Рішення № 45845870, 22.06.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р.Справа № 922/2555/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанській В.В.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Мерефа до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива", с. Друге Жовтневе про стягнення 80749,05 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 24.06.15 р.;

відповідача - Галич В.І. довіреність б/н від 04.03.15 р.;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива", в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 80749,05 грн., яка складається з: 62539,20 грн. - заборгованість за договором; 729,91 грн. - 3% річних за прострочення повернення позики; 8652,49 грн. - індекс інфляції; 8827,45 грн. - пеня за договором. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати: судовий збір у розмірі 1827,00 грн., 18,27 комісія за РКО; послуги представника згідно договору про надання юридичних послуг у розмірі 10000,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити. Також надав додаткові письмові пояснення за вх. № 25282, в яких позивач зазначив, що просить стягнути з відповідача 4800,00 грн. на адвокатські послуги, від решти 5200,00 грн. позивач відмовляється. Судом прийняті вказані письмові пояснення позивача.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, про що надав відзив на позовну заяву за вх.№21842, а саме відповідач зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, а саме у позові є посилання на акт приймання - передачі послуг, але за умовами п.4.5. договору є обов'язковими такі документи: заявка, що підписана перевізником; товаро - транспортна накладна з підписом і печатками вантажовідправника, перевізника та вантажоотримувача; податкова накладна перевізника, які позивачем у якості доказів не надані, тому відповідач просив у задоволенні позову відмовити. Також відповідач просив відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, оскільки дот позовної заяви не додано документів, які підтверджують надання юридичних послуг саме адвокатом.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.09.2014 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) було укладено договір №01009/14 ТР про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні (далі по тексту - договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов'язання надати відповідно до даного договору послуги по перевезенню соняшника, кукурудзи, сої автомобільним транспортом Перевізника.

Відповідно до п.1.2. та 3.5. договору, відповідач зобов'язується прийняти надані послуги по перевезенню та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені цим договором, протягом 10 -ти банківських днів з дня підписання акту.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав та надав відповідачу послуги з перевезення товару, про що свідчить акт №2 приймання - передачі наданих послуг по договору від 24 жовтня 2014 р., який був підписаний позивачем та відповідачем. Загальна вартість транспортних послуг наданих позивачем складає 62539,20 грн.

Відповідач послуги отримав, а не оплатив у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 62539,20 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору 18.02.15 р. направив на адресу відповідача претензію (щодо стягнення заборгованості за договором надання послуг по перевезенню вантажів), в якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 62539,20 грн., але відповідач не відреагував та суму боргу позивачу не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена, доказів сплати заборгованості відповідачем не надано. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 62539,20 грн.

Також позивач просить суд стягнути на його користь: 729,91 грн. - 3% річних; 8652,49 грн. - індекс інфляції; 8827,45 грн. - пеня за договором.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.1.6. договору, винна сторона зобов'язана перерахувати на рахунок іншої сторони штрафні санкції протягом 3-х банківських днів з моменту отримання письмової претензії.

Відповідно до п.6.1.5. договору, всі платежі, неустойка, штраф, пеня, штрафні санкції сплачуються у національній валюті України та нараховуються з моменту невиконання або неналежного виконання стороною зобов'язань за договором, що фіксується згідно з датою вручення рекомендованого листа з письмовою претензією, до моменту його належного виконання або припинення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені, 3% річних та інфляційних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 4800,00 гривень витрат на послуги адвоката суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом оправи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтверджені відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надано договір про надання правової допомоги від 02 лютого 2015 року №02/02-15. Даний договір було укладено між Феленко Сергієм Олександровичем (адвокат згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1077) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Згідно п. 1.1. договору №02/02-15 від 02.02.15 р., адвокат зобов'язується за дорученням клієнта надавати правову допомогу по наданню правових консультацій, складанню процесуальних документів, підготовці документів для звернення до суду та по наданню інших видів правової допомоги щодо стягнення з ТОВ "Агросет", ПСП "Нива", ТОВ "Рассвет", ТОВ "Агрейн Транс", ТОВ "Агрейн трейдінг" і ТОВ "Агропрайм Холдінг" на користь клієнта заборгованостей за договорами по перевезенню вантажів, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором.

Таким чином між адвокатом та позивачем був укладений договір про надання правової допомоги по стягненню заборгованості з 6-ти підприємств.

Доказом витрат на послуги адвоката позивачем надано платіжне доручення на суму №503 від 10.06.15 р. на суму 4800,00 грн.

У поданому платіжному документі є посилання на договір про надання адвокатських послуг від 02.02.15 р., але не вказано за правову допомогу по якій саме з 6-ти організацій сплачені грошові кошти у розмірі 4800,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та те, що платіжне доручення №503 від 10.06.15 р. на суму 4800,00 грн. не підтверджує сплату адвокатських послуг позивачем по цій справі, суд приходить до висновку, що витрати на послуги адвоката позивачем не доведено, а тому, відмовляє в їх стягненні з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення як судові витрати 18,27 гривень комісії за розрахунково-касове обслуговування.

У відповідності до абзацу 2 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року, до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

З урахуванням викладеного, суд не розцінює вказані витрати як інші судові та вважає за необхідне відмовити позивачу в стягненні з відповідача на користь позивача 18,27 грн. комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1827,00 грн. покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" (62510, Харківська область, Вовчанський район, с. Жовтневе Друге, р/р №26004301751301 в АБ "Південний" в м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00707550, ІПН 007075520087 свідоцтво ПДВ №200080462) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 80749,05 грн., яка складається з: 62539,20 грн. - заборгованість за договором; 729,91 грн. - 3% річних за прострочення повернення позики; 8652,49 грн. - індекс інфляції; 8827,45 грн. - пеня за договором та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 18,27 комісія за РКО та витрат на адвокатські послуги у розмірі 4800,00 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 26.06.2015 р.

Суддя Ю.В. Светлічний