Ухвала суду № 45821305, 26.06.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючої Перепелюк І. Б.

суддів: Галичанського А.Д., Яремка В.В.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю : позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» про захист прав споживача, повернення депозитного вкладу та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 28 квітня 2015 року -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» про захист прав споживача, повернення депозитного вкладу та стягнення моральної шкоди.

Просив визнати його право на 27000 дол.США та 2952,05дол. США, нарахованих на цю суму депозитного вкладу; стягнути з відповідача на його користь 29952,05дол. США із яких : 27000 дол.США - основний борг, 2952,05 дол. США - проценти по вкладу; стягнути з відповідача на його користь 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 200,58дол. США процентів за користування належними йому коштами після закінчення терміну дії договору на день пред»явлення позову.

Позовні вимоги обґрунтовував слідуючими обставинами.

18 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем в особі відділення №21 ПАТ «ОСОБА_2 та Кредит» укладено депозитний договір №336235/9294/370-13, згідно якого, відповідач прийняв від позивача кошти в

№22ц-794/869/15Головуючий в І інстанції Ярема Л.В.

Категорія 19/27 Доповідач Перепелюк І.Б.

сумі 30000 дол.США на строк по 23грудня 2014 року.

Внесення позивачем коштів підтверджено квитанцією № 9 від 18 грудня 2013 року.

Згідно умов, передбачених п.2договору, банк зобовязувався нарахувати та виплачувати на його користь проценти в розмірі 11,10 % річних від суми вкладу.

Строк дії даного договору закінчився 23 грудня 2014 року.

Згідно п.6 договору №336235/9294/370-13 від 18 грудня 2013 року повернення суми вкладу здійснюється у день закінчення строку договору. Позивач звернувся із заявою до відповідача про повернення коштів.

23 грудня 2014 року позивачу повернуто частину вкладу в сумі 400дол.США, 24 грудня 2014 року 500 дол.США, 25 грудні 2014 року - 500дол. США, 26 грудня 2014 року 500 дол.США, 29 грудня 2014 року 400дол. США, 30 грудня 2014 року 300дол. США, 09 січня 2015 року - 513дол. США.

Решта суми не була виплачена позивачу, незважаючи на його неодноразові звернення до відповідача. Позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 10000грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 28 квітня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 29952 (двадцять девять тисяч девятсот пятдесят два)долари США 05 центів згідно договору заяви №336235/9294/370-13 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» від 18 грудня 2013 року.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ОСОБА_2 та Кредит» на користь ОСОБА_1 200 доларів США 58 центів процентів за користування коштами після закінчення строку дії договору.

В позові ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що судом не було враховано ряд обставин, які мають значення для справи, а також посилається на те, що суд першої інстанції не досліджував квитанцію на здійснення касової операції, незважаючи на те, що правильність складання та оформлення даного касового документа є необхідною умовою дотримання письмової форми договору.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та відповідачем в особі відділення № 21 ПАТ «ОСОБА_2 та Кредит» укладено договір-заяву №336235/9294/370-13, згідно з умовами якого відповідач погодився розмістити кошти на вкладний рахунок №2635.1.059463.001 та прийняв від позивача на цей рахунок кошти в сумі 30000,00( тридцять тисяч доларів США 00 центів) на строк з 18 грудня 2013 року по 23грудня 2014 року. Згідно умов, передбачених п.2договору, банк зобовязувався нараховувати та виплачувати проценти в розмірі 11,10 % річних від суми вкладу.

Факт передачі позивачем коштів та отримання їх відповідачем підтверджується квитанцією № 9 від 18 грудня 2013 року. Строк дії даного договору закінчився 23 грудня 2014 року. Згідно п.6 договору №336235/9294/370-13 від 18 грудня 2013 року повернення суми вкладу здійснюється у день закінчення строку договору.

Згідно з ч.1ст.1058 ЦК Україниза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.1ст.1059 ЦК Українидоговір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно ч.2 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Скориставшись вищевказаним правом, позивач звернувся до відповідача про небажання продовжувати договір депозиту та з вимогою про негайне повернення готівкою суми вкладу разом з сумою нарахованих за користування ним процентів відповідно до умов договору, однак відповідачем всі кошти не були повернуті.

23 грудня 2014 року позивачу повернуто частину вкладу в сумі 400 доларів США, 24 грудня 2014 року 500 доларів США, 25 грудня 2014 року - 500 доларів США, 26 грудня 2014 року 500 доларів США, 29 грудня 2014 року 400 доларів США, 30 грудня 2014 року 300 доларів США, 09 січня 2015 року - 513 доларів США, що підтверджується випискою по особовому рахунку.

Відповідачем не повернуто 27000дол.США.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку, договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки, договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката, договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженоїпостановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174, (далі - Інструкція)передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положеньст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

У справі встановлено, що сторонами додержано письмову форму договору банківського вкладу з видачею позивачу квитанції - документа, що відповідає Положенню та Інструкції.

Посилання апелянта на наявність кримінального провадження №12014260000000595 від 28 липня 2014 року, відкритого за ознаками кримінального правопорушенням, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України щодо незаконного привласнення коштів клієнтів банку службовими особами ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» є безпідставними, оскільки на час розгляду цивільної справи відсутній вирок, яким були б встановлені обставини вчинення вищевказаних протиправних дій, а позивачем заявлено вимоги згідно договірних відносин, які виникли між ним та відповідачем, а не з відносин заподіяння шкоди діями працівників банку.

Доводи апелянта про те, що між сторонами не виникало жодних договірних зобовязань, оскільки кошти, внесені позивачем, як депозитний вклад, не поступали на відповідні рахунки банку, а договори банківського вкладу не обліковувалися в операційній системі банку, є безпідставними та спростовуються наступним.

Згідно із п. 2.1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від З грудня 2003 року № 516 грошові кошти в національній та іноземні валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч. З ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 Положення).

Тому, відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необліковування грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі № 6- 17 цс 12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Твердження апелянта щодо нікчемності депозитного договору у звязку із недотриманням належної форми договору, а саме посилання на те, що підпис в квитанції на здійснення касової операції № 9 від 18 грудня 2013 року вчинений не касиром, а особою, яка згідно своїх посадових обовязків не могла виконувати функцію касира, є безпідставними.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність договору банківського вкладу, укладеного між сторонами, крім випадку недотримання вимог щодо письмової форми, прямо не встановлена законом й на час розгляду справи договір не визнаний судом недійсним.

Належність підпису на квитанції саме працівнику банку апелянтом не спростовується. На квитанції міститься відтиск печатки відділення банку.

Таким чином, квитанція за змістом та формою відповідає вимогам, які передбачені пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операції банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ № 174 від 01.06.2011р., відповідно до якої банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку.

За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_2 та кредит» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 28 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча (підпис)

Судді:(підписи)

З оригіналом вірно :