Рішення № 45821988, 23.06.2015, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/692/15-ц

Провадження № 2/732/192/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2015 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого судді Березовського О.Д.,

при секретарі Абасовій М.С.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення коштів на утримання та компенсації за винаймане житло, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до ОСОБА_4 та після уточнення заявлених позовних вимог просить щомісячно утримувати з відповідачки кошти на її утримання у розмірі 700 грн., починаючи з червня 2015 року, а також просить стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, суму в розмірі 5600 грн. в рахунок компенсації за винаймане нею житло в період з 15 серпня 2014 року по 15 квітня 2015 року.

З позовної заяви виходить, що 23 вересня 1959 року народилась донька позивачки ОСОБА_4. Все своє життя позивачка надавала їй допомогу та подарувала квартиру. Через деякий проміжок часу після оформлення документів відповідачка унеможливила проживання позивачки, а потім і вигнала її з оселі. Вказані події розглядались судом по справі № 732/83/15-ц. Позивачка вимушена скитатись по людях, винаймати житло і платити 700 грн. на місяць. Так, за період винаймання позивачкою житла вона витратила більше ніж 5500 гривень. Позивачці 77 років, вона не працює та отримує пенсію за віком в сумі близько 1100 гривень на місяць. Інших джерел доходів вона не має. Стан її здоровя незадовільний і вона потребує постійного амбулаторного дорогого лікування. Тому матеріальне становище позивачки є вкрай нужденним. Її донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, матеріальну допомогу позивачці не надає, усіляко принижує ( в т.ч. спалила одяг, взуття, документи ), перешкоджає проживати за місцем реєстрації ( відібрала ключі, змінила замки, фізично її побила та викинула з квартири ). Ніякої допомоги від дочки позивачка не отримала, хоча ОСОБА_4 веде дії з продажу квартири.

Ухвалою судді від 03 червня 2015 року відкрито провадження у зазначеній справі.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 у повному обсязі підтримала заявлені нею позовні вимоги та просила суд їх задовольнити. Уточнила дату з якої мають стягуватись з відповідачки аліменти на її користь та просила суд стягувати з ОСОБА_4 аліменти на її користь та утримання починаючи з 15 червня 2015 року. Підтвердила обставини, викладені нею в позовній заяві. Вказала, що ОСОБА_4 являється її рідною донькою. Щодо своєї доньки вона не позбавлялась батьківських прав та за все своє життя вона ніколи не ухилялась від виконання своїх батьківських обовязків. Навпаки вона все робила виключно тільки для неї. Її донька була дуже доброю та люблячою дитиною. Оскільки донька залишалась біля нею, то вона прийняла рішення та подарувала їй свою квартиру за адресою : АДРЕСА_1. Деякий час ОСОБА_4 проживала

в Ізраїлі у своєї доньки та повернулась додому 30.05.2014 року. Підтверджує, що у період перебування в Ізраїлі донька пересилала їй кошти, які вона використовувала виключно для погашення її кредитів та оплати комунальних послуг за житло. Після повернення з Ізраїлю донька кардинально змінила своє ставлення до неї. Спочатку відповідачка днями з нею не розмовляла, а потім сказала, що створить їй нестерпні умови та вижене її з квартири, оскільки має намір її продати. Відповідачка постійно влаштовувала сварки, а за тиждень перед 15.08.2014 року побила її та вигнала з квартири в одному халаті. Частину її одягу донька спалила та забрала її мобільний телефон. Пізніше вона змогла взяти з квартири лише деякі речі. Після цього донька змінила замки і з тих пір вона позбавлена можливості проживати в своїй квартирі, де вона прописана і на теперішній час. Починаючи з серпня 2014 року, вона проживала в будинку у знайомої жінки, а саме ОСОБА_5. За проживання вона давала їй готівкові кошти та вони домовились, що вартість її проживання в середньому буде складати 700 грн. на місяць. З огляду на це розмір компенсації за винаймане житло складає 5600 грн.. Підтверджує, що ніяких документів або ж договорів оренди житла не складалось. Також підтверджує, що кошти ОСОБА_5 вона платила по мірі можливості, скільки всього сплатила коштів зараз сказати не може, але всієї суми, яку вимагає стягнути з відповідачки, вона ОСОБА_6 не сплатила. Близько 1,5 місяці тому її влаштували в будинок для людей похилого віку, що в с. Тупичів Городнянського району Чернігівської області. За проживання та харчування вона сплачує 1000 грн. на місяць та їй на руки дають кошти для власних потреб лише в сумі 112 грн.. Зазначила, що вона являється пенсіонеркою та отримує пенсію за віком в розмірі 1112 грн. на місяць. Стан її здоровя незадовільний. У неї немає за що жити, оскільки всі кошти, які в неї залишаються, вона витрачає на придбання ліків від серця та тиску. Сплачуючи за проживання та харчування в будинку для людей похилого віку, залишок пенсії, який надається в її розпорядження в розмірі 112 грн., вона витрачає на придбання самих дешевих ліків. Більше коштів у неї немає, а вона натомість потребує ліків для лікування суглобів, але не може їх придбати через відсутність коштів. Підтвердила, що її чоловік помер та окрім відповідачки, у неї є ще двоє дітей, а саме донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та син від першого шлюбу ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Однак ці її двоє дітей проживають окремо у Росії, вона їм нічого не дарувала і вони від неї нічого не отримали, а тому до них за допомогою вона не зверталась. Оскільки все що у неї було, а саме квартиру та меблі, вона подарувала відповідачці, то саме вона і повинна її утримувати та забезпечувати необхідним. Натомість відповідачка ніякої допомоги їй не надає, коштів вона від відповідачки ніяких не отримує та ОСОБА_4 сказала, що доглядати її не збирається. Просить стягувати з відповідачки аліменти на її користь та утримання в розмірі 700 грн. на місяць, пожиттєво, оскільки вона потребує матеріальної допомоги. Навіть для звернення до суду, оплати вартості довіреності вона брала гроші у людей в борг. Визначений нею розмір аліментів в сумі 700 грн. обґрунтовує тим, що ці кошти потрібні їй для придбання ліків.

Представник позивачки ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі відповідної довіреності від 26.05.2015 року, у судовому засіданні у повному обсязі підтримав заявлені та уточнені позивачкою позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Підтвердив обставини, викладені позивачкою в позовній заяві. Вказав, що позивачка подарувала доньці ОСОБА_4 свою квартиру. Після цього відношення відповідачки до матері змінилось, вона вчиняла конфлікти, психологічно тиснула на матір, побила її. Після побиття відповідачка вигнала матір з квартири, спалила її речі, змінила замки і тепер позивачка не має можливості проживати в квартирі, де вона прописна і на даний час. Позивачка жила у людей, а потім поселилась в будинку ОСОБА_5. За винаймання житла позивачка платила ОСОБА_5 та остання може це підтвердити, документи на підтвердження сплати коштів за винаймання житла відсутні. Позивачка потребує постійного амбулаторного лікування і це підтверджується відповідними медичними документами. На даний час позивачка та її донька не спілкуються, кошти на утримання матері відповідачка не надає. Інші діти позивачки проживають за кордоном у Росії. Визначений розмір аліментів у сумі 700 грн. необхідний для особистих потреб позивачки ( проїзд, придбання ліків та лікування ). У будинку для людей похилого віку, де на даний час проживає позивачка, передбачено медичне обслуговування, але придбання ліків здійснюється за рахунок її власних коштів.

Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не зявилась, про дату, час та місце

судового розгляду справи остання була повідомлена належним чином, інтереси відповідачки в судовому засіданні представляє її представник адвокат ОСОБА_3.

Представник відповідачки адвокат ОСОБА_3, який представляє інтереси ОСОБА_4 Г,І. на підставі договору про надання правової допомоги від 08.06.2015 року, у судовому засіданні предявлений позов не визнав у повному обсязі та заперечував з приводу його задоволення. Вважає позов безпідставним та не аргументованим. Вимоги позивачки обґрунтовуються тим, що вона подарувала доньці квартиру, а тому донька зобовязана її утримувати. Однак у договорі дарування ОСОБА_4 на себе ніяких зобовязань в частині утримання позивачки не брала. Зазначив, що за період з 02.12.2013 року по 25.04.2014 року позивачка отримала кошти в сумі 23963,35 грн., які повинна були витратити на погашення кредитів відповідачки та сплату комунальних послуг за квартиру. Ці гроші пересилались позивачці з Ізраїля. Коли ж відповідачка повернулась додому, то зясувалось, що комунальні послуги за квартиру не сплачувались, за весь час лише двічі було здійснено погашення кредит, а тому виросла пеня та борг по кредитам. Де позивачка поділа гроші, які отримувала, вона пояснити не могла і саме через це між сторонами виник конфлікт. Стверджує, що позивачка сама залишили свою квартиру після сварки з донькою, замки в квартирі не мінялись. Речі та взуття позивачки знаходиться в квартирі і вона все це може забрати. Ніяких перешкод відповідачка щодо проживання матері в квартирі не чинить, остання може прийти і продовжувати жити в квартирі. Визначений у позові розмір аліментів вважає необґрунтованим, оскільки жодні лікарські призначення для придбання позивачкою ліків відсутні. В будинку для людей похилого віку позивачка знаходиться на повному триманні за рахунок своїх коштів та їй надається медичне обслуговування. Крім того, позивачка має будинок в Шполянському районі Черкаської області. Визначена у позові для стягнення сума в розмірі 5600 грн. в якості компенсації за винаймане житло нічим не обґрунтована та не доведена належними доказами. Факт винаймання житла та понесення витрат не може доводитись показаннями свідків, а письмових доказів на підтвердження цього суду не надано. Зазначив, що ними не заперечується той факт, що відповідачка є рідною донькою ОСОБА_1, окрім відповідачки, у позивачки є ще двоє дітей. На даний час відподачка не працює, самостійних доходів не має, утримується за рахунок своєї доньки, яка проживає в Ізраїлі та раз на два місяці переказує матері кошти. В середньому відповідачка має дохід в розмірі близько 2000 грн. на місяць. Кошти використовує на харчування та утримання житла. Стан здоровя відповідачки задовільний. Звернув увагу на те, що позивачка за допомогою до відповідачки не зверталась.

Суд, зясувавши позицію позивача та відповідача по суті заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення позивача та її представника, а також пояснення представника відповідача по суті спору, допитавши свідків, дослідивши усі наявні матеріали справи, встановивши наявність обставин, якими обґрунтовуються вимоги, визначившись щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, якими врегульовані ці правовідносини, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 являється рідною донькою ОСОБА_1. Даний факт не оспорювався та був визнаний сторонами, а тому в силу ст. 61 ЦПК України він не підлягає доказуванню.

З дослідженого в судовому засіданні паспорта громадянина України серії НС № 876338 встановлено, що він виданий 15.09.2000 року Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4. За даними паспорта остання з 22.09.2004 року і по теперішній час значиться зареєстрованою проживаючою в ІНФОРМАЦІЯ_5 ( а.с. 4 ).

Факт реєстрації позивачки проживаючою в ІНФОРМАЦІЯ_5 також підтверджується домовою книгою. За даними домової книги для прописки громадян, які проживають в буд. 23, кв. 5 по вул. Чумака в м. Городня, встановлено, що з 16.10.2008 року у вказаній квартирі зареєстрована проживаючою також ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 76-78 ).

З довідки управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області від 14.04.2015 року за вих. № 337/04 встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, перебуває на обліку в даній установі та одержує пенсію за віком в розмірі 1118,60 грн. ( а.с. 5 ).

З довідки Городнянської ЦРЛ датованої лютим місяцем 2015 року за № 10 вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, має діагноз : дифузний кардіосклероз, миготлива аритмія, знаходиться під наглядом лікувального закладу з 02.2010 року. На момент видачі довідки ОСОБА_1 проходить курс амбулаторного лікування. Постійно приймає гіпотензивні препарати ( а.с. 83 ).

З довідки Городнянської ЦРЛ від 06.04.2015 року за № 49 вбачається. що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, має діагноз : дифузний кардіосклероз з артеріальною гіпертензією. Проходила курс лікування в терапевтичному відділенні з 13.02.2015 року по 02.03.2015 року. Потребує постійного амбулаторного лікування ( гіпотензивних антикоагулянтів, препаратів калія, сечогінних, холестерино знижуючих ) ( а.с. 6, 7 ).

Частина 1 ст. 202 СК України передбачає, що повнолітні дочка, син зобовязані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно приписів ст. 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобовязані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Судом встановлено, що 31.10.2008 року ОСОБА_1 безоплатно подарувала ОСОБА_4 квартиру за № 5, що в будинку за № 23 по вул. Чумака в м. Городня Чернігівської області ( договір дарування квартири від 31.10.2008 року ). На даний час одноосібним власником вказаної квартири являється ОСОБА_4, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.11.2008 року № 21073988 ( а.с. 73-75, 80 ).

З довідки депутата Городнянської міської ради Чернігівської області ОСОБА_9 від 15.01.2015 року вбачається, що ОСОБА_1, 15.08.937 р.н., зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_8, але не проживає за вказаною адресою з липня 2014 року ( а.с. 79 ).

19.01.2015 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 та вимагала визнати її матір такою, що втратила право користування вказаним житловим приміщенням ( а.с. 71 ).

Городнянський районний суд Чернігівської області своїм рішенням від 17.02.2015 року відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житлом за адресою : АДРЕСА_2. При цьому у своєму рішення суд визнав саме неприязні відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 поважною причиною відсутності останньої за місцем її реєстрації ( а.с. 34-36 ).

З довідки виконкому Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області від 18.06.2015 року № 601 вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, фактично проживає на території сільської ради за адресою : с. Тупичів, вул. Чернігівська, 19 Городнянського району Чернігівської області, в будинку для людей похилого віку при Свято-Покровській парафії Української православної церкви Чернігівської єпархії ( а.с. 70 ).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 показала, що в серпні 2014 року між позивачкою та її донькою ОСОБА_4 стався конфлікт, під час якого остання побила позивачку, замкнула її в хаті і вона була вимушена тікати через вікно. З 15.08.2014 року по 26.04.2015 року позивачка проживала в її будинку. Вона ж їй купувала одяг, оскільки ОСОБА_1 прийшла в одному халаті. Донька змінила в квартирі замки, матірю не цікавиться. Коли ОСОБА_1 потрапила в лікарню, то донька навіть не провідала її та байдуже поставилась до стану здоровя матері. Донька не пускає матір в квартиру, позивачка не може проживати у квартирі, оскільки боїться доньки та ОСОБА_4 погрожувала отруїти матір, якщо та повернеться. Позивачка потребує матеріальної допомоги, оскільки має незадовільний стан здоровя. Підтвердила, що в період проживання в її будинку позивачки вона отримувала від неї кошти в розмірі 100-200 грн.. Ці кошти ОСОБА_1 платила їй по мірі можливості. Вони домовились, що ОСОБА_1 буде платити їй за житло по 600 грн. на місяць, але скільки вона заплатила зараз сказати не може, так як не рахувала. На даний час ОСОБА_1 винна їй близько 3000 грн.. Зазначила, що договору оренди житла між нею та позивачкою не складалось, при отриманні грошей від позивачки ніяких розписок також не складалось. Розрахунку розміру орендної плати вона надати не може.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 показала, що відповідачка побила свою матір та вигнала з квартири. Проживати в квартирі ОСОБА_1 на даний час не може, оскільки боїться доньки, а також остання змінила в квартирі замки. Через це ОСОБА_1 зверталась до неї з приводу житла. Вважає, що відповідачка має утримувати свою матір не стільки за юридичними законами, скільки за людськими. Підтверджує, що кошти, які позивачка отримувала від доньки, у повному обсязі направлялись на погашення заборгованості доньки за кредитами. Вона неодноразово допомагала ОСОБА_1 знімати гроші та сплачувати в банках заборгованість по кредитам. Бували випадки, що ОСОБА_1, коли не вистачало грошей, доплачувала по кредитам зі своєї пенсії, а потім сиділа без грошей та їжі. На даний час позивачка потребує матеріальної допомоги, оскільки не може придбати собі ліків. Починаючи з травня 2015 року вона неодноразово давала ОСОБА_1 кошти в борг для придбання ліків або ж квитка на автобус, так як вона тепер живе в с. Тупичів Городнянського району.

Слід зазначити, що визначене ст. 202 СК України право на утримання від повнолітньої доньки виникає у матері за умови, що вона є непрацездатною та потребує матеріальної допомоги. ОСОБА_1 являється непрацездатною, оскільки досягла пенсійного віку.

При цьому в судовому засіданні не встановлено фактів, які б свідчили, що ОСОБА_1 свого часу була позбавлена батьківських прав щодо своєї доньки ОСОБА_4. Також судом в судовому засіданні не було встановлено фактів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 свого часу ухилялась від виконання своїх батьківських обовязків щодо своєї доньки ОСОБА_4. Сторона відповідача протягом судового розгляду справи не вказувала суду на ці факти як на підставу відмови в задоволенні заявлених позивачкою позовних вимоги в цій частині. З огляду на викладене, фактів які б свідчили про відсутність у ОСОБА_4 обовязку щодо утримання своєї матері, або ж наявності підстав для звільнення відповідачки від обовязку утримувати свою матір, судом в судовому засіданні не встановлено.

Також суд приходить до висновку, що позивачка потребує матеріальної допомоги і має право розраховувати на отримання аліментів від своєї доньки, оскільки розмір її пенсії становить 1118, 60 грн. і це єдиний дохід позивачки. ОСОБА_1 в силу свого похилого віку ( 77 років ) має ряд хронічних захворювань, потребує постійного амбулаторного лікування та придбання цілого ряду ліків. Внаслідок конфлікту між сторонами, ОСОБА_1 позбавлена можливості проживати в квартирі, де вона зареєстрована, через що вимушена проживати в будинку для людей похилого віку та нести додаткові витрати на проживання та харчування. Коштів, які залишаються в розпорядженні позивачки недостатньо для покриття витрат на придбання ліків та задоволення її власних потреб, через що позивачка вимушена звертатись до сторонніх дітей та брати у них кошти в борг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4, виходячи з приписів ст. 202 СК України, зобовязана утримувати свою матір ОСОБА_1, яка є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги.

Стаття 205 СК України передбачає, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і ( або ) у частці від заробітку ( доходу ) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання він інших дітей, до яких не предявлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Позивачка ставить вимогу про стягнення з ОСОБА_4 на її користь, щомісячно, починаючи з 15 червня 2015 року, коштів на утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн..

Виходячи з приписів ст. 205 ЦК України, враховуючи матеріальний та сімейний стан сторін, а саме те, що відповідачка проживає сама, не має на утриманні інших непрацездатних осіб та дітей, має задовільний стан здоровя, не працює, але отримує стабільний дохід, який, як стверджує сторона відповідача, складає близько 2000 грн. на місяць, а також враховуючи те, що позивачка являється вдовою, пенсіонеркою та єдиним її доходом являється пенсія, відсутність чіткого обґрунтування необхідності стягнення з відповідачки аліментів в розмірі саме 700 грн., беручи до уваги можливість одержання позивачкою утримання від двох інших її дітей, до яких вона не предявляла позову про стягнення аліментів, виходячи з принципу спільності, рівності та пропорційної участі всіх дітей в утриманні своїх батьків, суд приходить до висновку, що позовні

вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню та з огляду на викладене вважає за необхідне визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь і утримання її матері ОСОБА_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 250 грн..

Щодо заявлених ОСОБА_1 позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_4 коштів в сумі 5600 грн. в рахунок компенсації за винаймане позивачкою житло в період з 15 серпня 2014 року по 15 квітня 2015 року, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити у звязку з їх необґрунтованістю. Такий висновок судом зроблено у звязку з тим, що стороною позивача не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження понесення позивачкою витрат на винаймання житла або ж наявності у неї боргових зобовязань перед наймодавцем. Суду не надано відповідного договору найму житла, документів підтверджуючих визначений між сторонами розмір орендної плати, суму сплачених коштів та документи підтверджуючі факт сплати цих коштів. Натомість заявлені позовні вимоги обґрунтовуються лише поясненнями позивачки та свідка ОСОБА_5, які при цьому мають суттєві суперечності. Так, позивачка стверджує, що за домовленістю вона в середньому мала сплачувати 700 грн. на місяць за житло, а свідок ОСОБА_5 стверджує, що за домовленістю між ними ця сума становила 600 грн.. При цьому навіть з пояснень свідка ОСОБА_5 неможливо встановити скільки фактично сплатила позивачка за житло, скільки вона винна та взагалі яку суму складають витрати на винаймання нею житла. Будь-яких розрахунків з цього приводу стороною позивача суду не надано.

Керуючись ст. ст. 202, 203, 204, 205 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення коштів на утримання та компенсації за винаймане житло задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_9, громадянки України, індивідуальний ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_1, проживаючої за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_10, аліменти на користь і утримання її матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 250 гривень, щомісячно, починаючи з 15 червня 2015 року.

Стягнення суми в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 40 грн. 60 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 121 грн. 80 коп. судового збору для зарахування на рахунок № 31210206700101 УК у Городнянському районі/м.Городня/22030001, код одержувача 37715958, ГУДКУ м. Чернігів, МФО 853592.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : О.Д.Березовський