Ухвала суду № 45828364, 15.06.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/1529/15-ц Провадження № 22-ц/795/917/2015 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Деркач О. Г. Доповідач - Лакіза Г. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4, за участю:відповідача ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „FLAMES GROUP на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2015 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „FLAMES GROUP до ОСОБА_5 про стягнення штрафу за порушення договору, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній ТОВ „FLAMES GROUP просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2015 року, яким в задоволенні позову було відмовлено, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення ухвалене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права та на невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував положення відповідного законодавства, зокрема, ч.1 ст.2, ч.2 ст.3, ч.1 ст.42 ч.1 та п.2 ч.2 ст.55, ст.175, ч.1 ст.179 ГК України, ч.2 ст.50, ст.8, ч.1 ст.51, ч.1 ст.609 ЦК України .

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно послався на те, що відповідач ОСОБА_5 може надавати платні послуги, тобто здійснювати підприємницьку діяльність, вже не будучи підприємцем. Товариство уклало договір про надання послуг з відповідачем ОСОБА_5 саме як з підприємцем. До складу витрат підприємства можна відносити витрати на документально підтверджені послуги, одержані від підприємців або юридичних осіб, а не від фізичних осіб (громадян). Чинним законодавством передбачена відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності без державної реєстрації як субєкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, тощо (стаття 164 КУпАП).

Крім того, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст. 215 ЦПК України, оскільки оскаржуване рішення взагалі не містить пояснень осіб, які беруть участь у справі; в рішенні зазначені не всі докази, які досліджувались, а тим, що досліджувались, судом була приділена лише часткова увага.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивач в судове засідання не з»явився, будучи належним чином повідомлений за вказаною ним в позовній заяві та в апеляційній скарзі поштовою адресою в Україні, про що свідчить розписка про вручення судової повістки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення лише з формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 22.07.2014 року (а.с.9).

01 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „FLAMES GROUP і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 був укладений договір про надання послуг, строк дії якого був визначений до 01 серпня 2015 року, з обумовленням автоматичного продовження на кожен наступний календарний місяць, якщо за пять днів до моменту закінчення строку його дії сторона не відмовилась від цього (а.с.4).

Згідно з пунктами 2.1-2.2 Договору, відповідач зобовязалась надавати позивачу послуги з обробки первинної документації, проведенню звірок з партнерами, обробки кореспонденції, послуги з перекладу текстів, документів.

Як вбачається з п. п. 5.2., 6.4. Договору, кожна зі сторін має право розірвати даний Договір, попередньо письмово повідомивши про це іншу сторону за 90 днів; сторона, яка порушила дану вимогу, зобов'язується сплатити іншій стороні штраф у розмірі 50 % від всіх сплачених/отриманих по даному Договору грошових коштів.

Як вбачається з копії банківської виписки (а.с.5), 10.09.2014 позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 212,00 дол. США в рамках вказаного договору (а.с.5). Зазначену обставину визнав відповідач.

Позивач вважає, що відповідач в односторонньому порядку розірвала договір і фактично припинила надання послуг, обумовлених договором, оскільки остання 18.12.2014 припинила свою підприємницьку діяльність, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців а.с.10). Зазначає, що відповідно до п. 5.2. зазначеного договору відповідач повинна сплатити на користь позивача штраф в сумі 50 % від суми отриманих грошових коштів, що становить 106,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 2 497,36 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що хоча при укладенні договору ОСОБА_5 діяла як фізична особа-підприємець, однак припинення нею підприємницької діяльності не свідчить про припинення взятих нею зобов'язань зо Договором, оскільки відповідно до ст. 46 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» внаслідок припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така особа позбавляється тільки статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця; внесення відповідного запису до Реєстру не має наслідком припинення фізичної особи як суб'єкта права чи втрати його право- і дієздатності, а позбавлення статусу фізичної особи-підприємця не зумовлює припинення зобов'язань.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим по справі обставинам та нормам матеріального закону, що регулюють спірні правовідносини, а також правовій позиції, викладеній в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі № 6-125цс13, яка є обовязковою для всіх судів України згідно вимог ст. 360-7 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі № 6-125цс13, з огляду на положення ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст.ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однією із особливостей підстав припинення зобовязань для фізичної особи-підприємця є те, що у разі припинення субєкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру субєктів підприємницької діяльності) її зобовязання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобовязаннями, повязаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Доводи апеляційної скарги про те, що можливість надання відповідачем позивачу платних послуг згідно укладеного договору виключається у звязку з припиненням відповідачем підприємницької діяльності і закриттям нею банківського рахунку, суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та правовій позицій Верховного Суду України.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що припинення відповідачем підприємницької діяльності не означає припинення її зобов'язань за Договором, які залишаються за нею як за фізичною особою, а тому застосування штрафних санкцій, передбачених п. 5.2. Договору, є необґрунтованим.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.3 ст.309 ЦПК України).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в порушення вимог ст. 215 ЦПК України оскаржуване рішення не містить пояснень осіб, які беруть участь у справі, що в рішенні зазначені не всі докази, які досліджувались, а тим, що досліджувались, судом була приділена лише часткова увага, не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення, зважаючи на наведене вище положення ч.3 ст.309 ЦПК України.

У зв'язку з вищевикладеним, у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «FLAMES GROUP» необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „FLAMES GROUP відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: