Ухвала суду № 45851266, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/800/55169/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Інспекція)

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.10.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013

у справі № 2-а-1286/10/1970

за позовом Державного підприємства "Козлівський спиртовий завод" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2006 року Підприємство звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2006 № 0000342301/0.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.03.2010 ухвалені у справі судові акти було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки реальності виконання операцій позивача у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграл» та з приватним підприємством «Багро».

За наслідками нового розгляду справи постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.10.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013, позов задоволено з посиланням на те, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві товарно-матеріальних цінностей задекларованими контрагентами підтверджується необхідними первинними документами.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що, аналізуючи правовідносини між позивачем та спірними контрагентами, суди надали вирішальне значення висновку судово-економічної експертизи у справі та ухилилися від безпосереднього дослідження та оцінки доказів по справі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Підприємства при проведенні фінансово-господарських операції з приватним підприємством «Багро» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграл» за період з 01.01.2004 по 31.12.2005, оформлену актом від 10.03.2006 № 146-23/00375042.

Під час цієї перевірки відповідач не визнав право позивача на формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів (напівпричепа-цистерни, перетворювачів тиску) у рамках господарських правовідносин з названими контрагентами з огляду на: неподання платником доказів транспортування товару у процесі виконання розглядуваних поставок; непідтвердженість сформованих Підприємством даних податкового обліку матеріалами зустрічних перевірок названих постачальників; подання платником податкових накладних, завірених факсимільними підписами керівників цих постачальників.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві нараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 43702,50 грн. (у тому числі 29 135 грн. за основним платежем та 14 567,50 грн. штрафних санкцій).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час виконання розглядуваних операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За правилами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізованих норм податкового законодавства Вищий адміністративний суд України висловив в ухвалі від 18.03.2010 з даного спору правову позицію про те, що окрім дотримання платником формальних умов щодо оформлення господарської операції для підтвердження права на податковий кредит обов'язковим є встановлення реального виконання такої господарської операції.

Керуючись наведеною позицією касаційного суду, суди попередніх інстанцій за наслідками дослідження наявних у справі доказів та доводів сторін дійшли висновку про те, що реальність виконання господарських операцій позивача із заявленими контрагентами підтверджена документально.

Зокрема, суди зазначили, що виконання поставки товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграл» напівпричепа-цистерни, датчика тиску в адресу Підприємства підтверджується договором купівлі-продажу, видатковими накладними, податковими накладними, платіжним дорученням про оплату цих товарів позивачем у безготівковому порядку.

Виконання операцій щодо поставки приватним підприємством «Багро» перетворювачів тиску позивачеві оформлено договором купівлі-продажу, податковою накладною, платіжним дорученням.

Реальність розглядуваних операцій, а також наявність придбаних активів у позивача та їх використання у господарській діяльності Підприємства підтверджена і висновком судово-економічної експертизи, призначеної судом в даній справі. Доказів на спростування цих фактів Інспекцією не представлено.

І хоча дійсно, в силу вимог частини п'ятої статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак у даному разі судом не встановлено обставин (а Інспекцією не наведено доводів), які свідчать про недостовірність, неправильність цього висновку та виключають можливість його врахування при дослідженні обставин зі спору.

Оскільки при вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій з урахуванням вказівок Вищого адміністративного суду України, викладених в його ухвалі від 18.03.2010, встановили необхідні обставини, що входять до предмета доказування у справі, і на підставі встановленого правильно розв'язали даний спір по суті, то підстави для скасування оскаржуваних судових актів зі спору та задоволення касаційних вимог Інспекції відсутні.

Доводи податкового органу у касаційній скарзі відтворюють його правову позицію зі справи та були предметом оцінки судів при вирішенні спору. Касаційна інстанція в силу частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не вправі переоцінювати докази.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області відхилити.

2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.10.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 у справі № 2-а-1286/10/1970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько