Рішення № 45830142, 25.06.2015, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2898/15

Справа №754/5207/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

25.06.2015 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ярошенка С.В.,

секретаря Ткаченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати недійним кредитний договір № КВ-2/0355/08/943* від 14.08.08 року, за яким він отримав кредит у розмірі 15 000 грн., строком на 36 місяців зі сплатою відсотків у розмірі 60 % річних. Вказував, що порушені вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору та його умови є несправедливими.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, просив розглядати справу у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.08.08 року між кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № КВ-2/0355/08/943* за умовами якого останній отримав кредит у розмірі у розмірі 15 000 грн., строком на 36 місяців зі сплатою відсотків у розмірі 60 % річних.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав кредитні кошти, а позивач отримав те, на що розраховував - кошти на соціальні потреби.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов′язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов′язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Таким чином, кредитний договір був укладений з урахуванням волевиявлення позивача, оскільки підпис на договорі, який він не оспорює, є доказом того, що сторони погодилися з його умовами.

Згідно ст. 203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами підписаний повноваженими особами, він містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгодженні сторонами в спірному договорі.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши спірний договір, встановили факт досягнення згоди між сторонами, щодо всіх істотних умов Кредитного договору.

Відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання позивача на те, що кредитний договір є несправедливим, не є підставою звільнення від виконання зобов'язань або відповідальності за їх порушення, оскільки позивач сам уклав кредитний договір з відповідачем на підставі вільного волевиявлення, і ставлячи підпис, вважав його справедливим.

Тобто, при підписанні кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договір містять всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність його умов вимогам законодавства, на що позивач посилаються у своїй позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані обставини стороною позивача не доведені у встановленому законом порядку.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 57 -60, 209, 212 -215, 218, 223 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя