Рішення № 45835146, 09.06.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2983/15-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г. Б. ,

при секретарі - Озерчук Г. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики по розписці від 18.12.2014 року у розмірі 10000,00 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов договору позики та не повернення коштів.

В судовому засідання позивач позов підтримав, пояснив, що 15.01.2015 року відповідачу було надіслано вимогу про повернення боргу, проте в порушення ч. 1 ст. 1049 ЦК України ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. не повернув, чим порушив взяті на себе зобов'язання. Дана розписка є простою письмовою формою договору, згідно ст. 1047 ЦК України.

Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти факту отримання від позивача вказаної суми грошових коштів, проте зазначив, що вони були передані йому за виконані в жовтні 2014 року будівельні роботи (працювали на будівництві в Кончі-Заспі по договору субпідряду з чоловіком на ім'я ОСОБА_3). Вважає, що розписка від 18.12.2014 року написана ним власноручно про отримання коштів не є позикою, оскільки не зазначено слово «розписка», а фактично є розрахунком за виконану роботу, тобто заробітною платою. Також погодився з тим, що з позивачем не укладав жодних письмових договорів, а з боку ОСОБА_3 були претензії щодо якості виконаних робіт. Разом з тим, не вбачає можливості пред'являти вимоги до ОСОБА_3 за відсутністю доказів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судом встановлено, що 18.12.2014 р. ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в позику грошові кошти в сумі 10000,00 грн., що підтверджується розпискою (а.с. 4).

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Вимоги законодавства щодо форми договору сторонами дотримано, складено інший документ у письмовій формі (а.с. 4), який підтверджує просту письмову форму договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

15.01.2015 року позивачем було надіслано ОСОБА_2 вимогу про повернення грошових коштів в розмірі 10000,00 грн. у строк до 20.01.2015 року (а.с. 5-6), що не заперечувалось сторонами.

У передбачений вимогою строк позика відповідачем в повному обсязі повернута не була.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заперечення відповідача відносно стягнення на користь позивача суми боргу безпідставні та необгрунтовані, відповідачем не доведено згідно ст. 60 ЦПК України, обставини, на які він посилається, а саме факт укладення договору про виконання будівельних робіт з позивачем та отримання на підставі вказаного договору заробітної плати в розмірі 10000,00 грн. Оскільки будь-яких договірних відносин між сторонами не існувало. Відповідач не позбавлений права пред'являти вимоги до субпідрядника на ім'я ОСОБА_3. Позивач надав свої власні кошти відповідачу на його прохання, в тимчасове користування, поки він не з'ясує питання щодо спору, який виник у нього з ОСОБА_3.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню понесені та документально підтверджені вимоги позивача про стягнення судового збору у сумі 243 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись. ст.ст. 526, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2) суму боргу за розпискою у розмірі 10 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2) судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Суддя Г. Б. Супрун