Рішення № 45845535, 22.06.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2015 р.Справа № 916/1700/15

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Отраднов В.Л. (довіреність №224 від 26.05.2014р.);

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського виробничого об'єднання „Електрик" Українського товариства глухих до відповідача Комунального підприємства „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 22.04.2015р. Одеське виробниче об'єднання „Електрик" Українського товариства глухих звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Комунального підприємства „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що між Одеським виробничим об'єднанням „Електрик" Українського товариства глухих та Комунальним підприємством „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" у серпні 2010 року був підписаний Договір №67/10-юр про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою. Відповідач зобов'язався виготовити з дотриманням вимог законодавства технічну документацію із землеустрою, щодо складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 4, а позивач прийняти та оплатити виконані роботи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.04.2015р. було порушено провадження у справі №916/1700/15 із призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 03.06.2015р. представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог.

05.06.2015р. господарським судом Одеської області судом було надіслати керівнику Комунального підприємства „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" окрему ухвалу, відповідно до якої, керівнику Комунального підприємства „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" було доручено провести заходи у відношенні посадових осіб Комунального підприємства „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" щодо дотримання останніми вимог чинного Господарського процесуального кодексу України, про результати розгляду окремої ухвали зобов'язано повідомити господарський суд Одеської області в строк до 19.06.2015р. та зобов'язано представника Комунального підприємства „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" з'явитись в судове засідання, яке відбудеться „22" червня 2015 р. о 11 год. 15 хв.

Ухвалами суду від 27.04.2015р., від 20.05.2015р. та від 03.06.2015р. явку представників сторін було визнано обов'язковою, крім того Комунальне підприємство „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" було зобов'язано надати відзив на позовну заяву, в порядку ст. 59 ГПК України (копію відзиву направити позивачу, докази направлення відзиву надати до суду), а також докази в обґрунтування своєї позиції; матеріали переписки-листування сторін щодо предмету спору (з доказами надіслання іншій стороні/отримання нею такої кореспонденції).

В судові засідання 27.04.2015р., 20.05.2015р. та 03.06.2015р. представник Комунального підприємства „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" не з'явився, витребуваних судом документів не надав, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (вх. ГСОО №20701/15 від 15.05.2015р., вх. ГСОО №23145/15 від 28.05.2015р. та вх. ГСОО №26048/15 від 17.06.2015р).

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача зазначеною в позовній заяві та були отримані відповідачем, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

22.06.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

В серпні 2010 року між Одеським виробничим об'єднанням „Електрик" Українського товариства глухих (надалі - замовник) та Комунальним підприємством „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" (надалі - виконавець) було укладено договір про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою №67/10-юр (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого, виконавець зобов'язався виготовити з дотриманням вимог законодавства технічну документацію із землеустрою, щодо складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 4 (надалі - технічна документація), а позивач прийняти та оплатити виконані роботи.

01.12.2014р. державним кадастровим реєстратором Управління держземагенства у м.Одесі було прийнято рішення №РВ-5100105202014 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з підстав невідповідності поаних документів вимогам установленим законодавством та невідповідності електронного документа установленим вимогам.

З наведених підстав позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Комунального підприємства „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" про усунення недоліків технічної документації земельної ділянки по вул. Ленінградське шоссе, 4, м. Одеса, а саме: - усунути невідповідність площ угідь в кадастровому плані, графічним матеріалам документації, яка затверджена рішенням Одеської міської Ради від 22.01.2010р. №5517-V; - усунути невідповідність площ угідь на кресленні кадастрового плану електронному документу; - усунути невідповідність електронного документу установленим вимогам, а саме: перетин ділянки 5110137600;98;022;0009 площа співпадає на 100% (повне спів падання), неправильно заповнені і не заповнені відомості про суб'єкт права, площ угідь, суміжників; - зобов'язати відповідача провести додаткові геодезичні роботи за свій рахунок для усунення недоліків технічної документації ділянки по вул Ленінградське шосе, 4, м. Одеса.

Представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, просить суд зобов'язати усунути недоліки в технологічній документації земельної ділянки по вул Ленінградське шосе, 4, м.Одеса., а саме: 1. Зобов'язати усунути невідповідність площ угідь в кадастровому плані, графічним матеріалам документації, яка затверджена рішенням Одеської міської Ради від 22.01.2010р. №5517-V; 2. Зобов'язати усунути невідповідність площ угідь на кресленні кадастрового плану електронному документу; 3. Зобов'язати усунути невідповідність електронного документу установленим вимогам, а саме: перетин ділянки 5110137600;98;022;0009 площа співпадає на 100% (повне спів падання), неправильно заповнені і не заповнені відомості про суб'єкт права, площ угідь, суміжників та зобов'язати відповідача провести додаткові геодезичні роботи за свій рахунок для усунення недоліків технічної документації ділянки по вул Ленінградське шосе, 4, м.Одеса.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів а саме:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Частина 2 статті 218 ЦК України регулює питання визнання судом дійсним правочину, при вчинені якого не додержано вимоги щодо письмової форми.

Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За формою та способом волевиявлення, відповідно до п. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, яким обмінялися сторони. Право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України (далі -ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Згідно з пунктом 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд звертає увагу, що способи захисту порушених прав суб'єкта господарювання визначені статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК. Переліки способів захисту прав, що місять ці статті, не передбачають такого способу захисту права як визнання договору укладеним, також не передбачено такого способу захисту іншими актами законодавства.

Враховуючи зміст ч.2 п.1 ст. 11 ЦК, якою встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, суд вважає, що вимога про зобов'язання вчинити певні дії посилаючись на ст.891 ЦК України, а не на зобов'язання виконати умови договору є невірно обраним позивачем способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Враховуючи вищезазначене, з підстав викладених у позові, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку, що у діяльності підприємства відповідача існують недоліки, зокрема, неналежне ставлення його посадових осіб до своїх обов'язків, відсутністю належної правової оцінки спірним правовідносинам, нездійснення належного контролю за виконанням своїх зобов'язань, бракує організація претензійно-позовної роботи на підприємстві, мають місце факти ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону, а саме, не з'явлення до судового засідання, не надання письмового відзиву на позов, доказів виконання своїх зобов'язань за Договором, що розглядається судом як затягування судового процесу.

Із врахуванням даних обставин, 05.06.2015р. господарським судом Одеської області було надіслано керівнику Комунального підприємства „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" окрему ухвалу, відповідно до якої, керівнику Комунального підприємства „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" було доручено провести заходи у відношенні посадових осіб Комунального підприємства „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" щодо дотримання останніми вимог чинного Господарського процесуального кодексу України, про результати розгляду окремої ухвали зобов'язано повідомити господарський суд Одеської області в строк до 19.06.2015р. та зобов'язано представника Комунального підприємства „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" з'явитись в судове засідання, яке відбудеться „22" червня 2015 р. о 11 год. 15 хв.

Однак в порушення вимог чинного законодавства, керівником Комунального підприємства „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" відповіді суду про результати розгляду вищезазначеної окремої ухвали надано не було, в судові засідання представники відповідача не зявлялись, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, витребуваних судом документів не надали.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в доход державного бюджету України штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює сумі 850 грн., передбачений п.5 ст. 83 ГПК України за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону.

Відповідно до ст.44-49 витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Одеського виробничого об'єднання „Електрик" Українського товариства глухих до відповідача Комунального підприємства „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" про зобов'язання усунути недоліки в технологічній документації земельної ділянки по вул Ленінградське шосе, 4, м.Одеса., а саме: зобов'язати усунути невідповідність площ угідь в кадастровому плані, графічним матеріалам документації, яка затверджена рішенням Одеської міської Ради від 22.01.2010р. №5517-V; зобов'язати усунути невідповідність площ угідь на кресленні кадастрового плану електронному документу; зобов'язати усунути невідповідність електронного документу установленим вимогам, а саме: перетин ділянки 5110137600;98;022;0009 площа співпадає на 100% (повне спів падання), неправильно заповнені і не заповнені відомості про суб'єкт права, площ угідь, суміжників та зобов'язати відповідача провести додаткові геодезичні роботи за свій рахунок для усунення недоліків технічної документації ділянки по вул Ленінградське шосе, 4, м.Одеса - відмовити.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" (61000, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 81, код ЄДРПОУ 30587524) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач УК у м. Одесі код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації: 22030001) штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 /вісімсот п'ятдесят/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 26 червня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев