Ухвала суду № 45851153, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/34552/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Вербицької О.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника позивача - Пущенської О.А.,

представника відповідача - Мосунова Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року

у справі № 2а-16036/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 вересня 2012 року № 0007582230 та № 0007572230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2013 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 0007582230 від 21 вересня 2012 року та № 0007572230 від 21 вересня 2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2013 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вторметекспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Негоциант-Агро» за квітень 2012 року, за результатами якої був складений акт № 1315/22-30/30127924 від 07 вересня 2012 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено податок на додану вартість за квітень 2012 року на суму 15137057,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2 декларації з податку на додану вартість) за квітень 2012 року на суму 879282,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з податку на додану вартість) за квітень 2012 року на суму 21523,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «Вторметекспорт» неправомірно включило до складу податкового кредиту квітня 2012 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товарів (робіт, послуг), придбаного у ТОВ «Негоциант-Агро» згідно договору купівлі-продажу № 01-МП від 01 жовтня 2011 року, договору поставки № 2101-С від 01 січня 2012 року, договору надання організації транспортних послуг № 8-тр від 14 лютого 2012 року, договору № 209/04/12 від 01 квітня 2012 року, договору щодо надання послуг з адміністрування парку лізингових автомобілів № 196/02/12 від 01 лютого 2012 року, оскільки в акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 02 серпня 2012 року № 4360/22-5/34598776 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Негоциант-Агро» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-квітень 2012 року» було вказано, що: перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Негоциант-Агро» у періоді січень-квітень 2012 року; встановлено порушення вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Негоциант-Агро» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України; відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців у розумінні статей 22, 185 Податкового кодексу України; по контрагентах-постачальниках ТОВ «Негоциант-Агро» (а саме: ТОВ «Інфостіл 2008» та ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс») також складені акти перевірок, які свідчать про нікчемність правовочинів. Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що ТОВ «Негоциант-Агро» не могло постачати позивачу товари (роботи, послуги) за період, який перевірявся, а виписані ТОВ «Негоциант-Агро» первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

21 вересня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007572230, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Вторметекспорт» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 22705585,50 грн., у тому числі: 15137057,00 грн. - за основним платежем, 7568528,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

21 вересня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007582230, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України зменшила ТОВ «Вторметекспорт» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2012 року на 900805,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту квітня 2012 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаних у ТОВ «Негоциант-Агро» товарів (робіт, послуг), на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що реальність господарських операцій підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також зважаючи на те, що доводи податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та від'ємного значення суми податку на додану вартість ґрунтуються лише на висновках, викладених у акті зустрічної перевірки, які не є обов'язковими для платника податків, а є лише відображенням фактичних дій податкових ревізорів-інспекторів та їх особистої думки, та за відсутності податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань платникові податків висновки акту перевірки не можуть бути належними та допустимими доказами обставин, викладених у цьому акті.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктами «а», «б» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до положень пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Негоциант-Агро» товарів (робіт, послуг) мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними (т.1 арк. справи 40-145). Факт перерахування позивачем на рахунок ТОВ «Негоциант-Агро» грошових коштів у сумі 81710250,00 грн. (у тому числі податку на додану вартість) згідно платіжних доручень, перелік та реквізити яких наведені на 8 аркуші акті перевірки, був підтверджений податковим органом. Також, у акті перевірки було вказано, що станом на 30 квітня 2012 року у позивача обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Негоциант-Агро» у сумі 23812356,56 грн.

Посилання податкового органу на обставини, викладені у акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 02 серпня 2012 року № 4360/22-5/34598776 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Негоциант-Агро» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-квітень 2012 року», були правомірно відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, з огляду на наступне.

В силу положень абзацу 2 пункту 3, пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватись податковим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що за відсутності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки від 02 серпня 2012 року № 4360/22-5/34598776, про визначення ТОВ «Негоциант-Агро» грошових зобов'язань по господарських операціях, здійснених з ТОВ «Вторметекспорт» на підставі відповідних договорів, визначення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС позивачу грошових зобов'язань та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2012 року не може ґрунтуватись лише на даних перевірки ТОВ «Негоциант-Агро», якщо ці дані обґрунтовано заперечуються позивачем та підтверджуються іншими належними та допустимими доказами, зібраними у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно сформував податковий кредит квітня 2012 року та визначив від'ємне значення суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Негоциант-Агро».

При цьому, колегія суддів вказує, що відповідно до положень частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, доказів існування рішення суду про визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Негоциант-Агро», або ж між ТОВ «Негоциант-Агро» та його контрагентами, податковим органом в процесі розгляду справи судам надано не було. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ О.В. Вербицька

______ А.М. Лосєв