивної фінансово-господарської діяльності між ПП «ММП-Рембуд» та ТОВ «Буделектроіндустрія». Формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатом господарських операцій з вказаними контрагентами у відповідному вироці також не встановлювалось. Первинні документи по взаємовідносинам позивача з контрагентами в вироці не досліджувалися, правова оцінка їм не надавалася.

З огляду на зазначене, Вищий адміністративний суд України вважає об'єктивним висновок судів попередніх інстанцій про те, що доводи податкового органу, якими відповідач обґрунтовує свою правову позицію по справі, не спростовують фактичного виконання зазначених операцій.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 23.06.2010 №0000392301/0 та №0000382301/0, від 03.09.2010 №0000392301/1 та №0000382301/1 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 по справі №2а-0870/733/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв