Ухвала суду № 45836137, 26.06.2015, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кп/759/538/15

ун. № 759/8398/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Почупайло А.В.

за участю секретаря Довганич В.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100000000017 від 31 січня 2015 року, стосовно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився в м. Києві, українця, громадянина України, освіта вища, неодруженого, працюючого на посаді оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві, проживаючого в АДРЕСА_1, не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України, -

сторони кримінального провадження: прокурор - Шепетун А.А., обвинувачений ОСОБА_1, захисник - ОСОБА_2, -

в с т а н о в и в:

29 травня 2015 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100000000017 від 31 січня 2015 року, стосовно обвинуваченого ОСОБА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України, з угодою про визнання винуватості.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Шепетун А.А. та обвинувачений ОСОБА_1 просили суд, затвердити угоду про визнання винуватості, яка була укладена між ними 28 травня 2015 року на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України.

Заслухавши думку захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_2, який також просив затвердити надану прокурором та обвинуваченим угоду про визнання винуватості, вивчивши обвинувальний акт, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам кримінально-процесуального законодавства та Кримінального кодексу України, суд, вважає заявлене прокурором та обвинуваченим клопотання про затвердження укладеної між ними угоди про визнання винуватості таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Відповідно до вимог ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Відповідно до ч. 1 ст. 472 КПК України зміст угоди про визнання винуватості має містити, зокрема, формулювання підозри чи обвинувачення та його правову кваліфікацію з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК України суд, перевіривши угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та закону, відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та закону.

Перевіривши угоду про визнання винуватості, укладену 28 травня 2015 року в кримінальному провадженні № 42015100000000017, між старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури міста Києва Шепетуном А.А. та підозрюваним ОСОБА_1 на відповідність вимогам Кримінально-процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, суд виявив невідповідність укладеної угоди вимогам ст. 472 КПК України та Кримінального кодексу України, а саме: умови угоди не містять відомостей щодо беззастережного визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень; формулювання підозри, що міститься в угоді, не відображає сутність підозри, у відповідності до диспозицій ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України, що відображені у правовій кваліфікації інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень.

Як вбачається з угоди про визнання винуватості, сторони погодились на призначення ОСОБА_1, покарання за ч. 2 ст. 307 КК України на підставі ч. 1 ст. 69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 1 ст. 321 КК України у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Зміст угоди в частині призначення покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України не відповідає вимогам КК України, оскільки не містить мотивування рішення щодо призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 ККУкраїни.

Зміст угоди в частині призначення покарання за ч. 1 ст. 70 КК України, не відповідає вимогам КК України, оскільки при сукупності злочинів, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначається остаточне покарання, в тому числі, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Більш суворе покарання за ч. 2 ст. 307 КК України в угоді визначено у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Також зміст угоди в частині призначення покарання за ст. 75 КК України, не відповідає вимогам КК України, оскільки суд, приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Зміст угода про визнання винуватості не містить відомостей щодо узгодження звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Окрім того, призначення покарання повинно узгоджуватись також з положеннями ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначення обраної сторонами укладеного угоди про визнання винуватості міри покарання підозрюваному ОСОБА_1, на думку суду, не відповідає інтересам суспільства.

Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність угоди про визнання винуватості вимогам Кримінально-процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, у зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що угода про визнання винуватості затвердженню не підлягає.

З огляду на викладене та, керуючись ст. ст. 314, 369, 468, 469, 472, ч. 7 ст. 474 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

В затверджені угоди про визнання винуватості, укладеної 28 травня 2015 року в кримінальному провадженні № 42015100000000017, між старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури міста Києва Шепетуном Анатолієм Анатолійовичем та підозрюваним ОСОБА_1 - відмовити.

Судове провадження у даному кримінальному провадженні продовжити у загальному порядку.

Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

Ухвала судді в порядку ст. 394 КПК України оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя: