Постанова № 45844577, 25.06.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року Справа № 910/535/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справісуддівГольцової Л.А. Кочерової Н.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк"на рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 23.02.2015 Київського апеляційного господарського суду 21.04.2015у справі господарського суду№ 910/535/15-г міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність"доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк"простягнення 1 443 105,74 грн.за участю представників:

від позивача - не з'явилися

від відповідача - Жихарева О.В.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі № 910/535/15-г (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 (судді: Яковлєв М.Л., Авдеєв П.В., Куксов В.В.), задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність" (позивач), присуджено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк" (відповідач) на користь позивача 1 443 105,74 грн. - основного боргу та 28 862,12 грн. - судового збору за подання позовної заяви.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 11.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Співдружність" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк" (банк) укладено договір на послуги з інкасації коштів № 05/201, згідно з яким банк у відповідності та на умовах, визначених договором, власними силами і засобами в узгодженні дні та години надає послуги з інкасації коштів клієнту за адресами визначеними в договорі.

Відповідно до пункту 1.5. договору обов'язки, права, відповідальність сторін, порядок інкасації коштів, форс-мажор, встановлюється Загальними умовами надання банківських послуг № 106/1 від 25.03.2011.

У пункті 1.2 Загальних умов, умови застосовуються у разі надання банком будь-яких банківських послуг клієнтам, в тому числі і з інкасаційного обслуговування. Загальні умови надання послуг з інкасації коштів викладені в додатку № 3 до Загальних умов надання банківських послуг.

Згідно з пунктами 1.4, 1.5 додатку № 3, доставка і здавання сумок з готівкою до каси банку, здійснюється інкасаторами в цей же день, а доставлені в касу проінкасовані кошти, перераховуються і зараховуються на рахунок клієнта, визначений в договорі на послуги з інкасації в терміни; - в день інкасації, якщо сумки з коштами доставлені в банк до 13 години наступного операційного дня за днем інкасації, якщо сумки доставлені в - банк після 13 години.

Пунктом 3.10 додатку № 3 передбачено, що зарахування про інкасованих коштів на поточний рахунок клієнта здійснюється у фактичній сумі встановленій після перерахунку (при недостачі коштів зараховується сума за винятком недостачі, при надлишку - сума надлишку зараховується разом із основною сумою.

У пункті 5.1 вказаного додатку встановлено, що у разі втрати інкасатором банку сумок з коштами, або втрати коштів чи їх недостачі через порушення цілісності сумок або іншої упаковки, банк несе відповідальність у відповідності з чинним законодавством України в сумах, що дорівнюють втраті або нестачі коштів.

Як встановлено судами проінкасовані відповідачем 18.07.2014 (п'ятниця) кошти в сумі 55 553,66 грн., відповідно до супровідної відомості до сумки з готівкою № 201/12, 19.07.2014 (субота) кошти в сумі 301 079,5 грн., відповідно до супровідної відомості до сумки з готівкою № 201/01 кошти в сумі 107 551,45 грн. (супровідна відомість № 201/07), кошти в сумі 344 106,98 грн. (супровідна відомість № 201/08), кошти в сумі 102 258,76 грн. (супровідна відомість № 201/09), кошти в сумі 103 706,19 грн. (супровідна відомість № 201/11), кошти в сумі 428 849,2 грн. (супровідна відомість № 201\13), на загальну суму 1 443 105,74 грн., які на рахунок позивача зараховані не були.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність" звернулось до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк" 1 443 105,74 грн.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, задоволено позовні вимоги позивача з огляду на наступне.

В силу положень статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статей 526, 629 вказаного кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Звільнення від відповідальності у зв'язку з настанням форс мажорних обставин регламентовано розділом 10 Загальних умов надання банківських послуг юридичним особам та фізичним особам-підприємців.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що зазначені Загальні умови розповсюджуються на господарські правовідносини, що виникають з договору на послуги з інкасації коштів № 05\201 від 11.07.2014.

Згідно з пунктами 10.1 - 10.3 Загальних умов, сторона звільняється від відповідальності за невиконання положень Загальних Умов та/або відповідного договору послуг, якщо сторона доведе, що це невиконання сталося внаслідок надзвичайної або невідворотної за певних умов події (непереборної сили). До таких подій, зокрема відноситься війна, вторгнення, бунт, повстання, громадське заворушення, терористичний акт, пожежа, повінь, землетрус, введення заборон або обмежень на купівлю (продаж, обмін) та/або переказ грошових коштів, зміни законодавства, дії органів державної влади або управління, включаючи НБУ, які обмежують або унеможливлюють виконання зобов'язань за договором послуг, або інша подібна подія поза контролем сторони. Сторона, яка посилається на обставини непереборної сили як підставу звільнення від відповідальності, повинна вжити всіх можливих заходів для уникнення такої обставини та/або уникнення її впливу на виконання стороною положень Загальних умов та/або відповідного договору послуг. Якщо сторона затримує виконання або не виконує положень Загальних Умов та/або договору послуг внаслідок обставин непереборної сили, то вона повинна надати іншій стороні, протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту настання такої обставини, письмове повідомлення про таку затримку або невиконання, разом із викладом фактів, якими підтверджується існування такої обставини непереборної сили. Сторона, яка затримує виконання або не виконує положення Загальних Умов та/або договору послуг внаслідок обставини непереборної сили, має вживати всіх можливих заходів для зменшення негативного впливу такої обставини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 21.07.2014 діяльність Горлівського відділення ПАТ "Пормінвестбанк" зупинено у зв'язку з розпорядженням в.о. Голови Правління відповідача Юткіна В.М. № 395-р від 21.07.2014. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, копія якого надана відповідачем, захоплення приміщення Горлівського відділення банку відбулося 28.07.2014.

Пунктом 3 розділу 1 Інструкції з організації інкасації грошових коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженою постановою правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45, передбачено, що визначення заходів охорони, створення належних умов для забезпечення захисту життя і здоров'я працівників підрозділів інкасації, схоронності валютних цінностей під час їх перевезення та інкасації, а також забезпечення виконання вимог цієї Інструкції покладається на керівника банківської установи, який несе за це відповідальність у порядку, установленому законодавством.

Згідно пункту 2 розділу 1 Інструкції з організації інкасації грошових коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні відповідальність за схоронність довірених банківською установою та її клієнтами валютних цінностей і коштів, що перевозяться та інкасуються підрозділом інкасації коштів та перевезення валютних цінностей згідно з укладеним договором і законодавством несе банківська установа, якій належить цей підрозділ.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідач не міг не усвідомлювати всі ризики при вчиненні операцій щодо інкасації коштів на території проведення антитерористичної операції та мав передбачити всі можливі негативні події, які можуть статися під час даних операцій, а тому мав можливість вжити заходів для їх попередження.

Враховуючи викладене, суди дійшли правомірного висновку, що відповідач не довів вжиття ним всіх залежних від нього заходів для належного виконання договору, тому не довів відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позов про стягнення з відповідача 1 443 105,74 грн. боргу.

Посилання відповідача на недоведеність розміру грошових коштів, вкладених у сумки не приймаються колегією суддів Вищого господарського суду України до уваги, оскільки відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не доведено іншого розміру грошових коштів.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі № 910/535/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя В. Саранюк

Судді Л. Гольцова

Н. Кочерова