Ухвала суду № 45838011, 22.06.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14498/15-ц

Провадження № 4-с/761/152/2015

У Х В А Л А

Іменем України

22 червня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Гладкий Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві Гречух Олега Ярославовича, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із зазначеною скаргою, в якій просив суд: визнати дії головного Державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві Гречух О.Я. щодо відкриття виконавчого провадження та накладання арешту на все його майно незаконними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Столиця» суми боргу в розмірі 102076,98грн.; скасувати постанову від 30.07.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і постанову від 30.07.2014року про розшук майна боржника, а також постанову від 20.05.2015року про виправлення помилок щодо суми стягнення в постанові про відкриття виконавчого провадження, в постанові про стягнення виконавчого збору та в постанові про розшук майна, а також просив зобов'язати головного державного виконавця відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Гречух О.Я. віддати скаржнику вилучений у нього автомобіль на відповідальне зберігання.

Свої вимоги скаржник обґрунтовував тим, що вказана постанова про відкриття виконавчого провадження йому направлена не була всупереч вимогам ст.ст.19, 25, 31 Закону України «Про виконавче провадження» в частині дотримання порядку відкриття провадження в сумі боргу, тобто замість суми боргу в розмірі - 39 436 грн., провадження було відкрито в розмірі неіснуючого боргу в сумі - 102 076,98 грн., не направивши її копію скаржнику та не надавши строк для добровільного виконання вказаної постанови. За звернення скаржника державним виконавцем було виправлено вказану помилку щодо розміру боргу лише 20.05.2015 року. Крім того, в порушення вимог ст.57 вказаного Закону на автомобіль ОСОБА_1 було накладено арешту та оголошено його в розшук, затримано та вилучено без урахуванням розміру боргу, тобто поза межами вказаної суми - 39 436,95 грн., оскільки вартість вказаного автомобіля значно перевищує суму боргу. Про існування оскаржуваних постанов заявник дізнався лише 20.05.2015 року, тому звернувся до суду в межах встановлених строків. З викладених підстав оскаржувані постанови державного виконавця винесені з порушення вказаних норм закону, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засідання заявник ОСОБА_1 підтримав доводи своєї скарги та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

Суб'єкт оскарження, державний виконавець головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві Гречух О.Я. в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаної скарги, зазначивши, що при відкриття провадження та винесені інших документів та вчиненні дій державний виконавець діяв у відповідності до законодавства. Крім того, державний виконавець надав копію виконавчого провадження та зазначив, що вимогами законодавства передбачено, що якщо вартість вилученого майна перевищує суму боргу, то після його реалізації різниця буде повернута.

Дослідивши подані документи та оглянувши копії матеріалів виконавчого провадження №39368344, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Так, судом встановлено, що на виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 11.12.2012 року у справі №2-12785/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Столиця» заборгованості за кредитом в розмірі - 100 996,98 грн. та судового збору в розмірі 1110 грн. судом 25.04.2013 року було видано виконавчий лист.

Вказаний виконавчий лист ПАТ «Банк «Столиця» із заявою про відкриття виконавчого провадження 14.08.2013 року було направлено відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві із довідкою про розмір заборгованості ОСОБА_1 в розмірі - 38 326,95 грн.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.19 Закону України «про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві Сабадаш Л.І. від 16.08.2013 року за вказаним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження №39368344 в розмірі суми боргу - 102 076,98 грн., але постановою державного виконавця від 20.05.2015 року було виправлено помилку в частині зазначення суми боргу на 39 436,95 грн.

Відповідно до ч.5 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові, а за умовами частини шостої цієї статті - постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Вимогами статті 31 вказаного Закону передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За вимогами п.2,4 вказаної постанови про відкриття провадження зазначено про надання боржнику строку для оплати заборгованості на рахунок стягувача та про направлення копії постанови сторонам виконавчого провадження, а згідно супровідного листа від 16.08.2013 року вказану постанову було направлено на адресу стягувача та боржника.

Крім того, в матеріалах виконавчого провадження наявні супровідні листи про направлення на адресу боржника і інших процесуальних документів та листів державного виконавця.

Також, в п.6 постанови про відкриття провадження зазначено про те, що сторони виконавчого провадження мають також право ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження шляхом доступу до них в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень в мережі Інтернет.

Судом враховано, що боржник ОСОБА_1, укладаючи 21.12.2012 року протокол домовленості із ПАТ «Банк «Столиця» та повернувши з цього часу по 01.08.2013 року лише частину боргу, не міг не знати про те, що за примусовим стягненням залишку заборгованості банк буде вимушений звернутись до виконавчої служби з метою виконання судового рішення в повному обсязі.

За викладених обставин, суд не вважає такими, що заслуговують на увагу посилання скаржника на порушення державним виконавцем вимог ст.ст.19,25,31 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак відсутні підстави для визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки вона винесена у відповідності до вимог закону та у спосіб і у межах наданих державному виконавцю повноважень.

Крім того, право скаржника на отримання постанови про відкриття виконавчого провадження не було порушено, оскільки він ознайомився із такою постановою та мав змогу її оскаржити до суду в травні 2015 року.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За умовами ч.1 ст.52 вказаного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У відповідності до ст.57 зазначеного Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Зважаючи на відсутність доказів сплати скаржником боргу в розмірі - 39 436,95 грн., який скаржник не надав і суду на час розгляду справи, державним виконавцем вживались заходи по встановленню рухомого та нерухомого майна боржника, інших його доходів, здійснювався його виклик з метою виконання рішення суду про стягнення боргу шляхом накладення арешту на майна чи звернення стягнення на кошти.

При цьому, постановою державного виконавця від 30.07.2014 року було накладено арешт на майно боржника та оголошено про заборону його відчуження, встановлено майно в вигляді автомобіля марки «Хонда», який постановою від 30.07.2014 року було оголошено в розшук та вилучено та на даний час описано, згідно акту опису та арешту від 19.06.2015 року.

Зважаючи на те, що державний виконавець при винесені оскаржуваних постанов від 30.07.2014 року про розшук і арешт майна та оголошення заборони його відчуження діяв у межах законодавства, суд вбачає підстав для визнання таких дій по їх винесенню протиправними та їх скасування.

Вирішуючи вимоги скаржника в частині порушення державним виконавцем законодавства при накладенні арешту на автомобіль, оскільки його вартість значно перевищує суму боргу судом враховано наступне.

Згідно ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

За вимогами ч.1 ст.62 вказаного закону реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Частиною 11 вказаного статті передбачено, що у разі якщо від продажу частини майна виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а також сплати штрафу, продаж арештованого майна припиняється.

Таким чином, за відсутності документів про вартість автомобіля скаржника, на якій накладено арешт, та зважаючи, що арешт на нього був накладений на законних підставах, суд не знаходить підстав для скасування арешту з підстав перевищення вартості автомобіля розміру боргу. Крім того, і в такому разі залишкова сума, що залишиться після реалізації такого майна, буде повернута скаржнику як власнику вказаного автомобіля.

Так, ч.1 ст.28 зазначеної вище норми Закону обумовлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Зважаючи на те, що як станом на встановлений постановою про відкриття провадження час для добровільного виконання вимог державного виконавця, так і станом на даний час ОСОБА_1 не сплатив суму боргу (з 01.08.2013 року по червень 2015 року), одже не виконав законні вимоги державного виконавця, тому постанови про стягнення судового збору та постанови про виправлення помилок у них є законними та скасуванню не підлягають.

Також, з врахуванням вимог ст.59 вказаного Закону та того, що вказаний транспортний засів скаржника арештований, перебуває на зберігання з метою його подальшої реалізації, а також того, що незаконності дій державного виконавця судом не встановлено, суд не знаходить підстав для задоволення вимог скаржника щодо передачі йому вказаного автомобіля на зберігання.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За вимогами ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права і свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд встановив, що постановою державного виконавця від 16.08.2013 року про відкриття виконавчого провадження та діями державного виконавця по направленню кореспонденції, а також постановами від 30.07.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і розшук майна боржника, а також постановами від 20.05.2015року про виправлення помилок щодо суми стягнення в постанові про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору не було порушено права і свободи заявника у зв'язку з виконанням рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 11.12.2012р. у справі №2-12785/11, усі дії державного виконавця у цьому виконавчому провадженні вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 388 ЦПК України з ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі - 243,6 грн.

Керуючись ст. ст. 209, 210, 293, 294, 386, 387 ЦПК України, ст. 11, 17,19, 22, 23 Закону України "Про виконавче провадження"; суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві Гречух Олега Ярославовича щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту у виконавчому провадженні №39368344 від 16.08.2013 року, - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 243 /двісті сорок три/ грн. 60 коп.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається Апеляційному суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: