Ухвала суду № 45851209, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/800/14421/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2012

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013

у справі № 2а/1270/9853/2012

за позовом публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" (далі - Товариство)

до Інспекції

та головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - Управління)

про визнання протиправною бездіяльність, стягнення сум бюджетного відшкодування.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року Товариство звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Інспекції, яка полягала у ненаданні Управлінню висновку про суму ПДВ у розмірі 6 930 211,52 грн., яка підлягає відшкодуванню позивачеві з бюджету, та стягнути вказану бюджетну заборгованість з Державного бюджету України в особі Управління на користь Товариства.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2012 позов задоволено частково; з Державного бюджету України в особі Управління стягнуто на користь позивача оспорювану суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2011 року; в решті позову відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 назване рішення суду першої інстанції змінено шляхом виключення з резолютивної частини цього рішення слів «в особі Управління»; в решті постанову Луганського окружного адміністративного суду зі спору залишено без змін.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, про передчасність задоволення даних позовних вимог з огляду на незавершення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення, яким платникові зменшено оспорювану суму бюджетного відшкодування.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у податковій декларації з ПДВ, поданій Товариством до контролюючого органу за липень 2011 року, позивачем було задекларовано суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, в загальному розмірі 17 489 537 грн.

За наслідками проведення Інспекцією документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень, липень 2011 року (оформленої актом від 25.10.2011 № 481/08-3/05763797) та з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.01.2012 № 0000028013, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2011 року в сумі 6 930 211,52 грн. із застосуванням 1 732 552,88 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано за результатом його оскарження Товариством у судовому порядку (згідно з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 у справі № 2а/1270/715/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.05.2012). Втім оспорювану за цим позовом суму ПДВ не було повернуто позивачеві з бюджету.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пунктів 200.2, 200.3 статті 200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 цієї ж статті ПК передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

При цьому наведені законодавчі положення не обумовлюють реалізацію платником податку свого права на отримання відшкодування з бюджету наявністю в органу Держказначейства висновку податкового органу.

Не дає підстави для такого висновку і пункт 200.12 статті 200 ПК, яким передбачено обов'язок органу державної податкової служби у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Наведена норма стосується питання взаємодії суб'єктів владних повноважень у процесі виконання обов'язку держави, що не може перешкоджати реалізації права платника на отримання належних йому сум ПДВ з бюджету. Тобто ненадання Інспекцією висновку про суми відшкодування ПДВ Управлінню жодним чином не може порушувати права платника, який не є суб'єктом відносин, що виникають з приводу надання такого висновку, однак не змінює обсяг прав платника щодо отримання з бюджету належних сум ПДВ.

На підставі цього суди обґрунтовано зазначили, що позовні вимоги Товариства про оскарження бездіяльності податкового органу щодо ненадання висновку про суми відшкодування ПДВ не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеному законом, а тому немає правових підстав для задоволення цих вимог.

У той же час суди, керуючись вищенаведеними нормами податкового законодавства, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для позбавлення позивача права на отримання оспорюваної за цим позовом суми бюджетного відшкодування.

При цьому суди послалися на обставини, установлені судом під час розгляду справі № 2а/1270/715/2012, в якій було досліджено підстави виникнення у податковому обліку позивача від'ємного значення ПДВ у відповідній сумі, факт сплати позивачем ПДВ постачальникам у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), реальність виконання відповідних господарських операцій та встановлено відсутність обставин, які виключають право платника на отримання бюджетного відшкодування у вказаній сумі.

У ході вирішення даного спору Інспекцією зазначені обставини не заперечувалися, докази на їх спростування не подавалися. А відтак з огляду на положення частини першої статті 72 КАС зазначені обставини мають силу преюдиції та не підлягають повторному доказуванню у даній справі.

Доводи скаржника щодо передчасності розглядуваних позовних вимог до закінчення процедури судового оскарження в адміністративній справі у справі № 2а/1270/715/2012 також не заслуговують на увагу.

Адже згідно з частинами третьою, п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, на час вирішення даного спору рішення суду у справі № 2а/1270/715/2012 набрало законної сили.

Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов'язковості (що передбачає обов'язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов'язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.

Отже, закінченням процедури судового оскарження у розумінні пункту 200.15 статті 200 ПК є набрання законної сили рішенням за наслідками вирішення справи по суті в суді апеляційної інстанції, а не за наслідками перегляду справи в порядку касації, як наполягає відповідач.

З урахуванням викладеного суди цілком правомірно задовольнили позов у відповідній частині, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови Донецького апеляційного адміністративного суду не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 у справі № 2а/1270/9853/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько