Рішення № 45845555, 22.06.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2015 р.Справа № 916/1617/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

При секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Донченко Н.С. (довіреність від 25.02.2015р.);

Від відповідача: Іванова І.О. (довіреність від 31.12.2014р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до відповідача Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про стягнення 23 554,65 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 17.04.2015р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось з до суду з позовом до Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про стягнення 11 414, 38 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.04.2015р. порушено провадження по справі № 916/1617/15-г з призначенням до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 25.05.2015р. представником відповідача було надано заперечення на позов, відповідно до яких, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 08.06.2015 р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи та клопотання про продовження строку вирішення спору по справі на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.2015р. було продовжено строк вирішення спору по справі № 916/1617/15-г на 15 днів до „02" липня 2015 року.

19.06.2015р. до канцелярії господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі з підтверджуючими документами, відповідно до яких, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

22.06.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01.04.2014р. між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (надалі - балансоутримувач) та Одеською регіональною службою державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (надалі - користувач) було укладено договір про відшкодування витрат за надані послуги №38-П-ЮЖФ-14 (надалі - договір).

Також між сторонами були укладені додаткові угоди до договору від 01.04.2014р. про відшкодування витрат за комунальні послуги №38-П-ЮЖФ-14, а саме: додаткова угода №1 від 01.11.2014р., якою було змінено реквізити сторін; додаткова угода №2 від 21.11.2014р. якою внесено зміни до назви договору та термінів у договорі; Додатковою угодою №3 від17.12.2014р. якою внесено зміни до п.3.1. договору.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що балансоутримувач, згідно з Договорами оренди нерухомого майна, які були укладені між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та користувачем, забезпечує комунальними послугами (електроенергією, водою, теплом і відведенням стоків) споживача, в орендованих приміщеннях, а споживач забезпечує раціональне використання електроенергії, тепла, води і скидання стоків, що не мають агресивних компонентів.

Відповідно до п.3.1. Договору, загальна сума договору становить 29 050,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 4 841,66 грн. (орієнтована сума) з них:

- за послуги електропостачання 16 950,00 грн.

- за послуги водопостачання та водовідведення - 5 500,00 грн.

- за послуги теплопостачання - 6 600,00 грн.

Користувач відшкодовує витрати за комунальні послуги згідно з виставленими балансоутримувачем рахунками. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 днів (тривалість періоду оплати має не перевищувати 5 банківських днів для суб'єктів господарювання, які здійснюють плату самостійно і 10 днів - для суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію) (п.3.3. Договору).

Згідно п. 5.2. Договору, при несвоєчасному внесені плати, користувач сплачує балансоутримувачу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

За приписами п. 7.1. Договору, цей договір набирає чинності 01.04.2014р. і діє до 31.12.2014р., але в будь якому випадку не раніше повного виконання сторонами свої зобов'язань, та автоматично пролонгується на кожен наступний рік.

Позивачем, були виконані передбачені договором обов'язки з надання комунальних послуг відповідачу, у зв'язку із чим, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на загальну суму 10 247,82 грн., а саме:

- № 08/СЕ від 31.01.2015 на суму 1 956,92 грн.;

- № 14/СЕ від 31.01.2015 на суму 2 516,96 грн.;

- № 21/СЕ від 31.01.2015 на суму 590,03 грн.;

- № 26/СЕ від 28.02.2015 на суму 1 956,92 грн.;

- № 32/СЕ від 28.02.2015 на суму 2 576,96 грн.;

- № 37/СЕ від 28.02.2015 на суму 590,03 грн.

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач вищезазначені рахунки не оплатив.

Позивачем були направлені листи на адресу відповідача із виставленими рахунками та актами приймання-передачі виконаних послуг, а саме: Листом від 06.02.2015 №615/111-15 направлені рахунки від 31.01.2015 № 08/СЕ, № 14/СЕ, № 21/СЕ та акти приймання-передачі виконаних послуг за січень 2015, які отримані Відповідачем 12.02.2015. що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення; Листом від 05.03.2015р. №1085/111-15 направлені рахунки від 28.02.2015р. № 26/СЕ, № 32/СЕ, № 37/СЕ та акти приймання-передачі виконаних послуг за лютий 2015, які отримані Відповідачем 13.03.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

З наведених підстав, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення 10 247,82 грн. основного боргу, 553,38 грн. інфляційних витрат, 29,90 грн. - 3%річних та 583,28 грн. - пені.

В судовому засіданні 25.05.2015р. представником відповідача було надано заперечення на позов, відповідно до яких, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з тих підстав, що 24.09.2014 р. позивачем були обстежені приміщення, які зайняті структурним підрозділом відповідача, а саме: нежитлове приміщенні 3-го поверху адміністративно-побутової будівлі 601 корпусу, каб.№ 55-56, загальною площею 35,6 кв.м. та складений акт про необхідність передбачення поточного ремонту на підставі дефектного акту. В зв'язку із нагальною необхідністю у проведенні зазначених ремонтних робіт, позивачем було запропоновано відповідачу, в строк до 15.10.2014 р. перевести офісне обладнання та офісні меблі структурного підрозділу - ПДВСКН №30, які перебувають в нежитловому приміщенні 3-го поверху адміністративно-побутової будівлі 601 корпусу, каб, №55-56, загальною площею 35,6 кв.м. до нежитлового приміщення на 4-му поверсі адміністративно-побутової будівлі 601 корпусу (інв. № 1104), каб. № 74, загальною площею 16,2 кв.м. За результатом розгляду зазначеного листа позивача №5299/01/121-14 від 07.10.2014р. відповідач листом вих.№1099 від 13.10.2014 р., повідомив позивача, про те що Одеська регіональна служба не заперечує проти тимчасового переміщення (до закінчення поточних ремонтних робіт) структурного підрозділу відповідача ПДВСКН №30, який перебуває в нежитловому приміщенні 3-го поверху адміністративно-побутової будівлі 601 корпусу, каб. № 55-56, загальною площею 35,6 кв.м. до нежитлового приміщення на 4-му поверсі адміністративно-побутової будівлі 601 корпусу (інв. № 1104) каб. № 74 загальною площею 16,2 кв.м у разі обладнання адміністрацією МП "Южний" нежитлового приміщення на 4-му поверсі адміністративно-побутової будівлі корпусу 601 (інв. № 1104) каб. № 74 телефонною та комп'ютерною мережею. При цьому, відповідач наполягав на визначені строків проведення поточних ремонтних робіт у нежитловому приміщенні 3-го поверху адміністративно-побутової будівлі 601 корпусу, каб. № 55-56, загальною площею 35,6 кв.м. Листом №5633/01/102-14 від 21.10.2014р. позивач повідомив відповідача що проведення вищезазначеного ремонту заплановано фінансовим планом адміністрації на 2014 рік і, таким чином, проведення його у 2015 році, а вірогідно і у 2016 році може бути неможливим. Враховуючи твердження позивача про закінчення ремонтних робіт в орендованому відповідачем нежитловому приміщенні 3-го поверху адміністративно-побутової будівлі 601 корпусу, каб. №55-56, загальною площею 35,6 кв.м. в 2014 році, відповідач здійснив переміщення свого структурного підрозділу ПДВСКН №30 до нежитлового приміщення на 4-му поверсі адміністративно-побутової будівлі 601 корпусу (інв. № 1104) каб. № 74 загальною площею 16,2 кв.м, про що повідомив позивача листом №1179 від 07.11.2014р. 23.02.2015р. відповідач отримав лист №817/01/102-15 від 18.02.2015р., яким позивач повідомив про намір провести ремонт орендованого відповідачем нежитлового приміщення 3-го поверху адміністративно-побутової будівлі 601 корпусу, каб. №55-56, загальною площею 35,6 кв.м., в 2015 році, зазначив, що визначити терміни виконання ремонтних робіт позивач матиме змогу лише після проведення відповідної процедури, передбаченої Законом України "Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014р. та укладення договору, яким будуть установлені строки виконання будівельних робіт.

Таким чином, як зазначає відповідач у запереченні на позов з початку листопада 2014р. та до сьогодні структурний підрозділ відповідача - знаходиться у нежитловому приміщенні на 4-му поверсі адміністративно-побутової будівлі 601 корпусу (інв. № 1104) каб. № 74 загальною площею 16,2 кв.м.

Також, листом №604 від 16.04.2015р. відповідач знов звернувся до позивача з вимогою щодо проведення розрахунків за Договором №38-П-ЮЖФ-14 від 01.04.2014р. про відшкодування витрат за комунальні послуги пропорційно фактично займаній площі, тобто із розрахунку за 16,2 кв.м. та перерахування суми відшкодування за комунальні послуги за 2015 р. за Договором №38-П-ЮЖФ-14 від 01.04.2014р. про відшкодування витрат за комунальні послуги. Однак як зазначає відповідач, зазначений лист залишений позивачем без відповіді та задоволення.

Не зважаючи на виникнення даного спору з відповідачем, під час розгляду даної справи позивач продовжував надавати послуги відповідачу передбачені договором, у зв'язку із чим відповідачу були направлені листи із виставленими рахунками та актами приймання-передачі виконаних послуг, а саме: Листом від 06.04.2015 № 1737/111-15 Відповідачу направлені рахунки від 31.03.2015 № 44/СЕ на суму 2 054,83 грн., № 52/СЕ на суму 2 576,97грн., № 57/СЕ на суму 590,02 грн., та акти приймання-передачі виконаних послуг за березень 2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Даний :;:ет отриманий 21.04.2015; Листом від 05.05.2015 № 2350/111-15 Відповідачу направлені рахунки від ІЮ.04.2015 № 64/СЕ на суму 1353,64 грн., № 65/СЕ на суму 721,79 грн, № 72/СЕ на суму 849,23 грн, № 73/СЕ на суму 573,34 грн, № 78/СЕ на суму 341,58 грн, № 79/СЕ на суму 248,42 грн, та акти приймання-передачі виконаних послуг за квітень 2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Даний лист отриманий 12.05.2015р.

Однак, відповідач знову в передбачений строк не виконав свого обов'язку щодо оплати рахунків, які виставлені у відповідності до умов договору.

З наведених підстав, позивач звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача 19 557,64 грн. основного боргу, 2 065,54грн. - інфляційних витрат, 93,00 грн. - 3% річних та 1 838,47 грн. - пені.

В судовому засіданні 10.06.2015р. представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

19.06.2015р. до канцелярії господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі з підтверджуючими документами, відповідно до яких, відповідач, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, з тих же підстав, що викладені у запереченні на позовну заяву.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правові відносини сторін виникли на підставі укладеного між ними договору про відшкодування витрат за надані послуги №38-П-ЮЖФ-14 від 01.04.2014р. та додаткових угод до нього.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов договору позивачем були надані послуги відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями рахунків від 31.01.2015 № 08/СЕ, № 14/СЕ, № 21/СЕ, актів приймання-передачі виконаних послуг за січень 2015р., рахунків від 28.02.2015р. № 26/СЕ, № 32/СЕ, № 37/СЕ, акті приймання-передачі виконаних послуг за лютий 2015р., рахунків від 31.03.2015 № 44/СЕ на суму 2 054,83 грн., № 52/СЕ на суму 2 576,97 грн., № 57/СЕ на суму 590,02 грн., актів приймання-передачі виконаних послуг за березень 2015р., рахунків від 30.04.2015 № 64/СЕ на суму 1353,64 грн., № 65/СЕ на суму 721,79 грн., № 72/СЕ на суму 849,23 грн., № 73/СЕ на суму 573,34 грн., № 78/СЕ на суму 341,58 грн., № 79/СЕ на суму 248,42 грн., та актів приймання-передачі виконаних послуг за квітень 2015р.

Виставлені рахунки та акти приймання-передачі виконаних послуг були надіслані відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими копією Листа від 06.02.2015 №615/111-15 який, був отриманий відповідачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомленням про вручення поштового відправлення, копією Листа від 05.03.2015р. №1085/111-15, який був отриманий відповідачем 13.03.2015р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомленням про вручення поштового відправлення, копією Листа від 06.04.2015 №1737/111-15, який був отриманий відповідачем 21.04.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та копією Листа від 05.05.2015 №2350/111-15, який був отриманий 12.05.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач свої обов'язки щодо оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку із чим за ним утворився борг у розмірі 19 557,64 грн.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача, викладені у запереченні на позов, щодо того, що ним фактично за ввесь період нарахування вказаної заборгованості займалось інше приміщення відповідача, що є значно меншим за орендоване ним приміщення, оскільки відповідачем не надано документів, які б підтверджували вказані у відзиві обставини (акт-приймання передавання приміщення, тощо.).

Перевіривши надай позивачем розрахунок суми заборгованості, дослідивши докази у їх сукупності суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих за договором послуг 2 065,54грн. - інфляційних витрат, 93,00 грн. - 3% річних та 1 838,47 грн. - пені.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право на неустойку, як зазначено у ст. 550 Цивільного кодексу України, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок пені, інфляційних витрат та 3% річних, наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до відповідача Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про стягнення 23 554,65 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (65009, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 7, п/р 35218001002926 в ГУДКСУ в Одеській обл., МФО 828011; код ЄДРПОУ 00485993) на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України", в особі Южненської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11, р/р 26003010284605 у ПАТ „БАНК ВОСТОК", м. Дніпропетровськ, МФО 307123, код ЄДРПОУ 38728549): 19 557 /дев'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім/ грн. 64 коп. - основного боргу, 2 065 /дві тисячі шістдесят п'ять/ грн. 54 коп. - інфляційних витрат, 93 /дев'яносто три/ грн. 00 коп. - 3% річних, 1 838 / одна тисяча вісімсот тридцять вісім/ грн. 47 коп. - пені. та 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної cкарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 26 червня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев