Ухвала суду № 45851206, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/800/12493/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013

у справі № 2а/0570/15943/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГЗФ Шахтарська" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2012 № 0001781542/27, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за грудень 2011 року в розмірі 94750 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2012 у позові відмовлено з посиланням на неподання платником належних первинних документів на підтвердження реального виконання господарських операцій з придбання породно-вугільної маси у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Коксотрейдінг» (далі -ТОВ «Коксотрейдінг»).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що фактичне виконання спірних операцій між позивачем і заявленим контрагентом та подальше використання позивачем придбаної продукції у господарській діяльності підтверджується документально, що обумовлює право Товариства на податковий кредит за цими операціями.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду зі спору як скасовану помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за декларацією за грудень 2011 року. Під час цієї перевірки, результати якої відображені в акті від 15.08.2012 № 713/15-2/37806505, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивний характер операцій з придбання позивачем породно-вугільної маси у ТОВ «Коксотрейдінг» на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2011 № 01, що виключає право Товариства на формування податкового кредиту за цими операціями. На обґрунтування цього висновку відповідач посилається на наявність ознак фіктивності у діяльності названого контрагента, який не перебуває за місцезнаходженням, не має майна, основних фондів, транспортних засобів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для провадження реальної господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок, у перевіреному періоді подавав звітність до контролюючого органу з нульовими показниками.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадку, коли для цілей оподаткування операції враховані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або відображені операції, не зумовлені розумними економічними або іншими причинами.

У зв'язку з цим для визначення дійсного обсягу податкових прав та обов'язків платника за господарською операцією адміністративний суд не повинен обмежуватися перевіркою дотримання учасниками такої операції формальних вимог щодо її оформлення, а повинен дослідити та оцінити фактичні правовідносини учасників поставки, з'ясувати наявність дійсного руху активів у процесі виконання поставки та встановити її прямий зв'язок з конкретним заявленим постачальником.

У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли різних висновків щодо дотримання Товариством вищенаведених умов формування податкового кредиту за операціями з ТОВ «Коксотрейдінг».

Так, суд першої інстанції, аналізуючи подані платником документи, складенням яких опосередковувалися розглядувані господарські операції (договір купівлі-продажу від 26.09.2011 № 01, акт відвантаження майна від 01.12.2011, податкові накладні, виписки з банківського рахунку Товариства) дійшов висновку про їх недостатність для підтвердження реальності цих поставок. Адже, як зазначив суд, вказані документи не дозволяють встановити порядок транспортування товару, його зберігання, прийняття за кількістю та якістю, що вимагають умови даної операції.

При цьому суд критично оцінив доводи позивача щодо фактичного знаходження придбаної продукції у породних відвалах колишніх шахт № 15 (Київська) та № 20біс з огляду на неподання Товариством належних доказів, які б засвідчили право позивача використовувати відповідні земельні ділянки для зберігання породно-вугільної маси у заявлених обсягах.

У той же час, апеляційний суд, спростовуючи наведені висновки суду першої інстанції, встановив, що Товариством та Шахтарською міською радою було укладено договори на тимчасове резервування земельних ділянок від 01.10.2011 № 19, від 01.10.2011 № 18, від 25.01.2012 № 2, від 13.06.2012 № 17 та від 01.11.2012 № 35, на підставі яких позивач використовував земельні ділянки, що знаходяться на території колишніх шахт № 15 (Київська) та № 20біс, для переробки породного відвалу.

Також апеляційним судом встановлено, що в подальшому придбану породно-вугільну масу було реалізовано позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Коал Трейдінг» за договором поставки від 01.03.2012 № 01-03/12, що засвідчено залученими до матеріалів справи копіями актів прийому-передачі, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

Наявність фактичних господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Коксотрейдінг» засвідчена й обставинами, установленими рішенням господарського суду Донецької області від 25.10.2011 у справі № 41/139; у цьому рішенні суд встановив, зокрема, перехід права власності на породно-вугільну масу, яка знаходиться на у породних відвалах колишніх шахт № 15 (Київська) та № 20біс, від названого постачальника до позивача за наслідками виконання договору купівлі-продажу від 26.09.2011 № 01.

За таких обставин доводи Інспекції, якими вона мотивує законність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, не можуть слугувати належним спростування реальності господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Коксотрейдінг».

Так, оскільки умови виконання розглядуваних операцій не передбачали ані транспортування породно-вугільної маси від названого постачальника до покупця (позивача у справі), ані залучення інших ресурсів для здійснення даних поставок, то відсутність у контрагента штату працівників та матеріально-технічної бази не доводить неможливість виконання ним цих поставок.

Визнавши зазначені ТОВ «Коксотрейдінг» у податковій звітності мінімальні та нульові значення сплати до бюджету як свідчення його недобросовісності у податкових правовідносинах, Інспекція не врахувала, що сама по собі ця обставинам не є ознакою мінімізації оподаткування. Адже порядок формування бази оподаткування ПДВ не виключає навіть при значних кількісних показниках операцій з реалізації товарів (робіт, послуг) та витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, нарахування до сплати в бюджет незначних сум податку. До того ж, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у податковому праві у будь-якому випадку самі по собі порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни не може бути підставою для відповідальності платника податків - покупця за відсутності доказів узгодженості їх дій.

Відсутність постачальника за юридичною адресою, вказаною в установчих документах, свідчить лише про недотримання цим контрагентом порядку державної реєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводить того, що товар насправді не поставлявся позивачеві.

За таких обставин апеляційний суд з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшов цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією відсутності реальності господарської операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, та правомірно задовольнив даний позов.

Норми права при вирішенні спору застосовані апеляційним судом правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено. У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваної постанови Донецького апеляційного адміністративного суду зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 у справі № 2а/0570/15943/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько