Рішення № 45850455, 06.05.2015, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 174/85/15-ц,

п/с 2/174/96/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Ілюшик І.А.

при секретарі Заіка А.В.

за участі позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільногірську Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори ОСОБА_2, треті особи ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання бездіяльності неправомірною, спонукання вчинити нотаріальні дії,-

В С Т А Н О В И В:

30.01.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом в обґрунтування якого посилається на те, що 02.08.2014 року у м. Вільногірську Дніпропетровської області помер її дідусь, ОСОБА_5, який за своє життя уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір № SAMDNWFD0070176849100 від 05.07.2014 року вклад «Стандарт на 12 міс» на суму 10000 грн. та оформив на неї спадкове розпорядження відносно зазначеного вкладу в обємі 100 %. У грудні 2014 року ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини після діда. 20.01.2015 року вона звернулася до державного нотаріуса з питанням коли вона може отримати свідоцтво про право на спадщину. Нотаріус сказала, що таке свідоцтво видати не може, оскільки згідно інформації, яка прийшла на її запит у ПАТ КБ «ПриватБанк» взагалі відсутній такий депозитний рахунок ОСОБА_5 Однак позивач отримала у банку інформацію, що такий вклад існує. Письмову постанову про відмову у вчиненні вказаної вище нотаріальної дії нотаріус видати відмовилась.

Позивач просить суд визнати неправомірною бездіяльність державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 щодо ненадання їй у письмовій формі причин відмови у здійсненні нотаріальної дії у вигляді видачі їй свідоцтва про право на спадщину за спадковим розпорядженням на вклад у ПАТ КБ «ПриватБанк» зробленим спадкодавцем ОСОБА_5 відповідно до договору № SAMDNWFD0070176849100 від 05.07.2014 року вклад «Стандарт на 12 міс». Зобовязати державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 видати їй свідоцтво про право на спадщину за спадковим розпорядженням на вклад у ПАТ КБ «ПриватБанк» зробленим спадкодавцем ОСОБА_5 відповідно до договору № SAMDNWFD0070176849100 від 05.07.2014 року вклад «Стандарт на 12 міс».

Позивач в судове засідання зявилася, позов та його обґрунтування підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити.

Державний нотаріус Вільногірської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 в судове засідання зявилася, позов не визнала, в його задоволенні просила відмовити з тих підстав, що на момент звернення позивача до неї 20.01.2015 року з вимогою про видачу свідоцтва про право на спадщину ще не сплив шестимісячний строк після якого це свідоцтво може бути видано, тому і винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тобто видачі свідоцтва про право на спадщину, у неї на той час не було. Також відповідач пояснила, що за відомостями ПАТ КБ «ПриватБанк» по договору № SAMDNWFD0070176849100 від 05.07.2014 року заповідальне розпорядження відсутнє. Отже, підстав для видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину у неї немає. В подальшому відповідач подала телефонограму про розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не зявився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги ОСОБА_5 за законом.

ОСОБА_4 в судове засідання зявилася, проти задоволення позову не заперечувала.

ОСОБА_3 просив справу розглядати та закінчувати без його участі (а.с. 45).

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 02.08.2014 року помер ОСОБА_5 (а.с. 5). Вказана особа є дідусем позивача.

За життя він уклав договір банківського вкладу «Стандарт на 12 міс» № SAMDNWFD0070176849100 від 05.07.2014 року. З копії договору, наданої за запитом суду вбачається, що ОСОБА_5 дійсно оформив заповідальне розпорядження на

ОСОБА_1 в обємі 100 % (а.с. 6, 29).

Нотаріусом 28.01.2015 року за вих. № 18/02-14 отримана з ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідь на нотаріальний запит від 12.01.2015 року за вих. № 2/02-14 щодо надання інформації про наявність грошових внесків на імя ОСОБА_5, з якої вбачається, що на імя спадкодавця відкрито декілька рахунків у Вільногірському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк», зокрема, договір № SAMDNWFD0070176849100 від 05.07.2014 року заповідальне розпорядження по якому відсутнє (а.с. 21, 22).

Вказана інформація протирічить тексту договору, наданому банком на адресу суду 24.03.2015 року.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно п. 4.9. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 року № 296/5 свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Сторони в судовому засіданні визнали, що ОСОБА_1 у грудні 2014 року подала заяву про прийняття спадщини, тобто у встановлений законом строк, а 20.01.2015 року звернулася до державного нотаріуса з вимогою про видачу свідоцтва про право на спадщину, повтороно звернулася 27.01.2015 року, однак заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину не подавала.

Згідно положень вказаних вище норм, ОСОБА_1 мала звернутися до державного нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину після спливу шестимісячного строку, тобто після 02.02.2015 року, подавши заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину.

За наявності умов, передбачених ст. 49 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-XII, на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 49 Закону № 3425-XII у разі відмови у вчиненні нотаріальної дії виноситься відповідна постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, можна дійти висновку, що вимога позивача про визнання неправомірною бездіяльності державного нотаріуса не підлягає задоволенню, оскільки у нотаріуса на час звернення до неї позивача не виник обовязок письмово або усно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії в звязку з тим, що позивач у передбаченому законом порядку не подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, а за відсутності такої заяви позивача нотаріус не могла вчинити нотаріальну дію, видавши свідоцтво про право на спадщину, або відмовити у вчиненні нотаріальної дії.

Крім того, слід зазначити, що станом на 21.01.2015 року та 27.01.2015 року, коли позивач усно зверталась до відповідача, в звязку з тим, що строк для отримання свідоцтва про право на спадщину ще не розпочався (ст. 1298 ЦК України), тому у нотаріуса не було підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину або у винесенні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав на які позивач посилається в своїй позовній заяві або з інших підстав.

Тому не можна вважати, що державний нотаріус допустила бездіяльність, щодо ненадання позивачу у письмовій формі причин відмови у здійсненні нотаріальної дії у вигляді видачі їй свідоцтва про право на спадщину за спадковим розпорядженням на вклад. Судом встановлено, що звернення позивача не відповідало законодавству, було здійснено поза межами встановленого строку, а тому її вимоги на той час суперечили законодавству України.

Суд вважає, що позивач передчасно заявила при зверненні з позовом до суду 30.01.2015 року вимогу про зобовязання відповідача видати їй свідоцтво про право на спадщину за спадковим розпорядженням на вклад у ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки на той час шестимісячний строк з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті

ОСОБА_5 02.08.2014 року (ч. 1. 2 ст. 1220 ЦК України), ще не сплив і свідоцтво про право на спадщину не могло бути видано, тобто фактично права позивача та охоронювані законом інтереси не були порушені.

На час звернення з позовом до суду у позивача були наявні умови для звернення до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а тому в задоволенні вимоги про зобовязання видати свідоцтво про право на спадщину слід відмовити.

Відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 294, ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори ОСОБА_2, треті особи ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання бездіяльності неправомірною, спонукання вчинити нотаріальні дії відмовити в повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Вільногірського міського суду ОСОБА_6